Додаток 2. Будова і роль Fc-рецепторів.

Fc-рецептори – це важлива група поверхневих клітинних молекул, що здатні зв’язувати імунні комплекси, утворені різними класами імуноглобулінів. Їх знаходять на моноцитах, макрофагах, базофілах, еозинофілах, В лімфоцитах, тромбоцитах, природних кілерах, деяких субпопуляціях Т лімфоцитів і на ендотеліальних клітинах плаценти. Зв’язування Fc-рецепторів на макрофагах призводить до фагоцитозу опсонізованих антигенів, продукції супероксидних іонів, вивільнення про-запалювальних цитокінів, таких як ІЛ-1, ІЛ-6 і TNFa. Зв’язування імунних комплексів В лімфоцитами сприяє представленню антигену Т клітинам у комплексі з МНС ІІ, а також регулює продукцію антитіл шляхом втручання у сигнальний каскад антиген-специфічного рецептору В клітин (дивись лекцію 9). Fc-рецептор, представлений на клітинах плаценти, стабілізує структуру антитіл матері, що направляються до плоду; Fc-рецептори до IgE опосередкують вивільнення медіаторів запалення тучними клітинами, а також є провідниками алергії.

Імуноглобуліни зв’язуються із Fc- рецепторами за константні домени своїх важких ланцюгів; у зв’язуванні може приймати участь і вуглеводний компонент імуноглобулінів. Відомі Fc-рецептори до IgG, IgM, IgE і IgA; найкраще вивчені Fcg-рецептори – рецептори до IgG. Описано три типи таких рецепторів: FcgRI (CD64), FcgRII (CD32) і FcgRIII (CD16). Всі вони мають молекулярну вагу близько 40 КДа, їх надклітинна частина складається із імуноглобуліноподібних доменів. Кожна з цих молекул має декілька ізоформ, що відрізняються кількістю і будовою надклітинних доменів, типом вбудовування в мембрану, наявністю додаткових ланцюгів. Цитоплазматичні домени цих рецепторів, подібно до антиген-специфічних рецепторів Т і В лімфоцитів, несуть мотиви активації тирозинових кіназ – ІTAMи. Десятки років було відомо, що імунні комплекси, що складаються із антигену та антитіл класу IgG, є інгібіторами імунної відповіді. І тільки нещодавно було з’ясовано механізм їх дії. Виявилося, що одночасне зв’язування антиген-специфічного рецептору та FcgII-рецептору на В лімфоцитах, яке виконують імунні комплекси, призводить до блокування сигналу від антиген-специфічного рецептору. FcgII рецептор у своїй цитоплазматичній частині містить спеціальний інгібіторний мотив ITIM (immunoreceptor tyrosine-inhibitory motif). Участь цього мотиву активує фосфотирозинфосфатазу РТР1С, що дефосфорилює субстрати тирозинових кіназ під В-клітинним рецептором. В результаті блокується діяльність фосфоліпази і продукція ІФ₃ і сигнал від антигену не проходить. Таким чином відбувається регуляція гуморальної імунної відповіді антитілами, що продукуються.

Існують розчинні форми Fcg-рецепторів. Їх функція полягає в стабілізації структури IgG; в результаті строк напівжиття IgG складає близько 20 діб (у порівнянні з двома днями для IgM і IgA).

Fcg-рецептори відрізняються за спорідненістю до різних підкласів IgG. Спорідненість до імунного комплексу антитіла з антигеном значно більше, ніж до вільного імуноглобуліну, оскільки зв’язування антигену змінює конформацію Fc-фрагменту.

Більшість штамів вірусу герпесу людини мають гени, що кодують Fcg-рецептор; вважають, що віруси захопили цю інформацію із геному ссавців у давні часи.

Fc-рецептори опосередкують зв’язок між гуморальною та клітинною гілкою імунної відповіді, оскільки є провідниками антитілозалежної клітинної цитотоксичності. Вони також сприяють розвитку імунної відповіді, посилюючи представлення антигену, і регулюють рівень антитіл, що продукуються, шляхом негативного зворотного зв’язку.