Загальні правила організації роботи ІСІ

Відповідно до ЗУ «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.01 р. № 2299-III (далі – ЗУ «Про ІСІ») інститути спільного інвестування (далі – ІСІ) - це корпоративні інвестиційні фонди або пайові інвестиційні фонди, що здійснюють діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх в цінні папери інших емітентів, корпоративні права і нерухомість.

Корпоративний інвестиційний фонд (далі - КІФ) - це ІСІ, яке створюється у формі відкритого акціонерного товариства відповідно до законодавства з питань діяльності акціонерних товариств з урахуванням особливостей, встановлених ЗУ «Про ІСІ».

КІФ розміщує акції, які відповідно до ст. 13 ЗУ «Про ІСІ» можуть бути тільки простими іменними. Ніяких вимог відносно того, в якій формі (документарній або бездокументній) випускаються акції КІФ законодавство не містить. Кожна розміщена акція КІФ надає її власникові однаковий обсяг прав. Початковий статутний фонд (капітал) КІФ формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів, цінних паперів інших емітентів, які допущені до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, і об'єктів нерухомості, необхідних для забезпечення статутної діяльності (його розмір не може бути менш розміру статутного фонду, встановленого законодавством для відкритих акціонерних товариств). Після реєстрації КІФ в реєстрі ІСІ здійснюється відкрита підписка на акції. Порядок проведення відкритої підписки на акції визначається законодавством з урахуванням особливостей, встановлених ЗУ «Про ІСІ» та нормативно-правових актах ДКЦПФР.

Пайовий інвестиційний фонд (далі - ПІФ) - це не юридична особа, а активи, які належать інвесторам на праві загальної пайової власності, знаходяться в управлінні компанії по управлінню активами (далі - КУА) та враховуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Мінімальний обсяг активів ПІФ не може бути меншим розміру початкового статутного фонду (капіталу) КІФ. КУА організовує розміщення інвестиційних сертифікатів ПІФ, які отримуються інвесторами.

Компанія по управлінню активами (далі - КУА) - це господарське товариство, що здійснює професійну діяльність по управлінню активами ІСІ на підставі ліцензії, видаваної ДКЦПФР України.

Залежно від порядку здійснення діяльності ІСІ можуть бути: відкритого, інтервального та закритого типу:

ІСІ відкритого типу зобов’язані викупати емітованими ними або КУА цінні папери в будь-який момент часу на вимогу інвесторів.

ІСІ інтервального типа – зобов’язані викупати емітовані ним або КУА цінні папери на вимогу інвесторів на протягом обумовленого в проспекті емісії терміну, але не рідше одного разу на рік.

ІСІ закритого типу не мають зобов’язань щодо викупу емітованих ним або КУА цінних паперів до моменту його реорганізації або ліквідації.

Дивіденди за цінними паперами ІСІ відкритого та інтервального типів не нараховуються та не сплачуються.

Виходячи зі запланованого строку діяльності, ІСІ можуть бути термінові та безтермінові.

Термінові ІСІ створюються на певний час, вказаний в проспекті, після закінчення якого ІСІ ліквідується або реорганізується. ІСІ закритого типу може бути тільки терміновим.

Безстрокові ІСІ створюються на невизначений термін. Виходячи із структурі активів вони можуть бути диверсифікованими і недиверсифікованими:

Загальні принципи організації роботи ІСІ наведені на рис. 5.1.

Рис. 5.1 - Загальна схема діяльності ІСІ (інвестиційних фондів)

ІСІ можуть емітувати наступні види цінних паперів:

акції, емітовані корпоративним інвестиційним фондом (КІФ);

інвестиційні сертифікати, емітовані компанією по управлінню активами (КУА), що управляє активами пайового інвестиційного фонду (ПІФ).

Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, що розміщується корпоративним інвестиційним фондом (КІФ), інвестиційною компанією(ПІФ), компанією по управлінню активами (КУА) пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, спільному фонді інвестиційної компанії або пайовому інвестиційному фонді.

Згідно з ЗУ «Про цінні папери» інвестиційні сертифікати віднесені до емісійних цінних паперів. Емітентом інвестиційних сертифікатів є компанія по управлінню активами (КУА).

Інвестиційні сертифікати можуть випускатися як в документарній, так і в бездокументній формах. Кожен інвестиційний сертифікат надає його власникові однаковий обсяг прав. Інвестиційний сертифікат може бути як іменним цінним папером, так і цінним папером на пред'явника.

У проспекті емісії інвестиційних сертифікатів обов'язково встановлюється порядок їх обігу, який має наступні особливості:

викуп здійснюється за єдиними для всіх інвесторів цінами, встановленими на день об’яви інвесторам заявки про викуп цінних паперів ІСІ, виходячи з вартості чистих активів такого ІСІ;

вартість інвестиційних сертифікатів, визначається виходячи з розрахункової вартості цінного паперу, яка визначається як результат розділення загальної вартості чистих активів ІСІ на кількість цінних паперів ІСІ, що знаходяться в обігу на дату проведення розрахунку. Ціна, по якій КУА здійснює викуп цінних паперів ІСІ, може зменшуватися лише на суму комісійної винагороди агента (торговця цінними паперами), з яким вона уклала відповідний договір;

викуп здійснюється шляхом сплати відповідної суми грошових коштів. При цьому право власності інвестора на такі цінні папери припиняється. У разі письмової згоди учасника ІСІ розрахунок при викупі цінних паперів може бути здійснений іншими видами активів ІСІ.

Обіг інвестиційних сертифікатів також має низку особливостей, які слід враховувати при організації їх податкового і бухгалтерського обліку у інвесторів, а саме:

інвестиційні сертифікати є пайовими цінними паперами, але, на відміну від акцій, вони не засвідчують участь їх власника в статутному капіталі емітента - компанії з управління активами (КУА) інвестиційного фонду, а свідчать про право власності на частку в пайовому капіталі ПІФ;

номінальна вартість інвестиційного сертифікату ніякої інформації інвесторові не надає. Важливою є сформована розрахункова вартість, по якій здійснюється їх викуп;

доходи, що отримуються інвестором - власником інвестиційного сертифікату, можна класифікувати як:

ü дивіденди, які є частиною прибутку, отриманою ПІФ у вигляді приросту вартості чистих активів (цей приріст утворюється за рахунок доходів від здійснення операцій з активами ІСІ і доходів, нарахованих по активах ІСІ);

ü доход від продажу інвестиційного сертифікату на вторинному ринку цінних паперів. Якщо ціна покупки інвестиційного сертифікату є нижчою, ніж ціна продажу, інвестор отримує прибуток, якщо навпаки - зазнає збитку;

ü доход від отримання у власність грошових коштів (або іншого майна, ПІФ, що залишилися після ліквідації)при викупі сертифікату КУА, що визначається із суми грошових коштів, що отримав інвестор. Якщо сума грошових коштів (вартість майна) перевищує ціну покупки сертифікату, інвестор отримує прибуток, якщо навпаки - зазнає збитку.

5.1.2 Організація бухгалтерського обліку цінних паперів ІСІ (інвестиційних сертифікатів)

Витрати на придбання інвестиційних сертифікатів формують первинну вартість таких фінансових інвестицій, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку шляхом отримання дивідендів, збільшення вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Порядок бухгалтерського обліку інвестиційних сертифікатів визначається П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» і П(С)БО 13 «Фінансові інструменти». Однак, ці стандарти не визначають особливостей обліку інвестиційних сертифікатів, зокрема формування їх вартості. Виходячи з суті фінансових інвестицій в інвестиційні сертифікати їх оцінка на дату балансу можлива за допомогою одного з наступних методів:

методу участі в капіталі - на дату балансу балансова вартість фінансової інвестиції переоцінюватиметься виходячи з частки інвестора у вартості чистих активів ПІФ, тобто відображається в тій сумі, яку інвестор повинен отримати у випадку, якщо подасть заявку до КУА про викуп інвестиційних сертифікатів, що йому належать;

методу справедливої вартості;

методу оцінки за справедливою вартістю з урахуванням зменшення корисності.

Вибір того або іншого методу оцінки інвестиційних сертифікатів на дату балансу здійснюється підприємством самостійно на підставі аналізу інформації, що існує у нього, щодо діяльності ІСІ і КУА, а також чистої вартості їх активів.