Становлення та розвиток банківської системи

Історія розвитку банківської системи Республіки Казахстан починається з розвитку банківської системи СРСР. У колишньому СРСР і відповідно в Казахстані існувала однорівнева банківська система, яка складалася з Державного банку, Банку зовнішньої торгівлі і Будівельного банку.

Державний банк був головним банком країни і центром методологічного керівництва діяльністю грошово-кредитної політики. Державний банк контролював організацію і здійснення безготівкових розрахунків, визначав принципи процентної політики, кредитного планування і умови короткострокового та довгострокового кредитування. Банк зовнішньої торгівлі забезпечував організацію і проведення розрахунків з експортно-імпортних операцій. Будівельний банк виконував рішення Державного банку щодо кредитної політики, фінансування капітальних вкладень у народне господарство.

Після отримання Республікою Казахстан суверенітету на початку 90-х років виникла необхідність реформування банківської системи, що було певним чином зумовлене переходом на ринкові відносини. У зв'язку з цим у 1990 році був прийнятий новий Закон "Про банки і банківську діяльність в Казахській РСР", який заклав законодавчі основи для реформування банківської системи Казахстану. У даному законі було вперше подано визначення комерційного банку і дозволено створення інших кредитних установ (кредитні кооперативи, пенсійні, інвестиційні фонди, ломбарди), відкриття приватних банків, а також банків з участю іноземного капіталу. Законом встановлювалися основні завдання і функції Державного банку Казахської РСР, у тому числі у сфері грошово-кредитного регулювання, визначені переліки операцій, які здійснювалися Держбанком і комерційними банками, порядок відкриття і припинення діяльності комерційних банків, принципи і методи регулювання діяльності комерційних банків Держбанком країни.

Дворівнева банківська система Казахстану була сформована в 1991 році з реорганізацією державних галузевих банків і наділенням республіканських відділень Держбанку СРСР функціями центральних банків суверенних держав, а також створенням перших комерційних банків. Перший рівень нової банківської системи представлений Національним банком і його підрозділами в областях. Другий рівень банківської системи представлений банками, створеними як на основі раніше існуючих спеціалізованих банків, що входили в систему спеціалізованих банків колишнього СРСР (Промбудбанк (Туранбанк), Казахзовнішекономбанк (Алем-банк), Житлсоцбанк (Кредсоцбанк), Казощадбанк, Агропромбанк), так і нових, що були організовані з ініціативи фізичних і юридичних осіб.

Початок 90-х років характеризувався бурхливим зростанням чисельності різних фінансових організацій: комерційних банків і організацій, що здійснювали окремі види банківських операцій. Зокрема, тільки тоді комерційних банків налічувалося більше 200, згодом багато з них, як і в інших постсоціалістичних країнах, виявилися фінансово неспроможними.

Початковий етап реформування банківської системи виявив ряд недоліків у банківському законодавстві, що заважало ефективному функціонуванню банківської системи в ринкових умовах і визначило нагальну необхідність його вдосконалення. Зокрема, у старому законодавстві не був визначений статус Національного банку як банку суверенної держави.

13 квітня 1993 року був прийнятий новий Закон Республіки Казахстан "Про Національний банк Республіки Казахстан", який визначив завдання, принципи діяльності, правовий статус і повноваження Національного банку Казахстану, його роль і місце в банківській системі, взаємостосунки з органами державної влади Республіки Казахстан.

Таким чином, уже до моменту введення тенге (національної валюти Республіки Казахстан) у листопаді 1993 року банківська система Казахстану зазнала істотної реформи: функціонувала дворівнева банківська система, всі спеціалізовані банки були перетворені в акціонерні банки, а Національний банк почав виконувати функції центрального банку. Це значною мірою полегшило перехід до власної національної валюти і проведення Казахстаном грошово-кредитної політики.