Поняття взаємозамінності і взаємодоповнюваності

Економісти розрізняють два типи взаємозалежності, які корисно знати: взаємозамінність і взаємодоповнюваність. Кожний з них може бути і в області попиту, і в області виробництва.

(Наприклад: взаємозамінні споживчі блага – плащ і парасолька, свинина і яловичина і т.д. Взаємозамінні ресурси – цегла і бетон). Взаємозамінність дуже рідко буває повною, тому зазвичай один з товарів має переваги стосовно іншого в залежності від оцінки покупця.

Взаємодоповнюючі блага – це такі, які люди зазвичай бажають або повинні вживати і використовувати разом (наприклад: відеомагнітофон і відеокасети). Що можна сказати про землю, працю і капітал? Класики вважали ці три ресурси взаємодоповнюючими, а неокласики (починаючи з Тюнена) стали розглядати їх як в деякій мірі взаємозамінні.

Економісти виражали більш чітке визначення обох типів залежності. Стосовно товарів один або інший тип залежності визначається у відповідності з тим, як змінюється попит на один товар при зміні ціни іншого (якщо вважати дохід споживачів незмінним).

Якщо ціна одного товару знижується і при цьому зменшується попит на другий товар, значить, вони обидва взаємозамінні. (Наприклад: при зниженні цін на м'ясо, знижується попит на макарони).

Якщо зниження ціни одного товару викликає зростання попиту на другий, значить, ці товари взаємодоповнюючі. (Наприклад: зниження цін на відеомагнітофони приводить до росту попиту на відеокасети).

Все вище сказане має за мету показати, що якщо нам потрібно отримати дійсно вірну функцію попиту (або пропозиції) для товару "ікс", то в цю функцію треба включити не тільки ціну даного товару, але й ціни усіх товарів.

Тепер ми можемо перейти до одного з найголовніших теоретичних досягнень Вальраса – його теорії загальної ринкової рівноваги.