Примітки. 3) На 15 тис. рахує оден з сучасників-Поляків (Spominki), на 20, 30 і навіть 60 тис

¹) Spominki c. 56.

²) Так рахує Ґолїньский c. 258.

³) На 15 тис. рахує оден з сучасників-Поляків (Spominki), на 20, 30 і навіть 60 тис. — московські вістники - АЮЗР. III с. 350, Білгор. ст. 297 л. 124, 331.

⁴) „Для себе мають живности досить, але для коней і трави дістати не можуть кіноти в обозі досить, але піших дуже мало” — вісти з перших днїв облоги, Міхалов. с. 417.

⁵) Козаки-бранцї, запитані про число козацького війська, відповідали, що трудно його знати, бо всї на голову вийшли з Украни, тільки дїти та баби зістали ся, взагалї тільки що не здатне до війни полишилося для жнив. — Реляція біскупови Шолдрскому 26 липня н. ст. в ркп. пет. 129 с. 274 і Чортор. 144. с. 394, тепер Архив с. 294.

⁶) Україна с. 39.

⁷) Relatio glor. expeditionis. „Лїкар Лукашка”, або лука Климовський по справжньому, що був в козацькім війську і все знав „доподлино”, як він казав, — з початку не вмів сказати докладної цифри козацького війська, завважив тільки, що козаків було „далеко більше, нїж Поляків: було двадцять три полковники, а в кождім полку від пяти до двадцяти тисяч — меньше 5 тисяч в полку не було” (АЮЗР. III с. 345). При докладнїйшім розпитї сказав, що на око було сто тисяч, а може й більше — бо переписи не було. Білгор. стовб. 297 л. 331-332. Иньший вістник — післанець путивльського воєводи литвинов, що був висланий до гетьмана в серпнї1649 р., і приїхавши під Збараж 24 ст. с. серпня, бачив ся з ним і з вищою старшиною, так описує сили обох сторін „в городе Збараже съ 30.000, а з Богданом Хмельницкимъ было Черкас в зборе съ 70.000 и больше, а с крымским царемъ было крымскихъ и ногайскихъ людей и белгородскихъ Татар больше тово числа, что з гетманом Хмельницькимъ”. Білгор. стовб. 297 л. 124.

⁸) ґолїньский записує під днем 31 н. ст. липня (с. 261): „хлопства руського збунтованого з козаками кладуть на двістї тисяч, а Татар на сто тисяч”.

⁹) Кубаля op. c. с. 133. Він толкує се тим, що гетьман не хотїв перед часом показати своїх сил: я розумію се, як бачить читач, трохи инакше.

¹⁰) Мало правдоподібне оповіданнє єзуіта Лїнєцкого в королївськім таборі: „Хмель., приступаючи штурм, наперед жене хлопів — ті почали кричати до наших, на милосердє боже просячи, аби до них не стріляли, бо ми не хочемо воювати, але мусимо. Наші змилосердили ся і крикнули, аби вони на землю впали. Ті так і зробили, а наші сильну стрільбу пустили з обозу і велику щкоду вчинили в самих козаках-молодцях” (Архив с. 291). Дещо в сїм роді, але, коротко — й відмінно, згадує з переказів Мясковский -Міхалов. с. 150.

¹¹) „За 10 день що-дня, що-години просто безнастанні штурми і галаси, так що ми й витримати не могли такого натиску” — записує коротший дневник під 20. VI.

¹²) коховский, збираючи до купи відомостт й перекази (c. 133), дає такий загальний підрахунок всїх тягот польського війська: двомісячна облога, майже безперестанна битва: нараховано двадцять ґенеральних атак, сїмнадцять кінних битв, чотири рази переведено скороченнє укріплень, сїмдесять пять вилазок уряджено і по більшій части щасливо, деякі ж обернули ся в сумні погроми; з сїмдесяти великих гармат обстрілювано, і з них кулї як град сипали ся в саму середину табору.

¹³) Міхалов. с. 470. Теж і Relatio.

¹⁴) 453. Про нього новійше у Липинського с. 239 і д.

¹⁵) Міхалов. с. 459.

¹⁶) Міхалов. с. 451 і 452.

¹⁷) Тамже с. 456; остання фраза, здаєть ся, зіпсована.

¹⁸) Ркп. Публ. бібл. 129 л. 274, 271, копія в Наруш. 144 c. 393 і далї, тепер видр. в Архиві с. 295-296, 301-302 і ще раз c. 314-315.

¹⁹) Міхалов. c. 428 (лист без дати).