Посада державної служби як первинна структурна одиниця державного органу, її сутність і соціально-управлінська роль

Посада є першоелементом, «цеглинкою» органу державної влади, державної служби. Це поняття означає частину державної влади, делегованої тій особі, котра обіймає цю посаду.

Кожний державний службовець має вирішувати певні завдан­ня, виконувати покладені на нього функції. У цьому розумінні службовець завжди перебуває на конкретній посаді в структур­них підрозділах і органах державної адміністрації.

Державний службовець —це особа, котра заміщує посаду в установленому порядку; його вводять до штату службовців, він отримує відповідний ранг і статус. Статус державного службовця визначається щонайменше двома умовами: заміщення посади державного службовця, запровадженої державою чи органом державної влади, і отримання рангу. Посада зазвичай створюєть­ся на постійній основі, тобто для задоволення постійної потреби органу у виконанні певних функцій і вирішенні конкретних за­вдань. Важливою умовою є також спосіб заміщення посади, згід­но з яким службовця вводять до штату органу і він отримує ранг. Отримання рангу є першим етапом у службовій кар'єрі держав­ного службовця.

У Конституції України не наведено переліку посад, які станов­лять державну службу. Низка статей Конституції лише зазначає конкретні посади, що знаходяться всередині державного апарату на державному рівні. Визначення цих посад має вводитися в ін­ших законодавчих і нормативних актах. Тому перш ніж розгляда­ти питання про види посад, які запроваджуються на основі Конс­титуції, доцільно визначити саме поняття «посада» й розкрити його зміст.

Посада характеризується такими ознаками:

§ є частиною організаційної структури державного органу;

§ охоплює частину компетенції державного органу, визначену в правових актах.

З організаційного погляду посада — це певна структурна оди­ниця органу державної влади. Щодо цього посада не залежить безпосередньо від державного службовця, тобто від конкретної особи, котра її обіймає. Посада також визначає коло завдань, які передаються одному державному службовцеві чи групі службов­ців, котрі перебувають на однотипних посадах у органах державної влади. Державний службовець не є «власником» тієї посади, яку він обіймає. Під час здійснення посадових функцій він має виконувати службові функції й вирішувати завдання, що містять­ся в законодавчих чи в інших нормативних актах.

Внутрішня структура державного органу — це система різних за характером, значенням і рівнем посад, уведених до затвердже­ного штату посад.

З правового погляду поняття «посада» вживається традиційно для визначення порядку встановлення статусу посади та його елементів. У такому тлумаченні посада є центральним поняттям державної служби. З утворенням державно-службових правовід­носин виникають також посадові відносини між суб'єктами пуб­лічного управління та державним службовцем, установлюється правовий статус державного службовця. Посадові правовідноси­ни є основним каналом, за допомогою якого службовець зо­бов'язується виконувати надані йому державою функції. Держа­вно-службовими правовідносинами встановлюють також прин­ципи управління посадою.

Отже, правовий стан державного службовця визначається пере­дусім двома поняттями:

1)«посада в статутно-правовому значенні»

2) «посада в конкретно-функціональному значенні».

У першому ви­падку посада є немовби передумовою оформлення правового стату­су державного службовця. У другому випадку посада — це конкре­тизуюче поняття, що визначає завдання державного службовця, тобто цілі, завдання, функції та повноваження на конкретній посаді, передані йому на основі адміністративного акту (доручення, розпо­рядження, подання, чи в будь-який інший законний спосіб).

Термін «посада» має ще одне значення — у фінансовому від­ношенні. Штати органу державної влади мають бути враховані в державному бюджеті; створення і зміна переліку посад значною мірою впливає на формування бюджету як усієї держави, так і її суб'єктів.

Найважливішим аспектом теоретичного аналізу поняття «посада» є його статутно-правове розуміння, тобто посада являє со­бою конкретний перелік певних цілей, завдань, функцій і повно­важень, для виконання яких необхідні спеціальна освіта, відпо­відні здібності і здатність особи до виконання посадових повно­важень. Перелік конкретних посад наводиться в нормативних до­кументах, де встановлюється заробітна плата особи, що обіймає ту чи іншу посаду, визначаються види й кількість подібних по­сад. При цьому поняття в статутно-правовому й функціонально­му значеннях можуть збігатися, якщо в органі державної влади є

лише одна така посада (наприклад, глава адміністрації області, начальник фінансового управління).

З правового погляду посада в органах державної влади — це комплексне утворення, що складається з різних правових норм. Статус посади чи її організаційно-правовий стан характеризуєть­ся наявністю двох аспектів: державно-службового та особистісного. Кожну посаду займає людина: тут простежується особистісний аспект проблеми, пов'язаний з професійною підготовкою особи, її освітою, компетентністю, моральними якостями, реалі­зацією особистих прав і свобод, посадовим окладом тощо. Через посади забезпечуються персоналізація управлінських функцій і більш точне визначення правового статусу службовця (права, обов'язки, обмеження, заборони, відповідальність), чіткий поділ праці в апараті, індивідуалізація відповідальності службовців.

Від того, наскільки всебічно, науково обґрунтовується й чітко характеризується кожна посада чи коло однотипних посад, значною мірою залежить якість управлінської роботи працівників на їхній посаді, а отже, й ефективність роботи всього державного апарату.

Отже, у законодавчих актах, нормативних актах органів дер­жавної влади доцільно встановлювати вимоги до посад держав­них службовців, що створює єдиний масштаб, який визначає ква­ліфікаційні вимоги до службовців, котрі заміщують однакові посади державних службовців.

Чітке визначення статусу посади, який характеризує службове місце й соціально-трудову роль службовця в органі, необхідне, по-перше, для встановлення обсягу службової дієздатності як суб'єк­та права, по-друге, для оптимізації загальної чисельності адмініст­ративного персоналу, співвідношення працівників різних рангів, скорочення й спрощення (здешевлення) державного апарату.

Посада в органах державної влади — це запроваджена компе­тентним органом (законами чи іншими законодавчими актами) в установленому порядку первинна структурна одиниця органу з відповідним правовим статусом, який визначає місце і роль пра­цівника державного апарату у вирішенні завдань, що стоять пе­ред цим органом, і висуває до цього працівника певні вимоги.

Отже, виокремлюються такі складові цього поняття:

• посада — це структурна одиниця органів державної влади;

• її запроваджено в установленому законодавством порядку;

• вона визначає коло обов'язків, яке відповідає повноважен­ням органу;

• вона має грошовий вміст і передбачає відповідальність за не­
виконання або неналежне виконання визначених обов'язків.

У сучасній практиці кожна посада утворюється в розпорядчо­му порядку, її призначення, місце в службовій ієрархії, порядок заміщення визначаються правовими актами відповідних органів. Посада вводиться до штатного розпису, в Реєстр посад держав­них службовців.

Велике значення має Реєстр посад державних службовців. Власне він постає ключовою ланкою у створенні професійного складу державних службовців, що володіє новітніми науковими знаннями, є компетентним у галузі державного управління, має високий рівень професійної підготовки й досвід.

У Реєстрі посад уніфіковано найменування посад і структур­них підрозділів.