Генерація маркера

Однією з основних процедур, виконуваних КД_КА, є генерація маркера, потреба в якій виникає щоразу під час вмикання комп’ютерної мережі або втрати маркера в процесі її роботи. Так, при вмиканні комп’ютерної мережі її абонентські системи переходять зі стану «Автономний» у стан «Черговий» і починають прослуховувати середовища передачі. Не виявивши через певний проміжок часу присутності маркера в мережі, КД_КА абонентських систем переходять у стан «Заявка маркера». У цьому стані кожна із абонентських систем формує і передає в моноканал кадр «Заявка маркера», довжина поля даних якого становить 0, 2, 4 або 6 тактів, залежно від значення перших двох старших розрядів адреси. Зазначимо, що довжина поля даних і, відповідно, всього кадру відіграє основну роль у процесі генерації маркера.

Розглянемо приклад, коли чотири абонентських системи (АС₁–АС₄) одночасно перебувають у стані «Заявка маркера». Припустимо, що абонентські системи відрізняються першими чотирма бітами адреси, значення яких наведено в табл. 3.3.

Таблиця 3.3.Значення старших бітів адреси абонентських систем AC₁–AC₄

Відповідно до перших двох розрядів адреси, довжина поля даних кадру “Заявка маркера” абонентської системи АС₁ дорівнює нулю тактів і є мінімальною серед кадрів інших абонентських систем. Для абонентських систем АС₂, АС₃ і АС₄ два перших розряди (10) адреси є однаковими, а отже, і довжини поля даних їх кадрів «Заявка маркера» рівні і становлять чотири такти.

Ініціалізація маркера починається з передачі абонентськими системами кадрів «Заявка маркера» (рис. 3.19). Після закінчення передачі кадру кожна з абонентських систем після одного вікна відповіді прослуховує середовища передачі. Так абонентська система АС₁ на момент часу Т₁ закінчує передачу кадру, а на момент часу Т₂ починає прослуховувати моноканал. У цей момент часу Т₃ абонентські системи АС₂, АС₃ і АС₄ продовжують передачу кадрів «Заявка маркера». Наявність сигналів у середовищі передачі повідомляє абонентську систему АС1 про те, що одна або кілька абонентських систем з більшим номером намагаються заявити маркер.

У нашому прикладі таких абонентських систем три. Унаслідок цього абонентська система АС₁ переходить у стан «Черговий». Одночасно закінчивши передачу кадру, абонентські системи АС₂, АС₃ і АС₄ на момент часу Т4 прослуховують моноканал, відсутність сигналів у ньому створює в кожної з абонентських систем враження, що вона єдина заявляє маркер. Щоб уникнути такої ситуації, абонентські системи АС₂, АС₃ і АС₄ повторюють передачу кадрів «Заявка маркера», довжина яких визначається за двома розрядами адреси (рис. 3.20).

Рис. 3.19. Початковий етап ініціалізації маркера

Рис. 3.20. Другий крок ініціалізації маркера

Відповідно до значень цих розрядів довжина поля даних кадру «Заявка маркера» абонентської системи АС₂ дорівнює двом тактам, абонентської системи АС₃ — чотирьом тактам і абонентської системи АС₄ — шести тактам. На момент часу Т₁ абонентська система АС₂ прослуховує моноканал, який виявляється зайнятим, — абонентська система АС₂ переходить у стан «Черговий». Абонентська система АС₃ прослуховує моноканал трохи пізніше, на момент часу Т₂, і так само переходить у стан «Черговий». У момент часу Т₃ абонентська система АС₄ переконується, що канал вільний, і згідно з черговими двома символами адреси формує новий кадр «Заявка маркера», і процес повторюється. Якщо після вибірки двох останніх бітів адреси передача не відбувається, то абонентська система виграла процес ініціалізації маркера. Отже, маркер опиняється в абонентській системі з максимальною адресою, у нашому прикладі це абонентська система АС₄.