Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою тварин при пастерельозі та бешисі.

Пастерельоз (геморагічна септицемія) — хвороба свійських, диких тварин і птахів. У разі гострого перебігу, вона характеризується ознаками септицемії і геморагічного діатезу, за умов хронічного перебігу — гнійнонекротичною пневмонією, інколи з геморагічним ентеритом.Збудники — Рasteurella multocida i Рasteurella heamolytica — короткі нерухомі грамнегативні неспороутворюючі палички. Пастерели нестійкі в зовнішньому середовищі. Нагрівання до 70 °С вбиває їх протягом 5—10 хв., кип’ятіння —миттєво. Витримує заморожування при –20 °С. У крові (без доступу світла)пастерели зберігають свою вірулентність протягом 6—10 днів. У воді без доступу повітря при температурі 5—8 °С вони зберігаються до 18 днів, у льоду — до3х тижнів. Пастерели, що містяться в м’ясному ковбасному фарші, гинуть після варіння при температурах виготовлення варених ковбас.

Післязабійна діагностика.У підшкірній клітковині в ділянці голови, міжщелепного простору, шиї, підгрудка, виявляють драглисті серозно9фібринозні інфільтрати. На серозних та слизових оболонках, у паренхіматозних органах спостерігаються численні крововиливи. Печінка й нирки перероджені. Регіональні лімфовузли збільшені, темночервоного кольору. За умов гострого перебігу спостерігають крупозну або крупознонекротичну пневмонію у червоній,сірій та жовтій стадії гепатизації. Диференційний діагноз.Гостру форму пастерельозу необхідно диференціювати від сибірки у великої рогатої худоби, а також від запалення легень. Пастерельоз відрізняється від перипневмонії відсутністю в останньої численних крововиливів, дегенеративних змін в органах. Остаточний діагноз можна поставити за допомогою бактеріологічного дослідження, зокрема бактеріоскопії. У свиней пастерельоз необхідно диференціювати від чуми та бешихи. Санітарна оцінка м’яса. Туші і продукти забою від тварин, хворих і підозрілих у захворюванні пастерельозом, випускати в сирому вигляді забороняється.За наявності дистрофічних або інших патологічних змін у м’язах, тушу з внутрішніми органами направляють на утилізацію. Якщо патологічні зміни у туші й органах відсутні, рішення про використання продуктів забою приймають після мікробіологічного дослідження. У випадку виявлення сальмонел, внутрішні органи утилізують, а туші випускають після проварювання або направляють на виготовлення консервів.Якщо сальмонел немає, тушу, сало і внутрішні органи дозволяється переробляти на варені або варенокопчені ковбаси, варенокопчені грудинки, корейки.Патологічно змінені внутрішні органи, кишки і кров утилізують.Шкури дезінфікують. Ветеринарно!санітарні заходи.Приміщення дезінфікують 2 %м розчином їдкого натру (70—80 °С), освітленим розчином хлорного вапна (не менше 1 % активного хлору), 0,5 %м розчином формальдегіду (1 л/м2). Експозиція для перших двох препаратів — 1 год., для останнього — 3 год. Робочий інвентар знезаражують зануренням у киплячий розчин кальцинованої соди на 5—10 хв.

Бешиха свиней — інфекційна хвороба свиней 3—12 місячного віку. За гострого перебігу, характеризується септицемією, запальною еритемою шкіри, за хронічного — ендокардитом, поліартритами та некротичним ураженням шкіри. Збудник бешихи свиней (Erysipelotrix insidiosaе) — нерухома тонка пряма або злегка зігнута паличка, що не утворює спор і капсул. Збудник бешихи досить чутливий до нагрівання. Температури, що застосовуються для теплової обробки варених ковбас, діаметром 3,5—9 см, інгібують його, повністю знезаражуючи ковбаси. Внаслідок нагрівання до 70 °С збудник гине через 5 хв. Соління й копчення м’яса свиней, хворих бешихою, слабко впливають на збудника бешихи: його виявляли в копченій свинині через 3 міс., а в солонині — через 170 днів після виготовлення. Низькі температури (–7...–15 °С) навіть за умов тривалої дії не знешкоджують м’ясо.

Післязабійна діагностика.На шкірі виявляють червоні або сині плями різної величини і форми, у разі хронічного перебігу хвороби — некроз шкіри. На серозних оболонках — дрібні крововиливи. Лімфатичні вузли майже всі збільшені, соковиті, наповнені кров’ю, зафарбовані в фіолетово9червоний колір, інколи з крововиливами. У легенях — катаральногнійний бронхіт, венозний застій і набряк. Слизова оболонка тонкого відділу кишечнику гіперемована, інколи має крововиливи. Селезінка досить збільшена і наповнена кров’ю. Печінка більшена,паренхіматозна тканина перероджена, інколи бувають некротичні ділянки. Нирки трохи збільшені, на поверхні усіяні крапковими крововиливами; межа між корковим і мозковим шаром стерта.Для хронічних форм основною патологічною ознакою є бородавчастий ендокардит — на клапанах серця, частіше всього на двостулковому; виявляють пухкі розростання, схожі на грона цвітної капусти, що являють собою відкладання фібрину. Санітарна оцінка м’яса.Туші і продукти забою тварин, хворих і підозрілих у захворюванні бешихою, випускати в сирому вигляді забороняється. За наявності дистрофічних або інших патологічних змін у м’язах, тушу з внутрішніми органами направляють на утилізацію. Якщо патологічних змін у туші й органах немає, рішення про використання продуктів забою приймають після мікробіологічного дослідження. У випадку виявлення сальмонел, внутрішні органи утилізують, а туші випускають після проварювання або направляють на виготовлення консервів. За умови відсутності сальмонел, тушу, сало і внутрішні органи дозволяється переробляти на варені або варенокопчені ковбаси, варенокопчені грудинки, корейки.Патологічно змінені внутрішні органи, кишки і кров утилізують. Шкури дезінфікують. Ветеринарно-санітарні заходи.Для дезінфекції приміщень, де утримувались тварини, і місць їх забою використовують освітлений розчин хлорного вапна (3 % активного хлору), 2 %й розчин їдкого натру (70—80 °С), 0,4 %й розчин формальдегіду, 4 %й розчин кальцинованої соди (70—80 °С) та інші препарати (із розрахунку 1 л/м2 площі). Обробка одноразова при експозиції 1 год., з використанням кальцинованої соди — 3 год.