НОРМАЛЬНА АНАТОМІЯ 4 страница

Плечо-головний стовбур(truncus brachiocephalicus) відходить від дуги аорти (arcus aortae)на рівні II правого ребрового хряща. Він проходить догори і направо та на рівні правого груднинно-ключичного суглоба (art. sternoclavicularis) ділиться на дві кінцеві гілки – праву загальну сонну артерію (arteria carotis communis dextra) та праву підключичну артерію (arteria subclavia dextra).

Підключична артерія (arteria subclavia) починається від дуги аорти (acus aortae) зліва і плечо-головного стовбура (truncus brachiocephalicus) справа. Вона виходить з грудної порожнини (cavitas thoracis) через верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior), огинає купол плеври (cupula pleurae) і заходить у міждрабинчастий простір (spatium interscalenum). Потім артерія лягає під ключицею (clavicula) в одноіменну борозну (sulcus arteriae subclaviae) першого ребра (costa prima) і заходить у пахвову ямку (fossa axillaris), де її називають пахвовою артерією (a. axillaris). Підключична артерія (a.subclavia) умовно поділяється на три відділи: до входу в міждрабинчастий простір (spatium interscalenum); у міждрабинчастому просторі (spatium interscalenum) і після виходу з міждрабинчастого простору (spatium interscalenum).

Внутрішня грудна артерія (a. thoracica interna) – відходить від нижньої поверхні підключичної артерії (a.subclavia) і проходить уздовж хрящів І-VII ребер (costae) біля груднини (sternum), де розпадається на дві кінцеві гілки – м’язово-діафрагмову артерію (a. musculophrenica) та верхню надчеревну артерії (a. epigastrica superior).

Від внутрішньої грудної артерії (a. thoracica interna) відходять гілки до загруднинної залози (rr. thymici), бронхів (rr. bronchiales), середостіння (rr. mediastinales), груднини (rr. sternales), пронизні гілки (rr. perforantes), від яких відходять присередні гілки груді (rr. mammarii mediales). Крім того, від цієї артерії (a. thoracica interna) відходить п’ять верхніх передніх міжребрових гілок (rr. intercostales anteriores), які кровопостачають міжреброві м’язи (mm.intercostales). П’ять нижніх передніх міжребрових гілок (rr. intercostales anteriores) відходять від м’язово-діафрагмової артерії (a.musculophrenica). Верхня надчеревна артерія (a.epigastrica superior) заходить у піхву прямого м’яза живота (vagina musculi recti abdominis), кровопостачає цей м’яз і анастомозує з нижньою надчеревною артерією (a.epigastrica inferior) на рівні пупка (umbilicus).

Пахвова артерія (arteria axillaris) є безпосереднім продовженням підключичної артерії (a.subclavia). Вона проходить у глибині пахвової ямки (fossa axillaris) і оточена стовбурами (trunci) плечового сплетення (plexus brachialis). Відповідно до топографії передньої стінки (paries anterior) пахвової порожнини (cavitas axillaris) пахвову артерію (arteria axillaris) поділяють на три відділи: на рівні грудо-ключичного трикутника (trigonum clavipectorale), грудного трикутника (trigonum pectorale) і підгрудного трикутника (trigonum subpectorale).

У грудо-ключичному трикутнику (trigonum clavipectorale) від пахвової артерії (arteria axillaris) відходять:

• верхня грудна артерія (a. thoracica superior), яка розгалужується в міжребрових м’язах (intercostales interni) І-ІІ міжребрових просторів (spatii intercostales);

• грудо-надплечова артерія (a. thoracoacromialis), яка кровопостачає надплечовий відросток лопатки (acromion), надплечово-ключичний суглоб (art.acromioclavicularis), підключичний м’яз (m.subclavius), дельтоподібний м’яз (m.deltoideus), великий грудний м’яз (m.pectoralis major) і малий грудний м’яз (m.pectoralis minor).

Плечоголовні вени (v. brachiocephalica) формуються при злитті підключичної вени (v. subclavia), внутрішньої яремної вени (v. jugularis interna) та (інколи) зовнішньої яремної вени (v. jugularis externa). Це місце називається венозним кутом (angulus venosus), куди зліва впадає грудна лімфатична протока (ductus thoracicus), а справа – права лімфатична протока (ductus lymphaticus dexter).

У плечо-головні вени (venae brachiocephalicae) впадають:

• нижні щитоподібні вени (v. thyroidea inferior) від непарного щитоподібного сплетення (plexus thyroideus impar);

• нижня гортанна вена (v. laryngea inferior) – від гортані (larynx);

• вени загруднинної залози (vv. thymicae) – від загруднинної залози (thymus);

• осердні вени (vv. pericardiacae) – від осердя (pericardium);

• середостінні вени (vv.mediastinales) – від середостіння (mediastinum);

• бронхові вени (vv. bronchiales) – від бронхів (bronchi);

• трахейні вени (vv.trachealis) – від трахеї (trachea);

• стравохідні вени (vv. oesophagiales) – від стравоходу (oesophagus).

Непарна вена (v. azygos) є продовженням у грудну порожнину (cavitas thoracis) правої висхідної поперекової вени (v. lumbalis ascendens dextra). У непарну вену (v. azygos) на її шляху до верхньої порожнистої вени (vena cava superior) впадають праві задні міжреброві вени (vv. intercostales posteriores), стравохідні вени (vv. oesophageales), бронхові вени (vv. bronchiales), осердні вени (vv. pericardiacae) та середостінні вени (vv. mediastinales), а також півнепарна вена (v. hemiazygos).

Півнепарна вена (v. hemiazygos)є продовженням лівої висхідної поперекової вени (v. lumbalis ascendens sinistra). Вона збирає кров від лівих задніх міжребрових вен (vv. intercostales posteriores), додаткової півнепарної вени (v. hemiazygos accessoria), вен стравоходу (vv. oesophageales) і лімфатичних вузлів (nodi lymphoidei) заднього середостіння (mediastinum posterius).

Кровоносна система плода має ряд особливостей, що відрізняють її від кровоносної системи дорослої людини:

• артеріальна кров надходить до плода по пупковій вені від матері;

• крім пупкової вени, кров у судинах мішана;

• між пупковою і нижньою порожнистою венами функціонує анастомоз-венозна протока (Аранцієва протока);

• кров із нижньої порожнистої вени потрапляє з правого передсердя в ліве;

• між правим передсердя та лівим передсердям знаходиться овальний отвір, через який кров потрапляє з правого в ліве передсердя;

• мале коло кровообігу не функціонує;

• між дугою аорти і легеневим стовбуром функціонує артеріальна протока (Боталова протока), через яку кров із малого кола кровообігу проходить у велике коло кровообігу;

• більш насичену киснем мішану кров одержують голова, шия, верхні кінцівки і верхня частина тулуба. Нижня частина тулуба і нижні кінцівки кровопостачаються більш змішаною кров’ю, яка недостатньо насичена киснем, тому ці відділи тіла плода відстають у розвитку від голови і верхньої частини тулуба.

При народженні, в зв’язку з появою дихання, починає функціонувати мале коло кровообігу. Пупкові судини заростають на 6-7‑й день, Боталова протока – на 9-10-й день і овальний отвір в міжпередсердній перегородці – на 30-ту добу після народження.

Лімфатична система (systema lymphoideum) поділяється на первинні лімфатичні органи – organa lymphoidea primaria (кістковий мозок – medulla ossium, загруднинна залоза – thymus), вторинні лімфатичні органи – organa lymphoidea secundaria (селезінка – splen, лімфатичне кільце глотки – anulus lymphoideus, лімфатичний вузол – nodus lymphoideus). Окрім лімфатичних органів, лімфатична система має замкнену систему судин і є тією частиною судинної системи, яка є додатковим руслом венозної системи. Лімфа – це рідина , що за своїм складом наближається до плазми крові і виводить із організму та тканин продукти обміну речовин.

Функція лімфатичної системи (systema lymphoideum):

• проведення лімфи від тканин до венозного русла (транспортна, резорбційна, дренажна);

• лімфопоез (кістковий мозок, загруднинна залоза, лімфатичні вузлики);

• лімфатичні органи зебезпечують функції імунітету;

• бар’єрна (знешкодження чужорідних частинок, що проникли в організм).

По лімфатичній системі поширюються клітини злоякісних пухлин (метастазування).

Лімфатична система(systema lymphoideum) має такі подібні риси, які притаманні венозній системі:

• судини мають клапани;

• лімфа тече від тканин до серця.

Риси, які відрізняють лімфатичну систему (systema lymphoideum) від венозної:

• на шляху лімфатичних судин розташовуються лімфатичні вузли;

• лімфатична система являє собою систему трубок, які замкнуті з одного боку, а з другого – відкриваються у венозне русло.

Лімфатичні судини відсутні в центральній нервовій системі, паренхімі селезінки, епітелії шкіри, хрящах, рогівці, кришталику, плаценті, гіпофізі, внутрішньому вусі.

Судинна частина лімфатичної системи складається із:

• лімфокапілярних судин (vasae lymphocapillare);

• лімфатичних судин (vasae lymphatici),на шляху яких знаходяться лімфатичні вузли (nodi lymphoidei); лімфатичних стовбурів (trunci lymphatici); лімфатичних проток (ductus lymphatici).

Лімфокапілярні судини (vasae lymphocapillare) мають бічні вигини, замкнуту сітку. В об’ємних органах (нирки, печінка) вони мають тривимірну будову. У плоских органах (порожнисті органи) вони розташовані у площині, паралельній поверхні тіла. Їх стінка складається з одного шару ендотеліальних клітин, котрі за допомогою стропових (якірних) філаментів фіксовані до колагенових волокон оточуючої сполучної тканини.

Лімфатичні судини (vasae lymphatici) поділяються на внутрішньоорганні та позаорганні, які, в свою чергу, є глибокі і поверхневі. Вони мають лімфатичні заслінки (valvula lymphatica) – клапани, їх стінка складається з таких шарів: ендотелію (внутрішня оболонка), м’язового (зовнішня оболонка).

Лімфатичні вузли (nodi lymphoidei; nodi lymphatici; lymphonodi) розташовуються по ходу лімфатичних судин. Вони є органами лімфопоезу і утворення антитіл, виконують роль лімфоретикулярного фільтра.

Розрізняють такі вузли:

• регіонарні – вузли, до яких лімфатичні судини несуть лімфу з певної ділянки тіла чи органа;

• вузли, що мають назву тих судин, які супроводжують (черевні, клубові);

• поверхневі вузли;

• глибокі вузли (знаходяться під фасцією);

• нутрощеві вузли – знаходяться в порожнинах тіла;

• пристінкові вузли – знаходяться в стінках порожнин тіла.

Ззовні кожний вузол покритий фіброзною капсулою (capsula), від якої всередину вузла відходять капсулярні перекладки – trabeculae (трабекули). На поверхні вузла є втиснення – ворота (hilum), через які у вузол входять артерії та нерви, а виходять вени та виносні лімфатичні судини. Вузол побудований із строми і паренхіми. Остання має кіркову речовину (cortex) та мозкову речовину (medulla).

Строма вузла складається із сітчастої (ретикулярної) тканини, в петлях якої розташовані клітини крові, головним чином лімфоцити.

Паренхіма вузла має кіркову речовину (cortex) та мозкову речовину (medulla). В лімфоїдній тканині мозкової речовини знаходяться мозкові пазухи (sinus medullaris), які розташовані між перекладками (trabeculae) та м’якушеми тяжами мозкової речовини (medulla), по яких тече лімфа. До вузла лімфа потрапляє по приносних судинах (vas afferens), попадає в пазухи (sinus), а з них – у виносні судини(vas efferens), які прямують до наступних лімфатичних вузлів або стовбурів і проток.

Лімфатичні стовбури та протоки (trunci et ductus lymphatici).

До лімфатичних стовбурів (trunci lymphatici) належать:

• підключичний стовбур – truncus subclavius (правий – dexterта, лівий – sinister) – збирає лімфу з верхніх кінцівок;

• яремний стовбур – truncus jugularis (правий – dexterта та лівий sinister) – збирає лімфу від голови та шиї;

• бронхо-середостінний стовбур – truncus bronchomediastina-lis (правий – dexter та лівий – sinister) – збирає лімфу від грудної порожнини (cavitas thoracis).

Ці стовбури впадають у правий венозний кут (angulus venosus dexter) або у лівий венозний кут (angulus venosus sinister), які утворені підключичною веною та внутрішньою яремною веною).

• поперековий стовбур – truncus lumbalis (правий – dexter та лівий – sinister) – збирає лімфу від нижніх кінцівок (membrum inferius).

• кишкові стовбури – trunci intestinales – 1 - 3 виносні лімфатичні судини останнього етапу брижових лімфатичних вузлів. Збирають лімфу від органів шлунково-кишкового тракту черевної порожнини.

Лімфатичні протоки (ductus lymphatici). Грудна протока (ductus thoracicus) формується в черевній порожнині (cavitas abdominis) на рівні ХІІ грудного – ІІ поперекового хребців при злитті правого та лівого поперекового стовбура (truncus lumbalis). У цьому місці є розширення – молочна цистерна (cisterna chyli), або цистерна грудної протоки (cisterna ductus thoracicus).Грудна протока (ductus thoracicus) має черевну частину (pars abdominalis), грудну частину(pars thoracica), шийну частину (pars cervicalis) та дугу грудної протоки (arcus ductus thoracici). Остання огинає купол плеври (cupula pleurae) і відкривається в лівий венозний кут (angulus venosus sinister). У грудній порожнині (cavitas thoracis) грудна протока (ductus thoracicus) знаходиться в задньому і верхньому середостінні (mediastinum). Вона збирає лімфу з нижніх кінцівок (membrum inferius), тазової порожнини (cavitas pelvis), черевної порожнини (cavitas abdominis) та лівої половини грудної порожнини (cavitas thoracis).

Права лімфатична протока; права грудна протока (ductus lymphaticus dexter; ductus thoracicus dexter) – це коротка судина, довжиною близько 10-12 мм, яка формується при злитті правих підключичного стовбура (truncus subclavius), яремного стовбура (truncus subclavius) та бронхо-середостінного стовбура (truncus bronchomediastinalis) і впадає у правий венозний кут (angulus venosus dexter). Ця протока збирає лімфу з правої половини голови (caput), шиї (cervix), правої верхньої кінцівки (membrum superius), правої половини грудної порожнини (cavitas thoracis). Часто цієї протоки може не бути, тоді стовбури самостійно впадають у правий венозний кут (angulus venosus dexter) або в судини, що його формують.

Лімфатичні судини і вузли грудної клітки (vasa et nodi lymphoidei thoracis). У грудній порожнині (cavitas thoracis) розрізняють пристінкові лімфатичні вузли (nodi lymphoidei parietales) та нутрощеві лімфатичні вузли (nodi lymphoidei viscerales).

Пристінкові лімфатичні вузли грудної клітки (nodi lymphoidei thoracis parietales):

• пригруднинні вузли (nodi parasternales), вони збирають лімфу з осердя (pericardium), плеври (pleura), передньої стінки (paries anterior) грудної порожнини (cavitas thoracis), діафрагмової поверхні (facies diaphragmatica) печінки (hepar), грудної залози (glandula mammaria). Судини від цих вузлів несуть лімфу у правий венозний кут (angulus venosus dexter) і лівий венозний кут (angulus venosus sinister);

• міжреброві вузли (nodi intercostales), від них лімфа відтікає у грудну протоку (ductus thoracicus), а від верхніх вузлів – у глибокі бічні шийні вузли – nodi cervicales laterales; nodi colli laterales (внутрішні яремні вузли – nodi jugularis interni);

• верхні діафрагмові вузли (nodi phrenici superiores), лімфа відтікає у пригруднинні вузли (nodi parasternales), нижні трахео-бронхові вузли (nodi tracheobronchiales inferiores) та в бронхо-легеневі вузли (nodi bronchopulmonales);

• передосердні вузли (nodi prepericardiaci), лімфа відтікає у пригруднинні вузли (nodi parasternales), нижні трахео-бронхові вузли (nodi tracheobronchiales inferiores) та в бронхо-легеневі вузли (nodi bronchopulmonales);

• передхребтові вузли (nodi prevertebrales) розміщені між хребтовим стовпом (columna vertebralis) та стравоходом (oesophagus);

• пригрудні вузли (nodi paramammarii) містяться збоку від грудної залози (glandula mammaria) і збирають від неї лімфу.

Вісцеральні лімфатичні вузли грудної клітки (nodi lymphoidei thoracis viscerales):

• білястравохідні вузли (nodi juxtaoesophageales);

• притрахейні вузли (nodi paratracheales);

• трахео-бронхові вузли (nodi tracheobronchiales);

• бронхо-легеневі вузли (nodi bronchopulmonales).

Перелічені вище вісцеральні вузли грудної клітки (thorax) відповідно до старої анатомічної номенклатури входять до складупередніх та особливо задніх середостінних лімфатичних вузлів (nodi lymphatici mediastinales anteriores et posteriores). З лівої половини грудної порожнини (cavitas thoracis) лімфа відтікає у грудну протоку (ductus thoracicus), з правої – у праву лімфатичну протоку (ductus lymphaticus dexter). Від грудної частини стравоходу лімфа може відводитися безпосередньо у грудну протоку, обминаючи лімфовузли.

Органи імунної системи та кровотворення(organa systema immunitas et haematopoiesis) належать до первинних лімфатичних органів (organa lymphoidea primarias).

Імунна система (systema immunitas) об’єднує органи та тканини, які забезпечують захист організму від генетично чужорідних клітин чи речовин, що потрапляють зовні або утворюються в ньому, забезпечуючи сталість внутрішнього середовища організму. В органах імунної системи виділяють центральну та періферійну частини.

До центральних органів імунної системи належать загруднинна залоза (thymus), або тимус та кістковий мозок (medulla ossium).

Периферійними органами імунної системи є: неінкапсульовані (мигдалики; лімфоїдні вузлики, що містяться в стінках порожнистих органів травної та дихальної систем та лімфоцити, які знаходяться у крові, лімфі, сполучній та епітеліальній тканині) та інкапсульовані (лімфатичні вузли і селезінка).

Загруднинна залоза, тимус (thymus), розміщена у передній частині верхнього середостіння (mediastinum superius) і складається з часток (lobus), частіше їх буває дві (права та ліва). Ззовні ця залоза покрита волокнистою оболонкою (капсулою), від якої відходять перекладки (trabeculae), що розділяють частки на часточки загруднинної залози (lobuli thymi). Вони складаються з ретикулярних клітин, між якими мыстяться лімфоцити, які звуться тимоцитами. Часточки загруднинної залози (lobuli thymi) мають кіркову речовину загруднинної залози (cortex thymi) та мозкову речовину загруднинної залози (medulla thymi). Можуть бути додаткові часточки загруднинної залози (lobuli thymici accessorii). Основна функція загруднинної залози (thymus) – забезпечення визрівання та підтримання ефекторних (кілерних) і регуляторних (хелперних і супресорних) популяцій Т-лімфоцитів. Залоза бере участь у регуляції нервово-м’язової передачі, фосфорно-кальцієвого обміну, вуглеводного та білкового обміну, взаємодії з іншими ендокринними залозами (тому загруднинну залозу можна віднести до органів ендокринної системи).

Кістковий мозок (medulla ossium) є єдиним у дорослої людини органом кровотворення та центральним органом імунної системи. В ньому утворюються стовбурові клітини, які схожі за своєю морфологією на лімфоцити, в процесі поділу дають початок усім форменим елементам крові, у тому числі і клітинам, що забезпечують імунітет – лейкоцитам і лімфоцитам. Червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra) у дорослої людини знаходиться в комірках губчастої речовини плоских та коротких кісток, в епіфізах довгих кісток. Жовтий кістковий мозок (medulla ossium flava) знаходиться в діафізах довгих кісток. Найбільша кількість червоного кісткового мозку (medulla ossium rubra) знаходиться в епіфізах стегнової кістки (femur) та великогомілкової кістки (tibia).

Грудна частина периферІйної нервової системи. Від грудної частини (pars thoracica) блукаючого нерва відходять:

• поворотний гортанний нерв (n. laryngeus recurrens). Він повертається на шию через верхній отвір грудної клітки (apertura thoracis superior) і своєю кінцевою гілкою – нижнім гортанним нервом (n. laryngeus inferior) іннервує слизову оболонку гортані (larynx) під голосовою щілиною (rima glottidis). Його рухові волокна іннервують усі м’язи гортані (larynx), за винятком персне-щитоподібного м’яза (m.cricothyroideus). Від нього відходять трахейні гілки (rr. tracheales), стравохідні гілки (rr. oesophagei) та нижні серцеві гілки (rr. cardiaci cervicales inferiores) до серцевого сплетення (plexus cardiacus);

• грудні серцеві гілки (rr. cardiaci thoracici) – прямують до серцевого сплетення (plexus cordis);

• бронхові гілки (rr. bronchiales) з’єднуються з гілками симпатичного стовбура (truncus sympaticus) і утворюють легеневе сплетення (plexus pulmonalis). Останнє оточує бронхи (bronchi) і разом з ними входить у легені (pulmones);

• стравохідні гілки (rr. oesophagei) утворюють стравохідне сплетення (plexus oesophageus).

Грудні нерви [TI – TI2] – nervi thoracici [TI – TI2] починаються від грудних сегментів спинного мозку. Як і інші спинномозкові нерви, кожний грудний нерв віддає оболонну, сполучну, передню та задню гілки.

Задні гілки; дорсальні гілки (rami posteriores; rami dorsales) пронизують глибокі м’язи спини і закінчуються шкірними гілками. Кожна із задніх гілок віддає такі гілки:

• присередню гілку (r.medialis), іннервує глибокі м’язи спини;

• бічну гілку (r.lateralis), іннервує глибокі м’язи спини;

• задню шкірну гілку (r.cutaneus posterior), іннервує шкіру хребтової, лопаткової, підлопаткової та поперекової ділянок спини.

Міжреброві нерви; передні гілки; вентральні гілки (nn. intercostales; rami anteriores; rami ventrales)

Міжребрових нервів (nn.intercostales) є 12 пар. ХІІ нерв називається підребровим нервом(n. subcostalis).

Одинадцять пар міжребрових нервів проходять в борозні відповідного ребра між зовнішніми і внутрішніми міжребровими м’язами, іннервуючи їх.

Шість верхніх міжребрових нервів доходять до груднини та іннервують шкіру грудей та молочну залозу.

П’ять нижніх міжребрових нервів і підребровий нерв заходять у товщу черевних м’язів, входять у піхву прямого м’яза живота, іннервують м’язи передньої та бічної стінок живота і шкіри над ними.

Плечове сплетення (plexus brachialis) утворене передніми гілками 4 нижніх шийних спинномозкових нервів і більшою частиною передньої гілки І грудного спинномозкового нерва. Це сплетення лежить на глибоких м’язах шиї і поділяється на надключичну та підключичну частини.