Рудні поля у інтрагеоантикліналях

Приклади структурно-геологічних позицій цих рудних полів розглянемо окремо для полів, що пов’язані зі складчастими та тріщинними структурами.

До перших відносяться рудні поля поліметалевих родовищ Рудного Алтаю. Всі відомі з них, розвиваються у поліметалевому поясі, який тяжіє до Приіртишської та Північно-Східної зони зім’яття. Родовища сформувалися у ефузивно-осадових відкладах середнього девону, частково нижнього карбону. Ці відклади зім’яті у складки з вісями, що орієнтовані переважно на північний-захід та пересічені розривними порушеннями та різними інтрузивними породами.

Структурно-геологічна позиція рудних полів поліметалевих родовищ всіх районів Рудного Алтаю визначається співвідношенням складчастих та розривних порушень.

У якості типового прикладу може бути розглянуте добре досліджене Зирянівське рудне поле (рис. 61). Воно приурочене до одноіменної субширотно антикліналі сундучного типу з крутопадаючими крилами. Зирянівська антикліналь ускладнює південно-західне крило більш крупної Ревнюшської антикліналі.

Рис. 61. Геолого-структурна схема Зирянівського району.

1 – дайки та малі тіла габро-діоритів, діорит-порфірів, лампрофірів; 2 - пізньоверхньопалеозойські гранітоїди; 3 – ранньоверхньопалеозойські гранітоїди; 4 – нижньокаменовугільні габро, габро-діорити; 5 – порфірити та їх туфи (С₁v); 6 – алевроліти, аргіліти, пісковики (D₂gv-C₁); 7 – порфірити субвулканічної фації (D_2-3); 8 – кварц-альбітофіри субвулканічної фації, їх туфи, алевроліти (таловська-маслянська світи - D₂); 9 – туфи кварцевих альбітофірів та кварцевих порфірів, кварцеві альбітофіри, алевроліти (березівська світа – D₂); 10 – метаморфічні породи (PZ₁); 11 – головні розломи; 12 – зони інтенсивного розсланцювання та метаморфізма порід; 13 – розривні порушення, тріщини; 14 – поліметалічні рудні поля та родовища: (1 – Зирянівське; 2 – Греховське; 3 – Путинцевське, 4 – Малеєвське, 5 – Богатирьовське, 6 – Осочіхінське, 7 – Парігінське).

Структурно-геологічна позиція Зирянівського рудного поля визначається наявністю широтної антикланальної складки, що ускладнює головну антикліналь та розсічену розривними порушеннями широтного та північно-західного простягання. Суттєву роль у локалізації зруденіння відіграє сприятлива для рудовідкладення пачка алевролітів та кварцових альбітофірів, що часто перешаровуються.

Структурно-геологічні позиції рудних полів у інтрагеоантикліналях, що характеризуються тріщинними структурами, можуть бути розглянуті на прикладі Східного Карамазара, що складений верхньопалеозойськими ефузивами (переважно кислими) та їх туфами, що зім’яті у пологі складки та ускладнені розривними порушеннями (рис. 62).

Для цього району характерним є розвиток середньо- та низкотемпературних мідь-вісмутових та срібло-свинцевих родовищ та рудопроявів, які представлені жилами та штокверковими зонами. Відносно слабко розповсюджені баритові жили, іноді з галенитом. Типовим для Східного Карамазарає Адрасманське рудне поле. У його межах розвинута переважно мідь-вісмутова мінералізація. Рудне поле розташовується серед верхньопалеозойських туфолав кварцового порфіру, що містять неки, складені жерловими фаціями тих же порід. Структурно-геологічна позиція Адрасманського рудного поля визначається крупним Свинцевим розломом північно-західного простягання, який був закладений під час формування ефузивної товщі. Цей розлом сполучується з Тариеканським розломом, а також неком екструзивних порід, що приурочені до місця перетину Свинцевого розлому та Північно-Східного розривного порушення.

Рис. 62. Схема геологічного положення рудних полів Південно-Західного Тянь-Шаню.

1 – верхній структурний поверх (MZ-KZ)$ 2-3 – середній структурний поверх: 2 – верхній структурний ярус – ефузиви (C₃-P-T); 3 – нижній структурний ярус – вапняки (D₃-C₁), ефузиви (С₂); 4 – нижній структурний поверх – метаморфічні сланці (S₂); 5 – пояси дайок; 6 – після пермські гранітоїди; 7 – розривні порушення; 8 – гідротермальні родовища свинцево-цинковох формації; 9 – гідротермальні родовища мідь-вісмутової формації; 10 – скарнові, головним чином свинцево-цинкові родовища.

Рудні поля (цифри у кружках): 1 – Кансайське, 2 – Алтін-Топканське, 3 – Таріеканське, 4 - Адрасманське.

Іншим прикладом структурно-геологічної позиції рудних полів, що сформовані у інтрагеоантиклінальних областях та характеризуються розвитком тріщин них структур, є Алтин-Топканське свинцово-цинкове рудне поле скарнової формації, що знаходиться у Західному Карамазарі.

Алтин-Топканське рудне поле (рис. 63) розташовується у вапняках верхнього девону та нижнього карбону, що простягаються у західному та північно-західному напрямку. Північно-східними скидами породи розбиті на ряд блоків, що переміщенні один відносно одного. Південна межа вапнякової гряди визначається розривним порушенням – Контактовим розломом, по якому карбонатні породи насунуті на ранньогерцинські гранодіорити. Поблизу цього порушення вапняки інтенсивно розсланцьовані, а гранодіорити мілонітізовані. На півночі вапняки по тектонічному контакту відокремлені від верхньокарбонових дацитів.