ВСЕ продуктів забою при лейкозі та хв. Ауєскі

Лейкоз — хронічна вірусна хвороба великої рогатої худоби, інших ссавців та різних видів птахів, що характеризується порушенням процесу дозрівання клітинних елементів крові, злоякісним розростанням кровотворної та лімфоїдної тканин, утворенням у різних органах пухлин. На лейкоз хворіє людина. Післязабійна діагностика. Хвора й підозрювана в захворюванні тварина підлягає забою лише на санітарних бойнях, але трапляються випадки, коли лейкоз доводиться діагностувати на конвеєрі забійного цеху. Для лейкозу характерне: збільшення лімфатичних вузлів, набрякла поверхня розрізу, сіро-білого або сі- ро-чорного кольору, а інколи з казеозними осередками некрозу, жовтого і коричневого забарвлення. Такі ж зміни спостерігаються в селезінці, печінці, серцевому м’язі та в інших органах. Часто буває уражена мускулатура. М’язи в’ялі, світло-червоного кольору з жовтуватим або білуватим відтінком. На їх розрізі виявляють салоподібні й лейкемічні розростання та дегенеративні зміни. У свиней лімфатичні вузли збільшені в 10—40 разів, на поверхні розрізу помітні моз- коподібні набухання і характерне жовтувато-зеленувате забарвлення. Селезінка при лейкозі значно збільшена, у великої рогатої худоби досягає 18—40 кг, у свиней — більше 5 кг, має щільну консистенцію, поверхня розрізу горбиста з різко помітними розрослими фолікулами сіро-білого кольору. Печінка при дифузному ураженні крихкої й ламкої консистенції, різко збільшена: у великої рогатої худоби досягає 35 кг і більше, у свиней — 7—8 кг. Нирки пошкоджуються часто (до 56 %). При дифузному ураженні в корковому шарі виявляють численні сіро-білі салоподібні вузлики з крововиливами; маса нирок досягає 8—10 кг.Санітарна оцінка м’яса. При будь-якій формі лейкозу у випадках ураження м’язів, лімфатичних вузлів туші, декількох паренхіматозних органів або у разі виявлення лейкозних розростань (бляшок) на серозних покривах, незалежно від вгодованості, тушу та інші продукти забою (крім шкур) утилізують. За умов ураження окремих лімфатичних вузлів або органів, але за відсутності змін у скелетній мускулатурі, такі лімфатичні вузли й органи направляють на утилізацію, а туші та неуражені органи використовують залежно від результатів мікробіологічного дослідження. У разі виявлення сальмонел тушу і неуражені органи направляють на проварку або виготовлення консервів, а за їх відсутності — на виготовлення ковбасних виробів.Якщо результат гематологічного дослідження тварини на лейкоз позитивний, але патологічних змін, властивих лейкозу, немає, тушу й органи направляють на виготовлення варених ковбасних виробів, м’ясних хлібів, консервів. Якщо ж позитивний результат дає тільки імунологічне дослідження тварини, продукти забою використовують для виготовлення варених ковбас. Шкури у разі шкіряної форми лейкозу утилізують, а за інших форм — дезінфікують. Ветеринарно-санітарні заходи. Тварин, хворих або підозрюваних у захворюванні, забивають на санітарній бойні. Якщо її немає, забій проводять на загальному конвеєрі після забою здорових тварин. Після забою хворих (підозрюваних) тварин приміщення і обладнання дезінфікують: спочатку зрошують 2 %-м розчином їдкого натру (70—80 °С), потім миють гарячою водою і знову зрошують 4 %-м гарячим розчином їдкого натру або розчином хлорного вапна, що містить 2 % активного хлору. Після годинного провітрювання приміщення промивають водою (70—80 °С) і дозволяють їх експлуатацію. Інструменти знезаражують 2 %-м розчином їдкого натру (70—80 °С) або 2 %- м розчином хлорного вапна (в перерахунку на активний хлор). Хвороба АуєскіХвороба Ауєскі — інфекційна хвороба, яка характеризується ураженням центральної нервової системи, спостерігається у диких і свійських тварин, найчастіше у свиней, особливо молодняку. Збудник — вірус. Його виявляють у сви- 194 ней у шкірі, легенях, печінці, селезінці, головному мозку, м’язах і кістковому мозку. Стійкість вірусу досить висока. Витримує заморожування при -15...-20 °С протягом 160 днів. У головному мозку, печінці, селезінці та легенях під час зберігання спочатку при температурі -21 °С, а потім при 10 °С вірус зберігає патогенність до 20 днів. Післязабійна діагностика. Характерні ознаки у великої рогатої худоби і овець — розчісування шкіри в місцях свербіння. В органах таких змін не спостерігається. У свиней найбільш характерні зміни такі: гіперемія, поява виразок та дифтеритичні нашарування на слизовій оболонці піднебіння, некротичні осередки в мигдаликах, серозні або серозно-геморагічні витікання з носової порожнини, набухання кон’юнктиви, слизової оболонки глотки, гортані та верхньої частини трахеї. Набряк легень з потовщенням та інфільтрацією міжчасточкової сполучної тканини. Санітарна оцінка м’яса. Туші і продукти забою від тварин, хворих і підозрілих у захворюванні, випускати в сирому вигляді заборонено. Голову утилізують, а санітарна оцінка м’яса і субпродуктів проводиться за результатами мікробіологічних досліджень. У випадках виявлення сальмонел тушу направляють на проварювання або на виготовлення м’ясних хлібів, консервів, внутрішні органи — утилізують. За відсутності сальмонел тушу, сало і внутрішні органи переробляють на варені, варено-копчені ковбаси, м’ясні хліби або консерви. Інші продукти забою (крім шкур, ріг та ратиць) утилізують. За наявності дистрофічних та інших патологічних змін у мускулатурі тушу із субпродуктами направляють на утилізацію. Шкури, роги, ратиці дезінфікують. Ветеринарно-санітарні заходи. Шкури дезінфікують протягом 48 год. у розчині, що складається з води, 25 % кухонної солі та 1 % соляної кислоти або 24 год. у розчині такого складу: 10 г кремне-фтористого натрію на 1 л води; 7 г соляної кислоти і 250 г кухонної солі