Поняття публічної обіцянки винагороди
Правовідносини із публічного обіцяння винагороди врегульовані у ЦК України вперше. ЦК УРСР 1964 р. містив лише правила, пов'язані з проведенням конкурсу, який є одним із видів публічного обіцяння винагороди. Обіцяння винагороди в інших випадках, якщо ці відносини не суперечили загальним засадам і змісту цивільного законодавства, згідно зі ст. 4 ЦК УРСР 1964 р. мали юридичну силу і до них застосовувалися загальні правила щодо угод.
Для виконання роботи або надання певної послуги звичайно укладають відповідний правочин з його виконавцем з попередньою або наступною оплатою за правочином. Іноді для скорішого досягнення бажаного результату доцільно привернути до цього увагу широкого кола осіб з обіцянкою виплатити відповідну винагороду то-
Глава 26. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу
му, хто досягне такого результату. Часто трапляються у засобах масової інформації оголошення такого характеру:
«Загублені 23 грудня 2002 р. документи фірми (оригінали свідоцтва про держреєстрацію, статут, установчий договір) прохання повернути за адресою... (повідомити за тел... .). Винагорода гарантується».
Або:
«25 жовтня 2002 р. біля кінотеатру «Аврора», що знаходиться на бульварі Перова, в автомобілі ВАЗ-2101 залишена відеокамера. Прохання до водія — повернути за винагороду».
Подібні звернення є не що інше як публічне обіцяння винагороди.
Відповідно до статей 1144, 1148 ЦК України особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо). У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана виплатити її.
Однак не будь-яке навіть зроблене публічно обіцяння винагороди має юридичне значення і породжує передбачене ст. 1144 ЦК України виникнення зобов'язання. Щоб обіцяння винагороди було юридично обов'язковим, воно має відповідати певним умовам, а саме:
1. Обіцянка винагороди має бути публічною. Обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб.
2. Обіцянка винагороди має бути майнового характеру, тобто мати грошове або інше вартісне вираження і вказівку щодо форми та розміру винагороди.
3. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди має бути вказаний кінцевий результат (визначене завдання, строк та місце його виконання), який має бути досягнутий як умова отримання винагороди. Винагорода має бути обіцяна невизначеному колу осіб за правомірні дії.
Обіцяння винагороди, розрахованої на досягнення відповідного результату однією конкретною особою, не породжує зобов'язання, передбаченого ст. 1144 ЦК України, через відсутність публічності обіцяння винагороди.
4. Обіцяння винагороди має надати можливість визначити, ким
вона обіцяна.
Отже, оголошення про зацікавленість у здійсненні певних дій і обіцянка винагороди є передумовою виникнення правовідношення. Зобов'язання для особи, яка публічно пообіцяла винагороду, виникає не з моменту такої заяви, а лише за умови досягнення третіми
Розділ II. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ З ОДНОСТОРОННІХ ДІЙ
особами бажаного результату. І лише після того як особа, яка відгу- 1 кнулася на публічне оголошення, здійснить передбачені в ньому дії, І у неї виникне право вимоги з приводу обіцяної винагороди щодо 1 особи, яка закликала до таких дій. Відповідно той, хто відгукнувся, щ виступає як кредитор, а той, хто закликав, — як боржник. Саме за таких умов і виникає відповідне зобов'язання, виявляється конкретний склад його учасників, реалізуються права й обов'язки.
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 737;