Світовий ринок праці та регулювання міжнародної міграції робочої сили

Світовий ринок праці – це система відносин між державами, які виникають з приводу узгодження попиту і пропозиції трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці і соціального захисту.

Формування світового ринку праці здійснюється 2-ма шляхами:

1) через міграцію трудових ресурсів;

2) шляхом поступового злиття національних ринків праці, внаслідок чого ліквідуються правові, етнічні, культурні перепони до створення „загального ринку праці”.

У 2010 р. загальна кількість міжнародних мігрантів у світі склала 214 млн. чоловік., що більше за рівень 2005 р. на 191 млн. чол. У зв’язку із світовою фінансовою кризою, міграційні потоки до розвинутих держав дещо скоротились – наприклад, до США, кількість приїжджих іноземців до країни зменшилась із 1,13 млн. чол. у 2009 р. до 1,04 млн. чол. у 2010 р., до Сполученого Королівства – із 505 тис. чол. у 2008 р. до 470 тис. чол. у 2009 р., а до Іспанії – із 692 тис. чол. у 2008 р. і до 469 тис. чол. у 2009 р.

Згідно досліджень Expat Explorer банківської групи HSBC до топ-10 країн світу, де емігрантам найкраще заробляти гроші входять: Саудівська Аравія – 0,57 бала, Єгипет – 0,54 бала, Сінгапур – 0,49 бала, Росія – 0,48 бала, Швейцарія – 0,48 бала, Катар – 0,46 бала, Мексика – 0,45 бала, Гонконг – 0,44 бала, ОАЕ – 0,44 бала та Таїланд – 0,43 бала ( оцінка є середнім статистичним оцінок рівня прибутку, чистого прибутку, доступу предметів розкоші і загального добробуту).

З точки зору якості життя рейтингова група на перше місце серед країн світу ставить Таїланд – 0,62 бали. На другому і третьому розмістились Канада (0,61 бал) і ПАР (0,59 бала) (оцінка є середнім статистичним оцінок легкості облаштування на новому місці, інтеграції у суспільство і загальної якості життя).

Однак у трійку країн лідерів, де найкраще виховувати дітей увійшли Франція – 0,52 бала, Нідерланди – 0,49 бала і Австралія – 0,48 бала (оцінка є середнім статистичним оцінок рівня охорони здоров’я, умов інтеграції в соціум і рівня догляду за дітьми в цілому).

Регулювання міжнародної міграції робочої сили (далі ММРС) здійснюється на різних рівнях:

1) національний – сукупність заходів окремої держави щодо здійснення міграційної політики у своїй країні;

2) міжнародний – система заходів міжнародних організації щодо здійснення регулювання ММРС;

3) інтеграційний – методи, які застосовуються країнами – учасницями інтеграції щодо регулювання ММРС в рамках інтеграційного об’єднання.

На зазначених рівнях регулювання ММРС міграційна політика здійснюється відповідними органами:

1. На національному рівні до них належать:

- міністерство праці;

- міністерство юстиції;

- міністерство внутрішніх справ;

- національні міграційні служби;

- посередники міграційної фірми.

2. На міжнародному рівні діють наступні міжнародні організації:

- Міжнародна організація праці (МОП), була створена у 1919 р.;

- Міжнародна організація з міграцій (МОМ), була створена у 1951 р.

Основні функції Міжнародної організації праці:

- регламентація робочого часу;

- регламентація набору робочої сили;

- боротьба з безробіттям;

- гарантії заробітної плати, які забезпечують нормальні умови життя;

- захист робітників від професійних захворювань і нещасних випадків на підприємстві;

- регламентація питань соціального страхування і соціального забезпечення;

- організація професійно-технічного навчання та ін.

Основні функції Міжнародної організації з міграції:

- розробка довгострокових програм у сфері регулювання міграційних процесів;

- надання допомоги у питаннях організації міграції;

- розвиток технічного співробітництва в області міграції;

- запобігання імміграції та рееміграції;

- надання експертних послуг.

Нормативно-правова база для імміграції у більшості приймаючих країн представлена великою кількістю законів і підзаконних актів.Зокрема, на національному рівні використовують наступні методи регулювання імміграції:

1) професійна кваліфікація. Законодавство всіх приймаючих країн встановлює жорсткі вимоги до рівня освіти і стажу роботи за спеціальністю. Мінімальною вимогою до освіти вважається закінчення повного курсу середньої школи або професійно-технічного училища, яке підтверджується відповідним дипломом. Стосовно досвіду роботи, то пріоритет при наймі надається приймаючими країнами тим спеціалістам, які мають як мінімум 3-5 років стажу за спеціальністю.

2) обмеження особистого характеру.Приймаючи країни у рамках законодавства виставляють жорсткі вимоги до стану здоров’я іммігрантів. У країни не допускаються наркомани, психічно хворі люди, люди, заражені вірусом СНІД. Крім того існує певний віковий ценз, як правило він знаходиться у межах від 20 до 40 років. Також забороняється іммігрувати особам, які були раніше судимими за карні злочини, членам терористичних і профашистських організацій;

3) кількісне квотування.Більшість країн, які приймають іммігрантів, встановлюють їх максимальну кількість. Кількісні квоти можуть запроваджуватись в рамках всієї економіки в цілому, визначаючи частку іноземної робочої сили у кількості всіх трудових ресурсів, певної галузі, підприємств.

4) економічне регулювання.Воно вводить певні фінансові обмеження, що забезпечують скорочення чисельності іммігрантів. Юридичні особи у деяких країнах мають право наймати іноземну робочу силу лише після досягнення певного обсягу обороту і продаж. У свою чергу, приватні особи мають право іммігрувати лише, якщо вони готові інвестувати в економіку приймаючої країни певну суму коштів і зобов’язується створити робі місця.

5) тимчасові обмеження. Законодавство багатьох країн встановлює максимальний термін перебування іноземних робітників на їх території, після якого вони повинні або залишити країну, або отримати від компетентних органів дозвіл на продовження свого перебування в ній.

6) географічні пріоритети. Кожна країна законодавчо встановлює географічну і національну структуру імміграції. Як правило, вона регулюється за допомогою кількісних квот на в’їзд іммігрантів із певних держав.

7) заборони. Явні або приховані заборони наймати іноземну робочу силу зазвичай містяться у законах о професіях, якими іноземцям займатися заборонено.