Методика вибору та побудови бойового порядку підрозділу ППО СВ
Основними характеристиками бойового порядку батарей є: вид бойового порядку; віддалення ЗСУ (БМ) першої лінії від переднього краю; взаємні віддалення СП (ВП) взводів (ЗСУ, БМ); віддалення БКП від взводів батареї; віддалення ТЗМ (ТМ) від вогневих засобів.
В залежності від бойового завдання, характеру місцевості і дій підрозділів, що прикриваються, бойовий порядок батареї може мати наступний вигляд: в лінію взводів; в дві лінії взводів; в колону взводів.
Бойовий порядок в лінію взводів застосовується, як правило, для прикриття батальйонів першого ешелону бригади (полку) в наступі.
Бойовий порядок в дві лінії взводів застосовується для прикриття підрозділів бригади (полку) в обороні або при розташуванні їх у вихідному районі, коли потрібно створити глибину прикриття.
Бойовий порядок в колону взводів застосовується для прикриття підрозділів бригади (полку) на марші, при висуванні і під час наступу при прислідуванні противника, що відходить.
Віддалення ЗСУ (БМ) першої лінії від переднього краю повинне забезпечувати:
можливо максимальний винос зон поразки (вогню) убік противника для того, з метою знищення його ЗПН на далеких підступах до підрозділів, що прикриваються, без частої зміни позицій;
найменшу уразливість ЗСУ (БМ) від наземних вогневих засобів противника (ПТКР, гранатометів тощо).
При цьому, доцільно розглядати мінімальне і максимальне можливі відстані ЗСУ (БМ) першої лінії від переднього краю.
При визначені мінімальної відстані необхідно враховувати, що досяжність стрілецької зброї і гранатометів противника (Дпор. СЗ) складають до 2000 м, ПТКР (Дпор. ПТКР) і вогню артилерії прямою наводкою (Дпор. арт. прям. нав.) до 3000 м.
Отже, мінімальне віддалення ЗСУ (БМ) від переднього краю повинне складати не менш Lmіn:
Для виконання вимог можливо більшого виносу зони поразки (вогню) і знищення ЗПН до нанесення ними ударів по підрозділах, що прикриваються, максимальне віддалення ЗСУ (БМ) першої лінії від переднього краю повинне бути рівним або меншим суми значень радіуса прикриття ЗРК (ЗАК) на розрахункової висоті (Rпр) і відстані рубежу безпечного бомбокидання (К), що враховується противником для своїх військ, тобто
.
Значення величини віддалення рубежу безпечного бомбокидання розраховується за формулою:
,
де RБ – радіус зони безпечності для відкрито розташованого особового складу по ударній хвилі, світловому випромінюванню і проникаючої радіації;
ВД – середньоквадратичне відхилення ядерної бомби при бомбокидані по відстані (ВД 0,2 км).
Значення величини віддалення рубежу безпечного бомбокидання приймається рівним 1...2 км при застосуванні звичайної зброї і 3...5 км – ядерної зброї.
Значення радіусу прикриття для фіксованих умов розраховують за формулою:
,
де – радіус зони поразки (обстрілу) вогневого засобу на розрахунковій висоті, м;
– величина відносу бомби за час її падіння, м;
Vц – швидкість польоту цілі, м/с;
rБП – радіус поразки боєприпасу, значення якого для розрахунків прийняте рівним 0,6 км;
tв – час вогневого впливу по цілі (с), що дорівнюється:
,
де – інтервал часу між пусками ракет (чергами), с;
n – кількість ЗКР (черг), що витрачаються на обстріл ЗПН.
Віднос бомби розраховується за формулою:
для дозвукових швидкостей польотів ЗПН:
,
для надзвукових швидкостей польоту ЗПН:
,
де Н – висота польоту ЗПН, м;
g – прискорення вільного падіння, (9,8 м/с2).
Таким чином, найбільш доцільним віддалення ЗСУ (БМ) (L) першої лінії від переднього краю повинне знаходитися в межах
.
При обґрунтуванні взаємного віддалення СП (ВП) взводів (ЗСУ, БМ) звичайно розглядають їх віддалення за фронтом і в глибину. Взаємне віддалення СП (ВП) взводів (ЗСУ, БМ) за фронтом і в глибину повинне забезпечувати виконання наступних вимог: надійне прикриття підрозділів, що прикриваються; надійний вогневий зв’язок між взводами (ЗСУ, БМ); можливе відбиття нальоту ЗПН високої щільності; електромагнітну сумісність; мінімальні втрати від ЗМУ противника.
Максимальні інтервали і дистанції (Іmax) між взводами (ЗСУ, БМ) за фронтом і в глибину з урахуванням забезпечення вогневого зв’язку, можуть складати до двох максимальних курсових параметрів (Pmax):
Іmax 2Pmax
Однак, слід ураховувати, що на таких віддаленнях вогневий зв’язок між взводами (ЗСУ, БМ) може бути порушений у випадку виходу з ладу хоч би одного взводу (ЗСУ, БМ). Крім того, при таких віддаленнях не забезпечується взаємне прикриття. З урахуванням цього доцільно максимальні інтервали і дистанції між взводами (ЗСУ, БМ) мати такі, що не перевищують максимальний курсовий параметр:
І1max Pmax .
Мінімальне віддалення між взводами (ЗСУ, БМ) (Іmіn) повинне виключати взаємні перешкоди радіоелектронним засобам, а також забезпечувати взаємне перекриття “мертвих вирв”.
Таким чином, найбільш доцільним взаємне віддалення між сусідніми взводами (ЗСУ, БМ) повинне знаходитися в межах:
Іmіn ІСП(ВП) І1max .
Віддалення БКП від взводів повинне забезпечувати надійне управління взводами (ЗСУ, БМ), стійке підтримання радіозв’язку з командиром дивізіону і надійне отримання цілевказівок з КП дивізіону. БКП розгортається, як правило, у центрі бойового порядку батареї.
Віддалення ТЗМ (ТМ) від вогневих засобів батареї повинне забезпечувати: своєчасну доставку ракет і боєприпасів; зручність управління обслугами ТЗМ (ТМ); можливість своєчасного маневру; візуальне спостереження обслугами ТЗМ (ТМ) вогневих засобів. ТЗМ (ТМ) розташовуються на місцевості з максимальним використанням її захисних і маскувальних властивостей.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Актуальність даної лекції полягає в тому, що досвід локальних війн та конфліктів підтверджуй те, що успішне ведення бойових дій військами ППО СВ в значній мірі будуть визначатися рівнем підготовки особового складу батарей, взводів, обслуг (екіпажів). Це вимагає від офіцерів військ ППО СВ твердих знань і навичок з питань організації бойових дій і вмілого управління підлеглими підрозділами в ході бойових дій. Організувати і підготувати доручені підлеглі підрозділи до бойових дій і досягти найбільш повного використання бойових можливостей О і ВТ підрозділу не представляється можливим без чіткого розуміння і знань питань організаційно-штатних структур і бойових можливостей підлеглих підрозділів, а також вмінь проводити розрахунки бойових можливостей і будувати бойові порядки в різних умовах обстановки згідно з завданням, замислом дій підрозділів, що прикриваються і очікуваними діями повітряного противника. І тому в ОМВ Головнокомандуючого СВ ставиться завдання “Привити курсантам навички в управлінні, бойовому застосуванні та грамотному використанні О і Т”. Знання раніше названих питань важливо і тому, що бойові дії будуть вестися в обставинах, що швидко змінюються, в умовах відсутності управління, РЕП, застосування різних засобів поразки. Це вимагає також самостійного прийняття рішення кожним командиром з метою виконання підрозділом поставлених бойових завдань.
ЛЕКЦІЯ № 14
Дата добавления: 2015-11-18; просмотров: 820;