Розвиток освіти і літератури у Галицько-Волинській землі

Про високий рівень освіти у Галичині свідчить те, що найбільше книг збереглося до наших днів, створених саме у галицько-волинській землі порівняно з іншими руськими землями - київською, чернігівською, владимиро-суздальською і новгородською. Згадаємо найважливіші з цих рукописних книг: "Галицьке" або Крилоське Євангеліє", "Холмське Євангеліє", "Добрилове Євангеліє", "Бучацьке євангеліє", "Христонопольський Апостол".

Освоєними жанрами літератури у XIII ст. стають військові повісті, житія мучеників, проповіді, у яких закликається до морального очищення як запоруки майбутнього звільнення від монголо-татарського іга. Література стає більш суворою та лаконічною. У тогочасній літературі з'являються твори, які прославляють подвиги мучеників за віру. Широкої популярності, наприклад, набуло "Сказанням про убивання в орді князя Михайла Чернігівського та його боярина Федора", а також літописна повість про страту в орді рязанського князя Романа Ольговича. Успішно розвивалося й літописання у Галицько-Волинському князівстві. Нова сторінка в історії давньоруського літописання пов'язана з "Галицько-волинським літописом", який охоплює події від 1205 до 1292 рр. Літопис виразно іляється на дві частини. Першу частину можна назвати життєписом князя Данила Галицького, бо вона висвітлює його життя та діяльність, і охоплює події від 1205 до 1264 рр.

Друга частина "Галицько-Волинського літопису" охоплює події від 1264 до 1292 рр. і присвячена брату Данила Галицького Волинському князю Васильку та Васильковому сину - Волинському князю Володимиру. Події від 1264 до 1271 р описано швидше всього сином князя Василька Володимиром, який був освіченою та культурною людиною.

Стиль літопису скоріше світський, ніж церковний, і нагадує європейські хронограф. Усе це робить "Галицько-Волинський літопис" однією з найкращих пам'яток української писемності.

Отже, культура Галицько-Волинського князівства стояла на досить високому рівні. Тут виробилася своєрідна галицька та волинська архітектурні школи, які продовжували давні києво-візантійські архітектурні традиції, поєднавши їх з західно-європейською технікою будівництва та романським декором.

Питання для самоконтролю.

1. Історичні умови виникнення Галицько-Волинського князівства.

2. Хто з правителів князівства найбільш сприяв всебічному розквіту держави?

3. Вкажіть особливості розвитку мистецтва та науки на теренах Галицько-Волинського князівства.

Тема 1.6. Українська культура періоду Ренесансу.

Зміст

1. Історичні умови та суспільно-політичні чинники формування ренесансної культури України.

2. Національна освітиа в Україні ХУІ – ХУІІ ст.

3. Українська література та усна нарозна творчість.

4. Ренесансне мистецтво України.

Ключові слова: освіта, національна освіта, передвідродження, книгодрукування.

Цілі і завдання вивчення теми 1.6.

Вивчення даної теми дозволяє Вам одержати уявлення про вплив європейського ренесансу на розвиток української культури у складний період бездержавності.

Методичні рекомендації до вивчення теми 1.6.

При вивченні теми 1.6. слід звернути увагу на прояви ренесансу як яскравого історичного явища, що значно вплинуло на розвиток європейської та української культури.

Навчальний матеріал.

Прочитайте і законспектуйте основні положення.

Починаючи з середини XIV ст. культурне життя України розвивалося у несприятливих умовах. Територія України була розчленована між Польщею, Литвою, Угорщиною (закарпатські землі), Туреччиною (частина Буковини). Українські землі зазнавали безперервних спустошливих татарських вторгнень.

Використовуючи послаблення українських державних формацій після катастрофічної навали татаро-монгольських орд, Литва захопила Чернігово-Сіверщину (в 50-х рр. XIV ст. ), Поділля та Київщину з Переяславщиною (в 60-х рр. XIV ст.). У результаті запеклої боротьби за галицько-волинські землі між Литвою та Польщею, Польща загарбала Галицьку землю (1349 р.), і частину Західної Волині (Холм і Белз - 1377 р.), а Литва - більшу частину Волині.

Більш висока культура українських земель справила великий вплив на Литву, руське право ("Руська Правда") позначилося на праві Литви, руська мова стала державною мовою Великого князівства Литовського. Культурна спадщина українських князівств розчинила в собі невелику язичницьку Литву (власне литовців у Великому князівстві Литовському було 10%), принісши сюди і свої форми суспільного устрою, і правові стосунки, і свою писемну мову, оскільки литовської писемності на той час ще існувало.

Умови для розвитку української культури погіршилися внаслідок Кревської унії Литви з Польщею 1385 р. Згідно з договором про унію (об'єднання) 1385 р. литовський князь Ягайло зобов'язався перейти у католицьку віру і навернути в католицтво все язичницьке населення Литви. Городельська унія 1413 р. зміцнила політичний союз Польщі і Литви та обмежувала участь православних у державному управлінні, тільки католики могли брати участь у великокняжій раді. У Галичині починається рішучий наступ на "схизматів" (православних). Польські пани зайняли в Галичині вищі посади і захопили там великі земельні володіння. Українських міщан у Львові витісняли у передмістя, а в самому місті вони мали право жити тільки на одній вулиці ("вулиця Руська").

У другій половині XV ст. Україні почала загрожувати нова страшна небезпека з боку султанської Туреччини та її васала (з 1475 р.) - Кримського ханства. Турки завоювали Візантію і 1453 р. впала її велична столиця - Константинополь. На початку XVI ст. турки підкорили собі Молдавію з Буковиною. Турецька навала була небезпекою, яка загрожувала всьому європейському розвиткові.

Укладання третьої політичної Люблінської унії 1569 р. Люблінською угодою Литва зливалася з Польщею в одну державу - Річ Посполиту. У складі автономного Литовського князівства залишилася Білорусія, польські магнати і шляхта, які остаточно захопили в 1387 р. Галичину і 3ахідну Волинь, внаслідок Люблінської унії поширили своє панування майже на всю Україну.

Народ України чинив упертий опір наступові польських магнатів і шляхти, турецько-татарській агресії, що проявлявся насамперед у формуванні та зростанні козацтва.

Козацтво виникає наприкінці XV ст. на середині течії і в низов'ях Дніпра. "козак" означає "вільна людина". Помітною фігурою серед козаків був український князь Дмитро Вишневецький. Він збудував за дніпровськими порогами, на острові Мала Хортиця замок (1554-1555 рр.), який і вважається прототипом Запорізької Січі.

Протягом тривалого часу Запорізька Січ була головною базою українського народу у відбитті турецько-татарської агресії, яка загрожувала населенню України фізичним винищенням. Козацтво стало військовим бар'єром проти татар і турків не тільки для України.

Висновки

Як зазначалося раніше, характерною рисою доби Ренесансу було формування національної самосвідомості у народів Європи. І саме наприкінці XVI – першій половині XVII ст. в Україні йшов послідовний процес формування національної самосвідомості українства, усвідомлення їм своєї етнічної ідентичності і власних національно-культурних цілей.

Саме високий рівень національної самосвідомості українського народу послужив тим потужним каталізатором, який посилив вибух Хмельниччини 1648-1657 рр., які стимулювала розквіт вже нового культурного стилю - Козацького Бароко.