Геологічна основа для закладання свердловин

Пошукове бурiння проектується i проводиться на основi створеної попереднiми дослiдженнями гiпотетичної схеми-моделi “майбутнього” родовища, складеної з тим чи iншим ступенем достовiрностi. Намiченi до бурiння пошуковi свердловини повиннi забезпечити пiдтвердження робочої гiпотези та її уточнення, а також можливiсть створення нової, бiльш обґрунтованої моделi у випадку непiдтвердження старої.

Вибiр точок закладання свердловин базується на об’ємному уявленнi про будову очікуваного в надрах покладу вуглеводнів, що передбачає знання його морфологiї i приблизних розмiрiв ще до початку пошукового бурiння.

Верхня межа покладу визначається формою поверхнi покрiвлi можливого перспективного горизонту. Нижня межа покладу контролюється гiпсометричним положенням контурiв нафтогазоносностi. Уявлення про морфологiю верхньої поверхнi прогнозованого покладу дає структурна карта, одержана на стадiї пiдготовки пастки до пошукового бурiння. Ось чому структурна карта дослiджуваної пастки є важливим геологiчним документом, що визначає систему розмiщення свердловин, i в першу чергу, пошукових. Зараз в бiльшостi випадкiв структурнi карти пасток, що пiдготовляються до пошукового бурiння, складаються за результатами сейсморозвiдки в масштабi, як правило, 1:50 000, рiдше 1:25 000.

Значно бiльшi труднощi виникають при прогнозуваннi до початку пошукового бурiння нижньої межi покладiв вуглеводнів, якою у бiльшостi випадкiв є поверхня ВНК або ГВК. Зараз на практицi найчастiше застосовуються два методи прогнозування нижньої межi покладiв до постановки пошукового бурiння. Метод ВНДГНI базується на статистичному узагальненнi матерiалiв про ступінь заповнення пасток вуглеводнів в межах зон нафтогазонагромадження iз схожими умовами формування покладiв. Достовiрнiсть такого прогнозу залежить перш за все вiд ступеня розвiданостi територiї, що вивчається. В районах, де уже вiдкритi родовища нафти або газу, положення можливих контурiв нафтогазоносностi на пошуковому об’єктi визначається шляхом узагальнення матерiалiв про ступiнь заповнення вуглеводнів на цих вiдомих родовищах.

Ступiнь заповнення нафтою i газом рiзнотипних пасток у вiдповiдному продуктивному комплексi характеризується коефiцiєнтом заповнення пасток (К_з.п.). Його значення переважно вираховується за спiввiдношенням висот покладу (Н_покл) i пастки (Н_паст) базисного горизонту за формулою

К_з.п. = Н_покл /Н_паст (12.1)

При визначеннi висот пасток часто допускаються неточностi, особливо при блоковiй будовi складок, що пов’язано iз рiзновисотним положенням блокiв i рiзною лiтологiчною витриманiстю продуктивних горизонтiв в їхніх межах. Тому в таких випадках краще вираховувати площовий К_з.п.пл. за спiввiдношенням площ покладу (S_покл) i пастки
(S _паст), що вмiщує його

К_з.п.пл.=S_покл /S_паст (12.2)

В нових районах вiдомостi про ступінь заповнення ВВ пасток можуть бути одержанi лише за аналогією iз бiльш вивченими територiями.

Метод Н.Н. Ростовцева i I.I. Нестерова базується на побудовi карти поверхнi ВНК для цiлого нафтогазоносного району або окремої його зони. Ступiнь заповнення дослiджуваної пастки (а значить, i положення контурiв нафтогазоносностi) визначається шляхом зіставлення регiональної структурної карти покрiвлi перспективного горизонту та узагальненої карти ВНК цього ж горизонту. Висота покладу в пошуковому об’єктi буде визначатися його гiпсометричним положенням по вiдношенню до площини ВНК.

При зіставленнi вказаних карт за якiсним прогнозом продуктивностi може бути видiлено 3 типи пасток:

1) перспективнi, де покрiвля продуктивного горизонту (звичайно по сейсмiчнiй структурнiй картi) залягає вище поверхнi регiонального положення ВНК i ступiнь заповнення пастки вуглеводнів може бути визначена кiлькiсно;

2) неперспективнi, в яких покрiвля продуктивного горизонту значно нижче поверхнi ВНК;

3) пастки з неясною оцiнкою продуктивностi, де покрiвля продуктивного горизонту залягає не бiльше нiж на 50 м вище або нижче поверхнi контакту (тобто на величину точностi побудованих карт).

Апробацiя бурiнням цiєї методики в платформних умовах (Захiдний Сибiр, Урало-Поволжя) пiдтвердила досить високу ступiнь прогнозу. Практично всi пастки, в яких продуктивний горизонт залягав вище площини ВНК (ГВК), виявились продуктивними, а
нижче – водоносними.

Слiд зазначити, що на практицi прогнозуванню нижньої межi покладу придiляється недостатньо уваги, що методично неправильно, особливо враховуючи сучаснi складнi умови пошукiв нафти i газу. Тiльки наявнiсть об’ємної моделi очiкуваного покладу дозволяє обґрунтувати найбiльш оптимальну систему розташування свердловин в залежностi вiд конкретних особливостей геологiчної будови пошукового об’єкта.