Основи діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку

Міжнародний банк реконструкції та розвитку, відомий як Світовий або Всесвітній банк, був створений у 1944 році з метою надання допомоги з відновлення і розвитку економіки західноєвропейських країн, економіка яких була підірвана Другою світовою війною. Із середини 50-х pp. після відновлення становища в цих країнах основна увага МБРР була перенесена на сприяння економічному розвитку держав, що звільнилися від колоніальної залежності. Світовий банк як спеціалізований інститут ООН виконує такі завдання:

- надає країнам, що розвиваються, фінансову допомогу;

- виступає в ролі радника в розробці програм їх економічного розвитку;

- координує дії промислово розвинених країн;

- сприяє розвитку міжнародних економічних організацій, що надають технічне сприяння державам, що розвиваються.

Найвищим органом МБРР є Рада керівників, що складається з представників усіх країн-членів банку, які призначаються відповідними урядами на п'ятирічний термін. Збирається на сесії один раз на рік спільно з МВФ. Членами МБРР можуть бути країни, що вступили до МВФ, оскільки зобов'язані проводити валютно-фінансову політику відповідно до Статуту МВФ. Членами МБРР є 180 країн, проте завдяки системі розподілу голосів провідну роль у банку відіграє група з 10 найбільш розвинених країн на чолі з США. Рішення у Раді керівників приймаються простою більшістю. Кожна країна має 250 голосів плюс один голос за акцію в 100 тис. СДР у капіталі банку, і в результаті на "групу 10" доводиться більше 60 % усіх голосів. Для ухвалення найбільш важливих рішень потрібна кваліфікована більшість (85 %) голосів, а тому США, що мають більше 17 % голосів, володіють правом вето з усіх найважливіших питань. Навіть такі великі країни, як Росія, Китай і Індія, що мають по 3 % голосів, не здійснюють серйозний вплив на ухвалення рішень.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку, відомий як Світовий або Всесвітній банк, був створений у 1944 році з метою надання допомоги з відновлення і розвитку економіки західноєвропейських країн, економіка яких була підірвана Другою світовою війною. Із середини 50-х pp. після відновлення становища в цих країнах основна увага МБРР була перенесена на сприяння економічному розвитку держав, що звільнилися від колоніальної залежності. Світовий банк як спеціалізований інститут ООН виконує такі завдання:

- надає країнам, що розвиваються, фінансову допомогу;

- виступає в ролі радника в розробці програм їх економічного розвитку;

- координує дії промислово розвинених країн;

- сприяє розвитку міжнародних економічних організацій, що надають технічне сприяння державам, що розвиваються.

Найвищим органом МБРР є Рада керівників, що складається з представників усіх країн-членів банку, які призначаються відповідними урядами на п'ятирічний термін. Збирається на сесії один раз на рік спільно з МВФ. Членами МБРР можуть бути країни, що вступили до МВФ, оскільки зобов'язані проводити валютно-фінансову політику відповідно до Статуту МВФ. Членами МБРР є 180 країн, проте завдяки системі розподілу голосів провідну роль у банку відіграє група з 10 найбільш розвинених країн на чолі з США. Рішення у Раді керівників приймаються простою більшістю. Кожна країна має 250 голосів плюс один голос за акцію в 100 тис. СДР у капіталі банку, і в результаті на "групу 10" доводиться більше 60 % усіх голосів. Для ухвалення найбільш важливих рішень потрібна кваліфікована більшість (85 %) голосів, а тому США, що мають більше 17 % голосів, володіють правом вето з усіх найважливіших питань. Навіть такі великі країни, як Росія, Китай і Індія, що мають по 3 % голосів, не здійснюють серйозний вплив на ухвалення рішень.

Поточною діяльністю керує Директорат, що складається з 22 директорів-виконавців, з яких 7 призначаються (представляють США, Англію, Францію, Німеччину, Індію, КНР і Росію), а останні обираються членами банку.

Директорат очолює президент банку, яким за традицією Є американець. Статутний капітал МБРР утворюється шляхом підписання країн-членів на його акції. Спочатку капітал становив 10 млрд. дол. США, але надалі у зв'язку з необхідністю розширення його кредитної діяльності потрібно було неодноразово збільшувати підписний капітал, який у 1998 р. досяг 186,4 млрд дол. США (понад 150 млрд СДР, сплачена частина - 11,3 млрд, а останнє може бути затребуване при необхідності).

Для поповнення своїх ресурсів МБРР виступає як позичальник на світовому фінансовому ринку, розміщуючи на ньому в окремі роки облігаційних позичок на суму більше 10 млрд дол. США. Оскільки МБРР має високу репутацію, а облігації приносять значний дохід (близько 7 % річних), приватні банки та інші кредитно-фінансові інститути охоче вкладають вільні капітали в облігації МБРР.

Кредитні операції МБРР відповідають інтересам приватного капіталу, який опосередковано через банк здійснює активну інвестиційну діяльність, зокрема у країнах, що розвиваються. МБРР надає кредити на схвалені ним проекти, причому отримання цих кредитів обумовлюється виконанням позичальником ряду рекомендацій банку як економічного, так і соціального характеру. Загальна сума кредитів, наданих банком 128 країнам за більше ніж 50 років його діяльності, перевищила 320 млрд дол. МБРР надає кредити платоспроможним позичальникам і виключно на високорентабельні проекти.

Одержувачами кредитів можуть бути уряди країн-членів банку, а також приватні фірми і організації, що мають гарантію уряду або центрального банку. Кредити МБРР - довгострокові, зазвичай, надаються на 15-20 років із пільговим періодом 5 років. Збудовані з участю МБРР об'єкти покриваються його кредитами не більше, ніж на 30 % їх вартості. За виданими кредитами банк стягує у середньому на 0,5 % більше, ніж сам банк платить за засоби, що залучаються, а оскільки ставки світового фінансового ринку досить високі, то і кредити МБРР є дорогими, а отже, недоступними для багатьох країн, що розвиваються.

Найбільша частина наданих МБРР кредитів направлена на розвиток інфраструктури, підтримку сільського господарства і рибальства, а на розвиток промисловості направляється менше 15 % загального обсягу кредитування на рік.

У кредитній діяльності банку на початку 80-х pp. відбулися значні зміни: якщо раніше банк надавав тільки цільові кредити на будь-які конкретні об'єкти виробничого характеру, то пізніше МБРР почав виділяти кошти на здійснення програм структурної перебудови і на врегулювання валютно-фінансових проблем країн, що розвиваються. Зокрема, у зв'язку з валютно-фінансовою кризою, що вибухнула в 1997 р., у країнах Південно-Східної Азії у межах міжнародних програм екстреної допомоги банк виділив багатомільярдні доларові кредити Південній Кореї, Таїланду, Індонезії, Малайзії та іншим країнам регіону.

Частка вказаних нецільових кредитів у загальному обсязі засобів, що виділяються банком, зростає: якщо на початку 80-х pp. на них припадало 10-12 %, то в 90-х - уже більше 25 %. Одержувачами цих кредитів є як країни, що розвиваються, так і східноєвропейські держави та республіки колишнього СРСР.

Як правило, кредити МБРР призначаються на здійснення проектів у вугільній і нафтовій промисловості, сільському господарстві, на житлове і дорожнє будівництво, розвиток системи охорони здоров *я й освіти тощо. У зв 'язку з тим, що ресурсів МБРР виявилося недостатньо для задоволення збільшених потреб країн, що розвиваються, у кредитах і одночасно дуже дорогими, на додаток до МБРР на правах дочірніх організацій були створені Міжнародна фінансова корпорація (МФК - 1956 p.) і Міжнародна асоціація розвитку (МАР - 1960p.).