Від стажу роботи

У загальний стаж роботи, що дає право на одержання щомісячних надбавок за вислугу років, включається час роботи:

Ø в апаратах органів державної влади і управління усіх рівнів;

Ø в органах контролю, державного арбітражу, суду і прокуратури всіх рівнів;

Ø в організаціях, створених на базі ліквідованих місцевих органів виконавчої влади і управління;

Ø у посольствах, представництвах органів державної влади і управління за кордоном.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших передбачених гарантій, пільг і компенсацій.

Важливим чинником мотивації праці державних службовців є умови їх пенсійного забезпечення. Так, службовці, які мають стаж державної служби понад 10 років мають право на отримання пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок без обмеження граничного розміру пенсії. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу.

Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Враховуючи особливості проходження державної служби в органах державної податкової служби, Законом України “Про державну податкову службу передбачається захист особистих і майнових прав посадових осіб органів державної податкової служби, відшкодування державою шкоди, завданої посадовій особі органу державної податкової служби, обов'язкове державне особисте страхування посадових осіб.

Органи державного страхування виплачують страхові суми:

- у випадку загибелі (смерті) застрахованого в період роботи або до одного року після звільнення в наслідок тілесних ушкоджень, отриманих під час виконання службових обов'язків – його спадкоємцям (по пред'явленні свідчення про право на спадщину) у розмірі 12,5-кратного річного посадового окладу і доплат за ранг і вислугу років працівника;

- при встановленні застрахованому інвалідності в зв'язку зі здійсненням службової діяльності до закінчення одного року після звільнення зі служби:­

- інваліду I групи – у розмірі 7,5-кратного річного посадового окладу і доплат за ранг і вислугу років;

- інваліду II групи – у розмірі 5-кратного річного посадового окладу і доплат за ранг і вислугу років;

- інваліду II групи – у розмірі 2,5-кратного річного посадового окладу і доплат за ранг і вислугу років;

- У випадку одержання застрахованим у зв'язку зі здійсненням їм службової діяльності :

- тяжкого тілесного ушкодження – у розмірі річного посадового окладу і доплат за ранг і вислугу років;

- менш тяжкого тілесного ушкодження – у розмірі піврічного посадового окладу і доплат за ранг і вислугу років.

У випадку загибелі співробітника державної податкової служби у зв'язку зі здійсненням службової діяльності, або при нанесенні йому тяжких тілесних ушкоджень, що виключають подальшу можливість займатися професійною діяльністю, родині загиблого чи його утриманцям виплачується одноразова допомога за рахунок коштів Державного бюджету з наступним стягненням цієї суми з винуватців, а також на протязі десяти років – різниця між розміром його посадового окладу і пенсією.

Збиток, заподіяний майну співробітника ДПІ в зв'язку зі службовою діяльністю, відшкодовуються в повному обсязі з коштів бюджету України з наступним стягненням цієї суми з винних облич.

Важливим у системі мотивації праці є стимулювання, тобто вплив на потреби та інтереси, а через них на волю та по­ведінку державних службовців.

Стимули можна поділити на три групи:

1) пільги;

3) міри заохочення;

3) міри правової відповідальності.

Пільги державних службовців різні за своїм характером. Основні їх види перелічені в статтях 33, 35 і 36 Закону України "Про державну службу":

- надання додаткових оп­лачуваних відпусток тривалістю до 15 календарних днів для державних службовців, які мають стаж роботи понад 10 років;

- пільгові умови надання кредиту на індивідуальне і кооператив­не житлове будівництво;

- безплатне медичне обслуговування в державних закладах охорони здоров'я для державних служ­бовців і членів їх сімей;

- передбачені надбавки до посадових ок­ладів за вислугу років, за ранг і т.ін.

Міри заохочення (поділяються на загальні і спеціальні).

Загальнівстановлені нормами законодавства про пра­цю, а також статтею 34 Закону України "Про державну служ­бу", в якій, зокрема, зазначається, що "за сумлінну безперерв­ну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винаго­рода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За особливі трудові заслуги державні службовці пред­ставляються до державних нагород та присвоєння почесних звань.

В органах ДПС застосовуються також відомчі заохочувальні відзнаки, зокрема – нагрудний знак “Почесний працівник Державної податкової служби України” та Почесна грамота Державної податкової адміністрації України, міліцейські відзнаки “Відмінник податкової міліції” та “За бездоганну службу”.

Нагрудним знаком “Почесний працівник Державної податкової служби України” нагороджуються працівники ДПС, особовий склад податкової міліції, інших правоохоронних органів та військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, а також громадян України за заслуги в боротьбі зі злочинністю, особисту мужність та відданість, зразкове виконання службових обов’язків, виявлену при цьому ініціативу та наполегливість, вмілу організацію роботи та високі показники в службовій діяльності, багаторічну плідну працю.

Нагородженому нагрудним знаком “Почесний працівник Державної податкової служби України” видається посвідчення за підписом Голови ДПА та одноразова грошова винагорода у розмірі середньомісячної заробітної плати (місячного грошового утримання).

Почесною грамотою ДПА України нагороджуються спеціалісти, службовці, керівні та інженерно-технічні працівники державної податкової служби.

Підставою для нагородження є такі досягнення:

- творче ставлення до праці, високі показники у роботі по здійсненню контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів;

- розробка пропозицій по розширенню джерел доходів бюджету, високий рівень економічної і контрольної роботи, що сприяє збільшенню доходів до бюджету;

- Якісне і дострокове виконання виробничих завдань, впровадження передових форм і методів роботи, розробка та втілення у життя цінних раціоналізаторських пропозицій;

- Значний вклад у зміцнення матеріально-технічної бази ДПС;

- Постійне підвищення рівня своїх знань і професійної кваліфікації;

- Успіхи у підготовці і перепідготовці кадрів, використання нових методів навчання і виховання спеціалістів;

- проявлений високий професіоналізм в оперативно-розшуковій діяльності по попередженню та виявленню злочинів у сфері оподаткування, зміцнення службової дисципліни.

Разом з Почесною грамотою працівникам видається грошова винагорода у розмірі посадового окладу або пам’ятний подарунок.

До спеціальних мір заохочення слід віднести, наприклад, такі, як до­строкове присвоєння чергового рангу в межах відповідної кате­горії посад за виконання службовцем особливо відповідальних завдань (ст. 26 Закону України "Про державну службу"), або переведення на державну посаду більш високого рівня (див.табл.7.1, 7.2 та рис.3.3).

Міри заохочення направлені на підвищення ефектив­ності державної діяльності.

Паралельно з мірами заохочення законодавство пере­дбачає, коли це необхідно, юридичну відповідальність держав­них службовців, а саме: дисциплінарну, матеріальну, адмініст­ративну і кримінальну. Відповідальність проявляється в засто­суванні до державних службовців тих чи інших засобів пока­рання, передбачених законодавством, за винне скоєння ни­ми правопорушення, тобто за такі проступки і дії, які юридич­не визнані як протиправні.

Закон України "Про державну службу" в статті 38 пере­дбачає, що особи, винні у порушенні законодавства про дер­жавну службу несуть цивільну, адміністративну або криміналь­ну відповідальність згідно з чинним законодавством. Тобто ро­биться загальне посилання до відповідних галузей права, нор­мами яких (матеріальними та процесуальними) мають бути пе­редбачені певні правові наслідки за порушення вимог законо­давства про державну службу.

У той же час, статтею 14 зазначеного Закону передба­чені особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців.

Крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, до державних службовців можуть вживатися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового ран­гу або у призначенні на вищу посаду.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є вчинення державним службовцем провини по службі, тобто порушення (невиконання) службових обов'язків, правил внутрішнього трудового розпорядку, наказів адміністрації, вимог законодавчих актів, якщо за ці дії не пере­дбачена кримінальна відповідальність.

Так, наприклад, за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку має наступати догана чи звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються службовою особою (органом), від якої залежить призначення (звільнення) службовця на посаду, або службовою особою (органом), вищес­тоящим щодо вказаних осіб (органів).

Ці стягнення застосовуються не пізніше одного місяця з дня провини і мають термін давності шість місяців з дня вчи­нення проступку.

Дисциплінарна відповідальність військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, прокурорів, суддів, працівників митної служби наступає згідно із спеціальними статутами.

Особливості підстав адміністративної відповідальності державних службовців у тому, що вони несуть її за порушення встановлених загальнообов'язкових правил своїми власними діями, у тому числі неправомірними вказівками, виконуючи які, підпорядковані їм працівники, порушують встановлені правила. Нарешті, державні службовці можуть нести адміністративну відповідальність і за невжиття заходів щодо за­безпечення виконання правил іншими особами, якщо забезпе­чення їх дотримання входить до кола службових повноважень цих державних службовців.

Кримінальна відповідальність державних службовців за вчинення кримінальних злочинів настає в загальному порядку. Що стосується категорії службових злочинів, які передбачені главою VII Кримінального Кодексу України, то суб'єктом цих злочинів може бути тільки посадова особа, котра вчинила одну з наступних дій:

- порушила власні повноваження, тобто не виконувала чи неналежно виконувала повноваження;

- перевищила повноваження, тобто вчинила акт, на який вона не мала законної влади; вийшла за межі законної влади чи недотримувалась встановлених форм реалізації повно­важень;

- вчинила акт, що входить до її повноважень, але з ме­тою, яку не передбачає закон (зловживання владою, хабарниц­тво, службовий підлог).

Державні службовці, які не є посадовими особами (за кримінальним законодавством) притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення інших, не службових злочинів.

Матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну дер­жавним службовцем у сфері розпорядчо-виконавчої діяльності, полягає в обов'язковому відшкодуванні збитків державними органами від імені і за дорученням котрих службовець вчиняє службові дії. Цей обов'язок державного органу випливає з то­го, що підбір, професійна підготовка кадрів, наділення держав­ного службовця часткою компетенції органу (владне повнова­ження), функція контролю за її діями має здійснюватися даним органом. Цим пояснюється обов'язок відповідальності за дії свого представника.

Відповідальність за шкоду, завдану державним службов­цем (посадовою особою), державний орган несе лише у разі, коли такі дії є діями службового характеру.

У разі, коли шкода заподіяна службовою особою навіть і в робочий час, але не у зв'язку з виконанням службових обов'язків, то вона відшкодовується не органом, а безпосе­редньо винною особою.

За шкоду, спричинену діями державних службовців, які не є посадовими особами, збитки стягуються потерпілими у за­гальному порядку.

Отже, службовими діями державних службовців, що слід кваліфікувати як неправомірні, є:

- невиконання службових обов'язків;

- виконання службових обов'язків неналежним чином;

- перевищення службових повноважень;

- зловживання такими повноваженнями.