Реформування банківської системи

Починаючи з 1994року, Національним банком приділено велику увагу формуванню нормативної і правової бази функціонування банківської системи. У1994 році було впроваджено нормативну базу регулювання діяльності банківської системи, встановлено мінімальні резервні вимоги для комерційних банків, економічні нормативи (мінімальний розмір статутного фонду, коефіцієнт достатності власного капіталу банків відносно ризикових активів, коефіцієнт ліквідності, максимальний розмір ризику на одного позичальника). Були прийняті Положення про розміщення частини засобів банків з іноземною участю у внутрішні активи і про класифікацію позичкового портфеля банками. Відповідно до міжнародного досвіду з метою обмеження ризиків банків при проведенні операцій з іноземною валютою прийняті Правила ведення банками відкритої валютної позиції. Безумовно, в ході реформування банківської системи деякі з цих нормативів і правил змінювалися. Наприклад, у 1995 році для банків були встановлені нові вимоги до мінімального розміру статутного капіталу.

Перша програма реформування банківської системи була затверджена 15 лютого 1995 року. Основним її завданням було забезпечення максимального скорочення централізованого перерозподілу грошових ресурсів і наближення функцій Національного банку до класичних функцій центральних банків. Результатом реалізації Програми стали істотні зміни в механізмі рефінансування банків. Банки почали забезпечувати кредитування економіки за рахунок самостійно залучених ресурсів, які виступали у вигляді заощаджень населення, вільних засобів суб'єктів господарювання і зовнішніх позичок.

У свою чергу, Національний банк перейшов до виконання безпосередніх функцій центрального банку - проведенню грошово-кредитної політики і регулюванню діяльності банківської системи.

На подальше зміцнення банківської системи була направлена Програма переходу банків другого рівня до міжнародних стандартів діяльності. Вона була прийнята у грудні 1996 року. Згідно з даною Програмою всі діючі банки Казахстану повинні були до кінця 2000 року досягти міжнародних стандартів щодо достатності капіталу, ліквідності, якості активів, рівня менеджменту, бухгалтерського обліку, введення і передачі інформації. Кількість банків за роки реалізації Програми (1996-2000 роки) значно скоротилася за рахунок тих, фінансовий стан яких був недостатнім або нестійким.