Порядок укладення, зміни та припинення договору страхування
Укладення договору страхування відбувається на підставі письмової заяви-анкети страхувальника за формою, встановленою страховиком, у якій вказуються всі обставини, що мають суттєве значення для визначення страхового ризику. Страховик також має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).
Після досягнення між сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, а також сплати страхувальником страхового внеску страховик оформляє страховий поліс.
Страховий поліс — це документ, що видається страхувальнику і безпосередньо засвідчує факт страхування за договором або підтверджує умови обов'язкового страхування згідно з чинним законодавством та містить зобов'язання страховика виплатити страхувальникові у разі настання страхового випадку визначену умовами договору страхування певну суму коштів (страхове відшкодування).
Правове значення страхового полісу (свідоцтва) полягає в тому, що він поєднує в собі значення документа, який згідно з вимогами українського законодавства надає договору письмової форми (ст. 18 Закону України «Про страхування»), передає згоду страхувальника на пропозицію страховика укласти договір і є доказом укладення договору.
Глава 16. Договір страхування
Страховий поліс повинен обов'язково містити такі реквізити: назву документа; назву, юридичну адресу і банківські реквізити страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника, його адресу; об'єкт страхування; страхову суму (ліміт відповідальності страховика); зазначення страхового ризику (перелік страхових випадків); визначення розміру страхового тарифу, розміру страхового внеску, строків і порядку його внесення; строк дії договору (полісу); порядок зміни та припинення дії договору; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін, у тому числі доповнення до правил страхування або винятки з них; підписи сторін. Недодержання письмової форми договору страхування спричиняє визнання його нікчемним (п. 2 ст. 981 ЦК України).
Після укладення договору страхування досить часто виникає потреба у внесенні до нього змін. Щоб забезпечити стабільність майнового обороту і впевненість у цьому сторін договору, закон забороняє односторонню зміну його умов, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами. Зокрема, ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що у разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договором може бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити розмір страхової суми або страхових виплат.
Зміна змісту договору означає, що зобов'язання сторін діють відповідно до змінених умов щодо його предмета, місця, строків виконання. Закон України «Про страхування» передбачає можливість зміни страхувальника протягом дії договору страхування. Так, наприклад, у разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до спадкоємців. У всіх інших випадках права та обов'язки страхувальника переходять до третіх осіб лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.
У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третьої особи, його права та обов'язки можуть перейти до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов'язки щодо охорони прав та інтересів застрахованої особи (п. 2 ст. 994 ЦК України).
Якщо в період дії договору страхування страхувальника — фізичну особу в судовому порядку було визнано недієздатною або обмеженою у дієздатності, то всі права й обов'язки покладаються на її опікуна чи піклувальника. При цьому договір страхування цивільної відповідальності припиняє дію з моменту визнання особи недієздатною.
Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...
У свою чергу, реорганізація страхувальника — юридичної особи зумовлює перехід всіх її прав і обов'язків, які випливають з договору страхування, до правонаступника за згодою страховика, про що вносяться зміни у договір.
Виплата страхової суми чи страхового відшкодування здійснюється страховиком-на підставі страхового акта (аварійного сертифіката), що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, яка встановлюється страховиком. У страховому акті остаточно вирішується питання про визнання факту заподіяння шкоди внаслідок настання страхового випадку, про розмір збитків та розмір страхового відшкодування.
Загальноприйнято, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру страхової суми та розміру реальних збитків, завданих страховим випадком. Тому, якщо страхової суми не вистачає для повного покриття збитків, страхувальник зобов'язаний компенсувати різницю самостійно.
Дане правило не поширюється на особисте страхування, тому що за договором особистого страхування страхова виплата здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодуванням шкоди.
Страховик наділений правом відстрочення виплати страхового відшкодування у тому разі, коли проводиться адміністративне чи судове розслідування страхового випадку до завершення розслідування, а також — коли існує підозра наявності умислу в діях страхувальника, пов'язаних із розглядуваними подіями, до отримання всіх необхідних документів.
Після проведення виплати страхова сума зменшується на відповідну частку, а сам договір страхування продовжує діяти.
Винятки становлять лише окремі види страхування відповідальності. Так, наприклад, при обов'язковому страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів у разі виплати страхового відшкодування третій особі страховиком в обсязі більшому ніж 25 відсотків страхової суми, страхувальник, з вини якого була скоєна дорожньо-транспортна пригода, має переукласти договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності на повну страхову суму.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таке право може виникати у страховика після страхової виплати і при здійс-
Глава 16. Договір страхування
ненні страхування цивільної відповідальності у разі, коли страховий випадок був зумовлений навмисними діями чи бездіяльністю або навіть умисним злочином, правопорушенням страхувальника чи інших зацікавлених осіб (вигодонабувачів).
За наявності певних обставин страховик має право відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування. До них належать:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням громадського чи службового обов'язку, дії у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником відомостей про настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страховикові перешкод у з'ясуванні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законодавством України (ст. 991 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про страхування»).
Після прийняття страховиком рішення його зміст доводиться у письмовій формі до страхувальника з обґрунтуванням причин відмови. Страхувальник зі свого боку має право оскаржити рішення у судовому порядку.
Припинення договору страхування можливе у разі: 1) закінчення терміну його дії; 2) виплати страховиком страхової суми (страхового відшкодування) у повному розмірі; 3) несплати страхувальником платежів у встановлені договором терміни; 4) ліквідації страхувальника — юридичної особи або смерті страхувальника-громадяни-на; 5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; 6) настання подій, у силу яких відпала можливість настання страхового випадку або саме існування страхового ризику припинилося через обставини, відмінні від страхового випадку; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
У разі виникнення спору щодо договору страхування після його припинення сторони можуть звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з п. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширю-
Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...
ється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Припинення договору страхування може відбутися і внаслідок одностороннього волевиявлення страхувальника чи страховика (ст. 997 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про страхування»).
Про свій намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше ніж за ЗО днів до припинення дії договору, якщо інше ним не передбачено.
У разі дострокового припинення дії договору страхування на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, із вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування.
Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням страховиком положень договору страхування, страхувальник повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю1.
Договір страхування має відповідати загальним юридичним вимогам правочину, що передбачені чинним цивільним законодавством. Саме тому, якщо договір страхування укладається з порушенням вимог законодавства, він може бути визнаний недійсним у судовому порядку.
З набранням чинності судовим рішенням про недійсність договору він вважається таким, що не мав місця. Крім того, має бути застосований механізм двосторонньої реституції, внаслідок дії якого кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все одержане за договором страхування (ст. 216 ЦК України).
Загальні умови недійсності договорів визначені ЦК України (статті 215-236), проте для договору страхування Законом України «Про страхування» додатково введено ще дві умови: 1) коли договір укладено після страхового випадку (тобто, якщо у страхувальника відсутній страховий інтерес, який є обов'язковим елементом страхових правовідносин); 2) коли об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.
Рекомендована література:
Страховое дело: Учебник / Под ред. Л. И. Рейтмана. — М., 1992. Серебровский В. И. Значение и понятие страхования // Страховое право. — 1998. — № 1. — С. 31.
Залєтов О. М., Слюсаренко О. О. Основи страхового права України: Навч. посібн. — К., 2003. Страхування: Шдруч. / Наук. ред. С. С. Осадець. — К., 1998.
1 Страхування: Шдруч. / Наук. ред. С. С. Осадець. — К., 1998. — С. 153-154.
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 1324;