Примітки. 1) Та початкова устава брацтва до нас не дійшла
1) Та початкова устава брацтва до нас не дійшла. Проф. Ґолубев, знайшовши в однім пізнїйшім збірнику копію „зъ виленских артикуловъ брацтва св. Духа”, проголосив їх за початкову уставу брацтва, видруковану в р. 1588 (П. Могила, дод. ч. 36), а й проф. Харлампович, хоч не вважає сього пізнїйшого текста за вірну копію друкованої устави, одначе користає з нього для характеристики початкової Онисифорової устави (Школы с. 315). Се одначе можна робити тільки гіпотетично. При живім обмінї гадок, постанов, устав між головнїйшими брацтвами, при змаганню приладити братську орґанїзацію можливо лїпше до потреб часу, особливо в тїм першім, творчім періодї братського житя, їх „порядки” мусїли зміняти ся, і обопільні впливи брацтв львівського й виленського мали тут особливе значіннє.
2) „Вашего братства порадок и постановене предо всею братиєю братства нашего любовию прочетше, радости исполнихом ся”, писали виленські братчики львівським (май 1587) — Monum. confrat. I ч. 92.
3) Ibid.
4) Сконстатувати сього не можемо, за браком початкової, Онисифорової устави. Через те зістаєть ся невиясненим й иньше питаннє — чи львівське брацтво, в своїй реформі, завершеній Йоакимовою грамотою з сїчня 1586 р., користало з ідей, положених в основу орґанїзації виленського брацтва з р. 1584.
5) Monum. confratern. І ч. 100.
6) Див. його окружник — Monum. confraternitatis ч. 89.
7) Див. лист братчиків до царгородського патріарха з мая 1586 р. (Моnum.. confr. І ч. 88). Пop. промову в Пересторозї (с. 222-3), де речник львівського брацтва представляє весь братсьский рух, все нове культурне житє дїлом патріархів.
8) Див. вище с. 515.
9) Акты Зап. Рос. IV с. 68, пор. Архивъ уніат. митрополитовъ I с. 76 (ч. 168) — інструкція на собор білоруських панів, виленських братчиків (пор. Харламповича Школы с. 283-4, прим.).
10) w bratskym porządku, który maią od patriarchow greczkych nadany przess miesczany lwowskie — Monum. confr. I ч. 89.
11) Diplom. statutaria ч. 11 i 15.
12) „А напЂла не по нашему — по литовскый”.
13) Monum. confr. І ч. 148, 180, 283, Архивъ Ю. 3. Р. І. X ч. 51.
14) Monum. confrat. I ч. 174.
15) Diplom. statutaria ч. 16.
16) Monum. confr. І ч. 197 (запись братчиків).
17) „Детей двоє албо троє и наиболъшъ учити въ дому своимъ ку пожитку своєму и потребе церкве божоєй парахвыєй своєй” — Археограф; сборникъ XI ч. 6.
18) „Акты Зап. Рос. IV ч. 28 — просять „бурмистры, райцы, лавники и нЂкоторыє мЂщане мЂста нашого Берестейского закону греческого, также цехмистры братству розныхъ ремеслъ, народу руского, парафіяне и дозорцы церквей божьихъ, въ томъ мЂстЂ будучихъ”.
19) „Священиковъ благоугодныхъ, честныхъ, православныхъ, некорчемныхъ отколже-колвекъ се имъ потрафитъ, могли себЂ избирать; учителей же школьныхъ чадомъ своимъ и пришелцомъ убогимъ по чину школъ приймати; болницу, шпыталь убогихъ своихъ строити” — Пам. полем. лит. I с. 66.
20) Акты Юж. и Зап. Рос. I ч. с. 206.
21) „Панъ Адамъ ПотЂй... чинъ братства львовскаго в Берестью заложилъ”, писали львівські братчики патріарху — Акты Зап. Рос. IV с. 44.
22) Monum. confrat. I ч. 216 і 234.
23) Monum. confrat. І ч. 233. Судячи з того, що владика тут „вторыцею” вже просить прислати дидаскала Олександра, лист сей (з 1 липня 1592 р.) мабуть не був першим у сїй справі.
24) Пор. ч. 241, де йде мова про „отрока Павла” — „прежде бывший въ насъ, тамо обрЂтаєт ся у любви вашея”.
25) Monum. confr. І ч. 234.
26) Monum. confrat. ч. 241.
27) Monum. confr. І ч. 243.
28) Monum. confr. І ч. 150 (без року, видавець від себе, без пояснень кладе р. 1590).
29) Видану в додатку до книги Добрянского Исторіи епископовъ еп. Перемыской с. 84.
30) Акты Зап. Рос. IV с. 67.
31) Акты Зап. Рос. IV ч. 29.
32) Архивъ Югозап. Рос. I т. III ч. 51, і в иньшій ранїйшій копії — в Записках Наук. тов. ім. Шевченка т. XXXVIII.
33) Див. критику Фед. Срібного на працю Криловского про львівське брацтво в Записках т. LXXV, с. 177, де звичайне ідеалїзованнє брацького житя піддаєть ся сильним обмеженням. Автор обіцяє вияснити дїйсні відносини в осібній студії.
34) Див. брацьку записку в Monum. confr. I ч. 265, де брацтво вичисляє всї ті насильства, пакости й неправности, які мало від Балабана: насилав своїх слуг на брацтво й брацьку церкву, забирав до своєї вязницї брацьких священиків — „Михайла, попа нашого, казав всадити до тяжкої вязницї — до ями, і з тої ями слуги владичні витягнули його напів мертвого, так що водою відливали, а владика всадив до тої ями Івана Друкарового сина (сина Івана Федорова) і в нїй на смерть уморив”; „Семена попа богоявленського привязавши до стовпа, осоромив перед народом у св. Юрия, на зібранню, і з міста вигнав”; „побожного і ученого в св. письмі друкаря нашого Мину чернця з монастиря нашого св. Онуфрія... виволїк за шию через слуг своїх, казав оковати в кайдани і вивізши до Галича, тримав його два місяцї в вязницї на Крилосї галицькім в кайданах і ланцюгах”. Івана Красовського, одного з старших братчиків, Балабан кинув ся бити перед лицем самого патріарха, а хоч патріарх, щоб охоронити його своїм маєстатом, казав Красовському взяти його, патріарха, за шату й говорити сьміливо далї, то владика казав слугам відтягнути Красовського від патріарха і з побоями викинути з покою, і т. д.
35) Monum. confr. I ч. 216.
36) Monum. confr. ч. 265.
37) Пам. полем. лит. III с. 603-6.
38) 1. с. с. 25.
39) Акты Зап. Рос. IV ч. 122.
40) І. с.
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 611;