Тема № 10. Бойові можливості підрозділів їх характеристика та оцінка.

Заняття №1. Бойові можливості підрозділів ППО СВ, та їх характеристика.

Зміст бойових можливостей підрозділів ППО СВ, фактори які їх визначають.

Характеристика бойових можливостей підрозділів ППО СВ та їх оцінка.

Вступ

На попередніх заняттях були розглянуті принципи бойового застосування і вимоги до бойового порядку. При цьому нагадувався термін "бойові можливості". Здібність підрозділів і частин виконувати бойової задачі, оцінювати їх бойові можливості.

Термін "бойові можливості" застосовується до підрозділів, частин і системи ППО в цілому.

Згідно з вимогами кваліфікаційної характеристики внаслідок вивчення дисципліни Ви повинні знати: бойові можливості ППО СВ.

Цими обставинами зумовлені актуальність і практичні значення сьогоднішньої теми лекції "Бойові можливості підрозділів ППО СВ та їх характеристики".

Метою лекції є розглядання змісту бойових можливостей і факторів, які їх визначають, а також ознайомити Вас з методикою оцінки бойової можливостей підрозділів ППО СВ.

Згідно з метою розглянемо наступні питання:

1. Зміст бойових можливостей підрозділів, фактори, які їх визначають.

2. Характеристики бойових можливостей підрозділів та їх оцінка.

1. ЗМІСТ БОЙОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ПІДРОЗДІЛІВ,

ФАКТОРИ, ЯКІ ЇX ВИЗНАЧАЮТЬ

Здібність підрозділів ППО СВ виконувати бойові задачі характеризуються їх бойовими можливостями.

Бойові можливості підрозділів ППО - є сукупність показників, які характеризують їх здібність виконувати поставлені задачі в різних умовах обстановки.

Вони - залежать він бойового складу, бойових характеристик озброєння, укомплектованості та бойового злагодження підрозділів (розрахунків), умов місцевості, часу доби, дії противника.

Бойові можливості зенітних ракетних (артилерійських) підрозділів характеризуються розвідувальними, вогневими і маневреними можливостями. Можливості радіолокаційних підрозділів - розвідувальними і маневреними можливостями. Технічних підрозділів - можливостями по підготовці і доставці ракет і маневреними можливостями.

Розвідувальні можливості характеризуються дальністю виявлення та опізнавання повітряних цілей на різних висотах з заданою ймовірністю, кількістю цілей, що одночасно супроводжуються та видаються на КП (ПУ), і можливістю ведення розвідки в русі.

Вогневі можливості визначатимуться середньою очікувальною кількістю повітряних цілей, які знищуються за удар або при витраті встановленого запасу ЗУР (б/п). Вони залежать від: ймовірності знищення повітряних цілей, параметрів зони поразки, кількості цілей, що одночасно обстрілюють, циклу стрільби, часу перезаряджання.

Розвідувальні та вогневі можливості зенітних підрозділів визначаться задачами, напрямками, рубежами і часом із розрахунку очікуваної протидії противника, експлуатаційної надійності озброєння та техніки і наявності матеріальних засобів.

Маневрені можливості характеризуються часом розгортання в бойовий порядок та згортання в похідний порядок, швидкістю пересування, прохідністю, запасом ходу, часом перенесення вогню та можливістю ведення розвідки та вогню в русі та з короткої зупинки.

Можливості технічних підрозділів по підготовці та доставлянню ракет характеризуються часом підготовки однієї ракети, продуктивністю потоку, можливостями з поповнення запасу ракет і одночасної доставки їх у вогневі підрозділи.

Із визначення бойових можливостей можна зробити висновок що бойові можливості підрозділів - є величина не постійна та змінюється в залежності від обстановки. Ці зміни можуть бути в межах від мінімальних до максимальних значень. Найменші бойові можливості відповідають ситуації, коли підрозділи не можуть виконувати свої задачі. Ця ситуація виникає в найбільш несприятливих умовах обстановки. Та навпаки, в найбільш сприятливих умовах обстановки підрозділ (частина), очевидно, буде володіти найбільшими бойовими можливостями, які називають потенціальними бойовими можливостями.

Під потенційними бойовими можливостями розуміють здатність підрозділу (частини) ППО СВ щодо знищення ЗПН і захисту підрозділів і частин від ударів повітряного противника при витраті визначених ресурсів за встановлений час в найбільш сприятливих умовах обстановки.

З бойовими можливостями підрозділів тісно пов'язана така характеристика, як ефективність бойових дій підрозділів (частин) ППО СВ.

Під ефективністю бойових дій підрозділів (частин) ППО СВ розуміють ступінь відповідності бойових можливостей підрозділів (частин), поставленим перед ними задачам при витраті визначених ресурсів за встановлений час в конкретних умовах обстановки.

Порівнюючи визначення бойових можливостей і ефективності можна встановити як співвідносяться між собою ці важливі категорії.

По-перше, ефективність - поняття більш загальне, чим бойові можливості, так як передбачає порівняння бойових можливостей з поставленими задачами.

По-друге, бойові можливості показують, який обсяг задач спроможні виконати підрозділи, а ефективність - наскільки цей обсяг задач відповідає поставленим цілям.

По-третє, ефективність по відношенню до бойових можливостей є величина відносна. Це добре узгоджується з тим, що бойові можливості прийнято оцінювати результатом бойових дій, тобто ефектом (латин. – "результат"). Тоді ефективність - це результативність, тобто результат.

По-четверте, бойові можливості - категорія, якою користуються до початку бойових дій, а ефективність може бути, як прогнозованою (і тоді вона кількісно в однакових умовах може бути рівна бойовим можливостям), так і реально досягнута (в цьому випадку про ефективність судять по дійсному результату бойових дій).

По-п'яте, і бойові можливості, і ефективність підрозділів ППО СВ повинна оцінюватися при однакових умовах, тобою при витраті визначених ресурсів за встановлений час в конкретних, однакових умовах обстановки. Тобто, ефективність залежить від тих же факторів, що і бойові можливості.

Основні фактори, які визначають умови бойових дій і від яких залежать бойові можливості і ефективність, умовно можна розділити на внутрішні, зовнішні і час.

Внутрішні - це фактори, які характеризують склад, стан, забезпеченість підрозділів (частин) ППО СВ, типи і тактико-технічні характеристики зразків озброєння і техніки, що перебуває на озброєнні підрозділів (частині). Цю сукупність факторів називають ресурсами.

Зовнішні фактори визначають зовнішні умови, в яких ведуться бойові дії. До зовнішніх факторів відносяться: масштаб і характер дій повітряного і наземного противника; задачі і способи дій військ, що прикриваються; умови району бойових дій; можливості взаємодіючих сил і засобів.

Внутрішні і зовнішні фактори характеризують такі дві форми існування сил і засобів ППО, як сукупність матеріальних засобів – рух і простір, тобто бойові дії сил і засобів ППО і простір, в якому їм належить діяти.

Час віднесено до окремого фактору як одну із загальних форм існування матерії.

Dt = t_K – t_H, при t_H ≤ t ≤ t_K

Dt - тривалість бойових дій.

внутрішні фактори ← t ← зовнішні фактори.

Для об'єктивності оцінки бойових можливостей підрозділів, частин ППО СВ і ефективності їх бойових дій необхідно суворо враховувати організаційну структуру підрозділів і частин ППО СВ, їх стан, забезпеченість, можливості противника і інші фактори, які визначають конкретні умови обстановки.

2. ХАРАКТЕРИСТИКИ БОЙОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ПІДРОЗДІЛІВ ППО СВ

І ЇХ ОЦІНКА

В першому питанні було сказано, що розвідувальні можливості характеризуються: зоною розвідки, тобто дальністю виявлення літаків, крилатих ракет, вертольотів, БЛА противника на визначеній висоті їх польоту з заданою ймовірністю і кількістю цілей, які спроможна одночасно супроводжувати окрема РЛС (підрозділ) і видавати по ним оповіщення ("бойову інформацію") на командний пункт (пункт управління).

Розвідувальні можливості визначаються тактико-технічними характеристиками, фізичними можливостями і бойовою підготовкою особового складу бойових розрахунків, а також пропускною спроможністю засобів зв'язку і телекодових каналів АСУ.

Кількісна оцінка розвідувальних можливостей проводиться за допомогою наступних показників:

1. Просторові характеристики зони розвідки (радіолокаційного поля), якими є:

- нижня і верхня межі радіолокаційного поля;

- дальність виявлення повітряних цілей на різних висотах;

- глибина (величина) виносу зовнішньої межі зони розвідки.

Зоною розвідки (радіолокаційним полем) називають область простору в межах якої забезпечується своєчасне виявлення, розпізнавання повітряних цілей і своїх ліваків, їх супроводження без провалів і одержання необхідних даних про їх координати, склад, дії і параметри руху хоча б єдиним розрахунком РЛС з ймовірність не нижче заданої.

Нижня межа зони розвідки характеризує мінімальну висоту, яка відлічується від рельєфу місцевості, на якій забезпечується виявлення і супроводження повітряних цілей хоча б однією РЛС системи розвідки з ймовірністю не нижче заданої. Вона рівняється найменшій висоті перекриття зон виявлення суміжних РЛС. Потрібна висота нижньої межі зони розвідки визначається мінімально можливими висотами польотів ЗПН противника. Таким чином висота нижньої межі зони розвідки визначає бойові можливості підрозділу по виявленню низьколетячих цілей. Чим менша потрібна висота нижньої межі зони розвідки, тим меншим повинен бути інтервал між суміжними РЛС.

Верхня межа зони розвідки характеризує максимальну висоту на якій забезпечується виявлення і супроводження повітряних цілей хоча б однією РЛС підрозділу з ймовірністю не менше заданої. Вона залежить від практичної стелі виявлення РЛС, розміру її "мертвої ями" і взаємного віддалення сусідніх РЛС, які визначають ступінь взаємного перекриття "мертвих ям".

Радіус "мертвої ями" (R_МВ) на зовнішній висоті визначається:

R_МВ = H∙c∙t_ц∙ε_max

де ε_max - максимальне підвищення діаграми направленості РЛС;

H - висота цілі (м).

Для основних типів РЛС військ ППО СВ радіус "мертвої ями" може дорівнювати 2…3 висоти польоту цілі.

Таким чином, верхня межа зони розвідки характеризує можливості підрозділу (РЛС) по виявленню та супроводженню цілей, які летять на великих висотах. Глибина (величина) виносу зони розвідки характеризується віддаленням рубежу, на якому забезпечується виявлення повітряних цілей з ймовірністю не менше заданої від СП (ВП) зенітних засобів в сторону противника. Вона визначає декілька систем розвідки, відповідає умовам своєчасного відкриття вогню зенітними засобами.

Глибина виносу зони розвідки Д_р залежить від висоти польоту цілі і визначається:

де l - інтервал між суміжними РЛС;

L - віддалення СП (ВП) зенітних комплексів від лінії передових РЛС,

2. Надійність виявлення повітряних цілей.

В якості показників НВПЦ використовується:

- ймовірність виявлення цілі в зоні розвідки (Р_і);

- коефіцієнт перекриття зони розвідки (К_п).

Ймовірність виявлення цілі в зоні розвідки визначається спільною кількістю РЛС, які ведуть розвідку, а також ймовірністю виявлення цілі кожної РЛС в даній точці простору.

Сумарна ймовірність залежить від дальності до цілі, параметрів її руху, величини ефективної поверхні відбиття, рівня радіоелектронних перешкод, умов місцевості і технічних параметрів РЛС.

Коефіцієнт перекриття зони розвідки (К_п) на даній висоті в деякій точці простору характеризує її багатошаровість, здібність (здатність) забезпечити стійке виявлення і супроводження цілей. Він дорівнює кількості РЛС розвідки, зони виявлення яких перекриватимуться в даній точці. Зона розвідки з більшим коефіцієнтом перекриття підвищує перешкодостійкість і живучість радіолокаційної розвідки. Але потреба в радіолокаційних підрозділах (розрахунках) в цьому випадку збільшується і, крім того, в процесі бойової роботи може виникати чимала надмірна інформація, яка перевантажує канали передачі даних та пункти управління.

Розрахунки показують, що сумарна ймовірність виявлення цілі швидко зростає при збільшенні К_п до 3. В подальшому приріст величини швидко знижується і стає не суттєвим. В цей же час потік надлишкової інформації значно зростає. Внаслідок вимог ЕМС, живучості системи радіолокаційної розвідки і раціонального використання засобів розвідки, а також забезпечення впевненого виявлення і супроводження цілей, необхідним та достатнім слід рахувати трьохкратне перекриття зони розвідки (коефіцієнт перекриття = 3).

3. Стійкість системи розвідки в умовах застосування противником РЕП і ВТО.

В якості показників використовується коефіцієнт стиснення зони виявлення (К_ст) під впливом активних перешкод; частотна структура радіолокаційного поля.

Коефіцієнт стиснення зони виявлення РЛС (К_ст) під впливом активних перешкод являє собою відношення дальності виявлення цілей радіолокаційною станцією при роботі в умовах активних перешкод Д_п(ε) та дальності виявлення цілі без перешкод Д_обн(ε)

К_ст = Д_п(ε) / Д_обн(ε)

Значення коефіцієнтів стиснення зон виявлення визначається по спеціальним графікам, розрахований для деяких РЛС і умов їх роботи.

Сектор ефективного придушення ( ) вимірюватиметься кутом в азимутальній площині, в межах якого сигнали від цілей на ділянці перешкод не виявляються. Ширина цього сектора залежить від величини розчину діаграми направленості РЛС в горизонтальній площині; сумарної цільності потужності перешкод; рівня бокових пелюстків діаграми направленості і технічних характеристик РЛС.

Кінцева мета визначення ступеню зменшення зон виявлення РЛС і величин сектора ефективного придушення складається в тому, щоб оцінити можливі порушення структури суцільної зони радіолокаційної розвідки при застосуванні противником радіоперешкод, облічувати можливість появи при цьому переглянутих ділянок і напрямків в зонах виявлення РЛС визначити зниження дальності виявлення цілей на різних напрямках і висотах, яку очікуємо.

Крім просторової структури, зона розвідки характеризується частотною структурою. В кожній точці зони розвідки ціль може бути виявлена декількома РЛС, які працюють в одному або різних частотних діапазонах. Багатодіаграмна по частоті зона розвідки буде мати більш високу перешкодостійкість. В практиці військ ППО СВ найбільш поширеною є трьохдіапазонна структура зони розвідки, яка створюється РЛС метрового, дециметрового і сантиметрового діапазону хвиль.

4. Кількість і якість розвідувальної інформації про повітряного противника (інформаційна здібність сил і засобів розвідки) характеризується: кількістю цілей що одночасно супроводжуються.

Кількість цілей що одночасно супроводжуються РЛС залежить від підготовленості операторів, способу пересилання даних про повітряні цілі, завадової обстановки.

Розглянуті показники розраховуються по відповідним методикам або визначаються експериментально в ході навчань, випробувань техніки та озброєння.

Вони не є постійними і залежать від умов обстановки і дій противника.

Узагальненим показником є число (доля) своєчасно розвіданих і виданих на оповіщення цілей:

δN = N_рц / N

де N_рц - число своєчасно розвіданих і виданих на оповіщення цілей;

N - число цілей в польоті.

Виконання задач розвідки покладається на радіолокаційні підрозділи (розрахунки РЛС); а також на засоби розвідки бойових підрозділів використовуючи СВЦ і ТОВ.

Крім вказаних сил і засобів на всіх КП (ПУ) створюються пости по вітряного спостереження (ППС), які оснащуються оптичними засобами спостереження і пасивними радіопеленгаторами (ПРП).

Під вогневими можливостями підрозділів розуміються здібність їх вогневих засобів знищувати ЗПН противника. Вогневі можливості залежать від параметрів зони поразки (вогню), ймовірності знищення повітряної цілі, кількості одночасно обстріляних цілей, циклу стрільби зенітних комплексів, часу перезаряджання і інших показників. Зоною поразки ЗРК є частина простору кругом СП ЗРК, в межах якого забезпечується знищення типової цілі, яка летить з одного напрямку ракетою з ймовірністю не менш заданої.

Вона має складну конфігурацію, яка являє собою обсяг, який утворений обертанням відносно вертикальних і горизонтальних осей різних кривих або прямих.

Обсяг зони поразки та її конфігурація залежать від горизонтальної складової швидкості польоту повітряної цілі. Для кожної швидкості цілі є своя зона поразки.

Звичайно зону поразки зенітного комплексу зображають за допомогою вертикальних та горизонтальних січінь.

Вертикальне січення проводять через точку стояння БМ паралельно курсу цілі, а горизонтальне січення на заданій висоті польоту цілі.

Параметрами зони поразки є сукупність величин, яка відбиває її важливі властивості, до яких відносяться:

нахильна і горизонтальна дальність до дальньої і ближньої межі зони поразки при стрільбі на зустрічному курсі або вдогін;

глибина зони поразки при стрільбі на зустрічному курсі або вдогін;

найбільший курсовий параметр цілі, при якому можливий її обстріл.

Параметри зони поразки безпосередньо впливають на розміри району підрозділу, який прикривають, в т.ч. простору в межах якого зенітні комплекси можуть знищувати повітряні цілі.

Цикл стрільби є час, який витрачається на обстріл першої цілі ракетами (τ_{стр п і}) і перенесення вогню на другу ціль. Або - мінімальний інтервал часу між моментами натиску кнопки "ПУСК" по 1 і 2 цілям. Тривалість циклу стрільби визначається:

τ_{ц п} = τ_{стр п} + τ_пер

Для ЗГРК "Т" τ_цпв = 20 с; τ_црв = 30 с.

ПЗРК "И" τ_ц = 20-24 с;

ЗСУ "Ш" τ_ц = 40-50 с;

БМ "С-10" τ_ц = 25-30 с;

ПЗРК "С-3М" τ_ц = 20-30 с;

ЗРК "К" τ_ц = 1, 2 мин:

ЗРС "Т" τ_ц = 0,8 мин;

ЗАК "С-60" τ_ц = 1,5 мин.

Ймовірність поразки цілі однією ракетою (1 чергою) для ЗРК (ЗАК).

Для ЗГРК "Т" Р_{1 пв} =0,4...0,5; Р_{1 рв} = 0,6...0,7;

ПЗРК "И" Р₁ =0,3;

ЗСУ "Ш" Р₁ = 0,15;

БМ "С-10" Р₁ = 0,1…0,6;

ПЗРК "С-ЗМ" Р₁ =0,1…0,24;

ЗРК "К" Р₁ = 0,8;

ЗРК "О" Р₁ =0,6;

Ймовірність поразки цілі при обстрілі її n ракетами (чергами)

Р_п = 1–(1–К_пм∙Р₁)^п

де (К_пм∙Р₁) – коефіцієнт, який враховує вплив перешкод і маневру.

Вогневі можливості характеризуються середньою очікувальною кількістю повітряних цілей, які знищені за удар або при витраті встановленого запасу ракет (боєприпасів).

Для розрахунку вогневих можливостей використовують аналітичний метод, який визначає середню очікувальну кількість повітряних цілей через математичне очікування (МОЧ):

М_і = N_ооці∙т_і∙Р_к

де М_і - МОЧ числа ЗПН і- тим типом ЗРК;

N_ооц - кількість одночасно обстрілюваних цілей ЦК і- го типу;

т_і - число стрільб, яке може проводити ЦК і- го типу за час удару в залежності від циклу стрільби або при витраті встановленого запасу ракет (б/п);

Р_к - ймовірність поразки цілі при стрільбі п ракетами (чергами);

N_ооці = N_{цк і}∙К_учі∙К_бгі∙К_упрі

де N_{цк і} - число ЦК і- го типу;

К_учі - коефіцієнт участі ЦК у відбитті удару ПП;

К_бгі - коефіцієнт б/г ЦК і- го типу;

К_упрі - коефіцієнт управління і- го комплексу.

К_уч = тіп((Ш_Н + 2П_q) / Ш_В; 1)

де Ш_Н - ширина шикування удару ЗПН;

Ш_В - ширина смуги бойових дій військ, які прикриваються;

П_q - достатній курсовий параметр.

К_бг = Т_о / (Т_о + Т_в), при

де Т_о - час напрацювання ЦК на відказ;

Т_в - час відновлення ЦК;

характеризує ступінь зменшення кількості ЦК у відбитті удару ПП за рахунок недосконалість системи управління

К_упр - 0,9…0,95 - з АСУ;

К_упр - 0,3…0,5 - без АСУ;

т_і = тіп(Т_н / τ; С / п)

де Т_н - тривалість удару ЗПН;

τ - цикл стрільби комплексу;

С - запас ЗУР (б/п) на ЦК і- го - комплексу;

п - витрата ЗУР (б/п) ЦК і- го комплексу за стрільбу.

Р₁ - ймовірність поразки цілі однією ракетою (чергою);

К_пм - коефіцієнт, який враховує вплив перешкод і маневр цілі.

К_пм = 0,6…0,7 для перешкод середньої інтенсивності;

К_пм = 0,3...0,5 для перешкод сильної інтенсивності.

Для ПЗРК "Ігла" К_пм = 0,6...0,7 для всіх умов обстановки.

Наслідок оцінки вогневих можливостей показує, що зрп може знищити 6-9 літаків тактичної авіації, або 4-5 вертольотів противника.

Розвідувальні і вогневі можливості зрп визначаються по задачам, напрямкам, рубежам і часу з урахуванням очікувальної протидії противника. Це вимагає від командирів підрозділів постійно змінювати бойовий порядок згідно з умовами обстановки, здійснювати маневр підрозділами (розрахунками) і вогнем.

Маневрені можливості - це здібність підрозділів здійснювати розгортання для виконання бойових задач, згортання, переміщення і маневр в ході бойових дій. При цьому маневр може здійснюватися підрозділами і вогнем, ракетами і матеріально-технічними засобами.

Головні характеристики маневрених можливостей є:

час розгортання (згортання) підрозділів в бойовий (похідний) порядок;

швидкість руху;

час перенесення вогневих зусиль на нові цілі;

прохідність;

запас ходу;

можливість ведення розвідки та вогню в русі та з короткої зупинки.

Часові показники маневрених можливостей визначаються технічними можливостями ЗРК (ЗАК), умінням особового складу та злагодженням розрахунків і установлюватимуться дослідницьким шляхом і затверджуються для практичного керування в умовах, які впливають на загальний час розгортання (згортання) підрозділів в бойовий порядок, тому їх необхідно рахувати наступним шляхом:

t_розгБП = t_зан + t_розг + t_{і ум}

де t_зан - час, який витрачається на вихід в район СП, заняття і зосередження елементів бойового порядку на позиції;

t_розг - час розгортання ЗРК (ЗАК) в бойове положення і підготовка до стрільби;

t_{і ум} - додатковий час на розгортання в бойовий порядок в і- х умовах, який визначено нормативом.

Збільшення часу розгортання в бойовий порядок внаслідок кліматичних умов і пори року складає:

Весна і літо t_{і ум} = (0,04…0,12)

Осінь t_{і ум} = 0,22

Зима t_{і ум} = 0,27

Середня швидкість руху залежить від деяких умов.

Для тактичних розрахунків використовують:

V_ср = (0,4…0,5)V_тах – для ЗРК на колісних шасі;

V_ср = (0,5…0,6)V_тах – для ЗРК на гусеничних шасі.

Швидкість руху колони складає (0,75…0,8) V_ср.

Прохідність зенітних підрозділів визначається через коефіцієнт прохідності

К_прох = 1 – 0,5t_преод / t_дв

де t_пред - час, який втрачається на подолання перешкод;

t_дв - час руху по маршруту.

При подоланні перешкод швидкість руху складає ____________.

Запас ходу бойових машин необхідно розглядати по пальному, а також по гусеницям (гуме).

Запас ходу гусеничних шасі складає до 6000 км, колісної техніки (по гумі) - до 15 000 км.

Запас ходу по пальному залежить від величини заправки, дорожніх умов, кліматичних умов і витрати пального при роботі ГТД і визначається

S_дх = ((Q–t_ГТД∙q_ГТД) / q)∙100

де Q - величина заправки (л);

q - експлуатаційна норма витрати пального на 100 км для конкретних умов (л/км);

t_ГТД - час роботи агрегатів (ч);

q_ГТД - витрата пального агрегатами електроживлення при роботі (за 1 час);

Таким чином, маневрені можливості зенітних підрозділів визначається ТТХ ЗРК (ЗАК) підрозділів ППО СВ.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

На лекції були розглянуті зміст і основні характеристики бойових можливостей підрозділів ППО СВ.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

1.Бойові можливості - узагальнена характеристика здібності підрозділів ППО СВ виконувати поставлені задачі.

Виконання поставлених задач підрозділами досягається рішенням часткових задач:

розвідка повітряного противника;

управління вогнем зенітних засобів;

маневр підрозділами (розрахунками), вогнем і ракетами.

2. Бойові можливості підрозділів змінюються в залежності від обстановки і включають розвідувальні, вогневі і маневрені можливості.

3. Бойові можливості підрозділів ППО СВ дозволяють виконувати ними бойові задачі по прикриттю загальновійськових частин і підрозділів у всіх видах загальновійськового бою.