Архітектура та мистецтво Галицько-Волинського князівства

На кінець XII ст. колись міцна централізована влада київських князів дуже занепала. Натомість зростає значення окраїнних князівств - Владимиро-Суздальського, Новгород-Псковського та Галицько-Волинського. Галицько-Волинське князівство займало територію сучасної України і може вважатися першою етнічно українською державою. Найвищого свого розвитку вона досягнула у 30-60 рр. XIII ст. за часів правління Данила Галицького.

На ранньому етапі, коли Галицьке і Волинське князівства перебували ще у складі Київської держави, їхнє мистецтво та архітектура розвивалися в руслі традицій київсько-візантійського стилю.

Розвиток архітектури та мистецтва у Галицькій та Волинській землі мав свої особливості. В архітектурі цих земель відчутні впливи романського стилю, зумовленого безпосередньою близькістю з країнами Західної Європи. Це виявляється у зміні техніки будівництва, появі нових будівельних матеріалів і найбільше в характері декоруспоруд. До особливостей галицької архітектурної школи відноситься те, що тільки тут використовувався вапняковий розчин з домішкою вугілля та золи. Основним будівельним матеріалом у Волинській землі залишається цегла, змінюється тільки її форма. Галицькі ж будівничі починають широко використовувати великі шматки тесаного каменю. Цей матеріал відкривав нові можливості під час оздоблення споруд.

У ХІП-ХІУ ст., особливо за князя Данила закладають низку нових міст та замків. Наймогутнішими з них були Луцьк, Острог, Кременець, Олесько, Хотин, Данилів, Білгород-Дністровський, Холм, Львів. Для будівництва замків Данило Галицький запрошував з Європи найкращих майстрів.

Якщо міста в Київській Русі головно були дерев'яними, то під час будівництва галицьких міст більш широко починають використовувати камінь. Дуже красивим містом була столиця Галицького князівства м. Галич. Він стояв на горі Крилос.

На Крилоській горі знаходився також двоповерховий княжий палац, вибудований з каменю. Крита галерея сполучала його з двірською церквою св. Спаса. Монголо-татари після захоплення міста, руйнували все, що потрапляло під руки. Тому було майже повністю знищено і княжий палац, і Спаську церкву.

Проведенні археологічні розкопки свідчать, що у середньовічному Галичі було 10 церков. Однак до наших днів збереглася єдина церква св. Пантелеймона, збудована близько 1200 р.

Ще краще виглядала друга столиця Данила Галицького - м. Холм, куди він переніс свою столицю у 1237 р. До найвизначніших кам'яних споруд Холма відноситься храм Івана Хрестителя, збудований за Данила Галицького. Він був прикрашений скульптором Овдієм, про якого подає відомості літописець. Це була перша баштоподібна церква у Київській Русі. Зовні та в середині вона була багато прикрашена чудовими скульптурами та різними рельєфі зображеннями. Крім церкви Івана Хрестителя, у Холмі також відомі церкви Кузьми та Дем'яна, св. Трійці та Івана Златоуста.

Храми та палаци Галицької і Волинської землі прикрашалися рельєфними зображеннями, що зближає галицьку архітектуру з Західноєвропейською. Саме рельєфні прикраси були властиві для романського стилю в архітектурі, що панував у Європі Х-ХІІ ст. Це вказує на те, що архітектура Галицької землі розвивалася під впливом західноєвропейської, зокрема, романської.

До рельєфної пластики також відносяться керамічні рельєфні плитки. Вони були двох видів - поливані (вкриті емаллю) та неполивані. На галицьких керамічних плитках виявлено 13 сюжетних композицій. Головно вони прикрашалися рельєфними зображеннями грифона або орла.

У галицькій землі з'явилося нове іконографічне мистецтво, невідоме у Київській Русі таке, як литі ікони. У Галицькій Русі було добре розвинуте ливарне мистецтво. У галицькій землі відливалися різноманітні олов'яні та бронзові ікони, іконки та хрестики. Маленькі олов'яні та бронзові образки та хрестики зображали Богородицю, Ісуса Христа та інших святих.

Розвинутою також була пластична різьба по кості. Розвинутим також було ювелірне мистецтво. Знайдено багато золотих та срібних чаш, складних браслетів та медальйонів. До ювелірних прикрас відносяться також жіночі та чоловічі гривні, які разом з тим відігравали роль грошових знаків. Їх носили на шиї, тобто на гриві.

Відбулися також певні зміни в іконописі. Іконопис у галицькій землі набуває більш реалістичних рис. У позі святих з'являється певна динаміка та експресія. Барви ікон стають більш яскравими та життєрадісними, наприклад, "Красилівська Богородиця".

Непоправної шкоди архітектурі та мистецтву галицької та волинської землі було завдано монголо-татарським нашестям. Монголо-татари забирали з собою відомих ремісників, унаслідок чого в Україні зникає цілий ряд ремесел. Значної шкоди було завдано також сільському господарству