Лінійно-функціональна структура управління.

На відміну від лінійно-штабної в лінійно-функціональній структурі, найпоширенішій структурі ієрархічного типу, яка й дотепер широко використовується в усьому світі, функціональні підрозділи можуть самі віддавати розпорядження нижчестоящим ланкам, але з обмеженого кола питань, які обумовлені їх функціональною спеціалізацією (рис. 4.12).

Рис.4.12. Лінійно – функціональна структура управління

Переваги лінійно-функціональної структури:

1) лінійно – функціональна структура дозволяє організувати управління виробничими процесами за лінійною схемою ( керівник вищого рівня – керівник нижчого рівня – виконавець ),

2) функціональні підрозділи надають методичну допомогу, готують інформацію, виконують різні управлінські завдання для відповідних лінійних керівників.

Маючи такі переваги, ця структура має і ряд недоліків:

1) синтез лінійного та функціонального управління може затягувати строки підготовки управлінських рішень;

2) призводить до інформаційного перевантаження керівників вищих рівнів управління;

3) не завжди забезпечує скоординованість в роботі функціональних підрозділів.

Подальший розвиток лінійно – функціональної структури призвів до виникнення дивізіональної організаційної структури.

Організаційна структура більшості українських промислових під­приємств (акціонерних товариств) побудована за традиційною лінійно-функціональною схемою з домінуванням централізованих вертикальних взаємодій. На великих підприємствах існують нерозвинені структури дивізіонального типу. Подібні структури працюють ефективно за умови виконання постійно повторюваних завдань, посилення ж невизначеності і нестабільності вимагає тісної взаємодії різних підрозділів підприємства на горизонтальному рівні.