Примітки. 1) Див. відомости про Татар в Пам
1) Див. відомости про Татар в Пам. кн. Міхаловского с. 38, у Шайнохи дод. 13 (тут докладна дата, що потвержує дати попередньої реляції — 1 червня нового стиля татарські загони під Радомислем), відомости з листу до Тишкевича в теках Нарушевича с. 145.
2) Так оповідають московські вістники на Українї, ще з мая: „уговоръ де межъ Татаръ съ козаки: воевать имъ сообща польскіе города и губить Поляковъ, а мелкихъ бЂлорусскихъ людей не воевать и не рубить” — Акты Моск. с. II ч. 338, пор. 346. І теж оповідають з польської сторони: Kondycya druga żeby ludzi religii greckiej nie brali, ale Lachy tylko — jakoz stali pod Berdyczowiem, a nie wzięli nic a nic р. wojewodzie kijowskiemu — лист Жолкєвского у Шайнохи No 17.
3) Згаданий лист в теках Нарушевича с. 145 і д.
4) Пам. кн. Міхаловского с. 96.
5) Tryumf tamże po wygraney odprawował, wszystkich trębaczow, szurmaczow zwiodłszy do kupy z hukiem wielkim; interim tumult się miedzy niemi stał, czterech pułkowników swoich miedzy sobą zabili — так оповідав шл. Вєйский, товариш з хоругви Калїновского, висланий ним зпід Білої Церкви (теки Нарушевича 144 с. 324, з ркп. несвиж.). Він каже также, що мiж ханом і Тугай-беєм вийшли суперечки про здобич: хан хотїв собі долї, а Тугай бей не давав. Такі поголоски про свари й бійки, які вийшли при паюванню здобичи, пішли потім в побільшених поголосках між шляхтою. Ґолїньский (с. 185) переказує такі новини, що ходили в Варшаві перед приїздом козацьких послів: козаки розжалені, що Татари, грабуючи Україну, не перепускають і їx домам і сїмям, uczinieli rebełyą swoię, na Chmelniczkiego składacz poczęli, wziowszy go do sequestru, dobrze opatrzeli strażą і вислали послів до сенату, виправдуючи ся, що Хмельницький змусив їх до повстання, тероризувавши приведеною ним татарською ордою.
6) Лист Кисїля з 31 мая — Пам. кн. Міхаловского 28.
7) Zbiór, раm. о dawnej Роl. V с. 92-3.
8) Zdrajca ten rozsyla wszędze po miastach clam listy swoje, gdzie jenokolwiek staje Rusi-сi zas dementes drudzy exacerbati reciprunt zgubę swoię pro summа felicitate — пише Кисїль 31 мая (Памятники с. 212, у Міхалов. попсовано).
9) Звісний білоцерківський унїверсал 28 мая, поданий Величком і Історією Русов, повторений Марковичем й ин., видрукований в Актах Запад. Рос. V ч. 23 як автентичний документ — безсумнївний фальсіфікат, хоч його ще Кубаля вважав певним в своїй основі (І. Ossolióski II c. 375-6). Томашівський противставив йому як достовірний „перший зазивний лист Хмельницького” переказаний в orаtiо оbliquа в записках Кушевича (Записки тов. ім. Шевченка т. XXIV). Але сей риторичний і бідний змістом текст без сумнїву являєть ся теж тільки лїтературним утвором. Рішучо фальшивий і унїверсал чигиринський без близшої дати (але очевидно з другої, осїнньої кампанїї), звісний з збірника петерб. публ. бібл. No. 129 л. 370 і віданий Ор. Левицьким з пробою реконструкції українського ориґіналу в Кіев. Ст. 1888 кн. VII с. 15. Досить одного титулу: В Chmielnicki wieliki hetman woyska zaporoskiego y caloie woysko boze zaporowskie.
10) 1. с. с. 97-9.
11) Пер. Балябана с. 152.
12) Шайноха дод. 16.
13) 1. с. 65.
14) Шайноха дод. 17.
15) Теки Нарушевича с. 145
16) Pam. II c. 292.
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 562;