Стрибок з поворотом

Нульове збудження базується на тому, що вплив двох послідовних імпульсів на сигнали, що не співпадають з несучою частотою імпульсів і на сигнал, що з нею співпадає, кардинально відрізняється. Для розуміння принципу нульового збудження розглянемо найпростіший приклад, що називається «стрибок з поворотом», який використовує послідовність 90_x-t-90_-x. Від неї походять і інші послідовності, які служать для цієї мети. Для обох імпульсів послідовності частота передавача встановлюється відповідною до сигналу розчинника. Перший жорсткий 90^о імпульс переміщує всю намагніченість у поперечну площину. Під час наступного проміжку t (його тривалість становить кілька сотень мікросекунд) всі вектори обертаються в поперечній площині відповідно до величин своїх хімічних зсувів, за винятком сигналу розчинника, вектор якого в системі координат, що обертається з частотою прикладеного імпульсу, положення не міняє. Тому, намагніченість сигналу розчинника під дією другого 90^о імпульсу вертається до напрямку +z. Другий імпульс повністю нейтралізує дію першого імпульсу по відношенню до сигналу розчинника. На всі інші сигнали другий імпульс діє інакше. Він переносить до напрямку осі +z лише частину намагніченості, що відповідає цим сигналам, а інша її частина залишається в поперечній площині. Перенесена частина намагніченості визначається проекціями відповідних векторів на вісь у в момент подачі другого імпульсу. Частина намагніченості кожного з векторів, що залишається в поперечній площині, залежить від різниці хімічних зсувів сигналів і сигналу розчинника. Ця залежність має вигляд синусоїдальної функції (Рис. 4.44а). Максимальна амплітуда залишкового сигналу спостерігається для сигналів, що відстоять від сигналу розчинника на +1/4t Гц, причому, для сигналів, що розташовані з різних боків від сигналу розчинника, знак сигналів буде різним (через +х орієнтації векторів), однак без додаткових фазових викривлень. На практиці така проста схема експерименту дає занадто малу область нульового збудження, тому в спектрі можуть бути присутніми залишкові сигнали розчинника, внаслідок чого частіше застосовуються більш складні послідовності.

Рис. 4.44.Обчислені профілі збудження для (a) послідовності стрибка з поворотом, біноміальних послідовностей (б) 1-1 і (в) 1-3-3-1. Послідовність стрибка з поворотом використовує t= 250 ms, а біноміальна послідовність використовує t = 500 ms