Імунодефіцити.

Імунодефіцити можна класифікувати на первинні (природжені) і вторинні (надбані).

Природжені імунодефіцити можуть порушувати всі ланки специфічного і неспецифічного імунітету. Причинами їх є дефекти певних генів, що призводять до дефіцитів в:

- системі комплементу;

- розвитку мієлоїдних клітин (порушує функції макрофагів і моноцитів);

- В лімфоцитів (недорозвиток, неправильне диференціювання) – призводить до агамаглобулінемії (відсутності антитіл); відповідь на вірусні інфекції розвивається нормально;

- Т лімфоцитів (недорозвиток тимусу) – немає реакцій клітинного імунітету. Такі імунодефіцити часто пов’язані із дефектом гену ферменту пурін-нуклеозид фосфорилази;

- стовбурових клітин; в такому випадку вражені всі системи імунітету.

Надбані імунодефіцити виникають на протязі життя індивіддума під дією зовнішніх чинників. Такими чинниками можуть бути:

1) якість живлення, зокрема, рівень заліза, що потрапляє в організм з їжею;

2) вірусна чи бактеріальна інфекція, що може призводити до пригнічення імунітету;

3) радіоактивне опромінення (в тому числі ультрафіолетові і рентгенівські промені), яке перш за все вражає імунну систему: з появою імунної системи організми стають радіочутливими (міксина витримує в 10 разів більшу дозу радіації, ніж мінога); втрата радіорезистентності є платнею за розвиток імунної системи;

4) стрес;

5) кортикостероїди;

6) злоякісні хвороби;

7) вірусна інфекція, що цілеспрямовано вражає імунну систему (СНІД).