Припинення договору доручення
Договір доручення може бути припинений на загальних підставах припинення. Проте, враховуючи особливі довірчі стосунки між сторонами, законодавство передбачає деякі особливі підстави припинення цих правовідносин, оскільки з боку довірителя потрібно довіряти повіреному, бо він своїми діями зобов'язує довірителя.
У зв'язку з цим закон передбачає, що довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час (пункти 1-2 ст. 1008 ЦК України). Отже, договір доручення припиняється у разі:
1) відмови довірителя від договору.
Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель має відшкодувати повіреному зазнані при виконанні доручення витрати, а якщо повіреному належить плата — також виплатити йому плату рівноцінну виконаній ним роботі. Це правило не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення;
2) відмови повіреного від договору доручення;
3) смерті довірителя або повіреного;
4) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеженим у дієздатності чи безвісно відсутнім;
Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...
5) ліквідації юридичної особи.
У разі смерті повіреного його спадкоємці зобов'язані повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема зберегти його речі, документи та передати довірителеві. Такий самий обов'язок покладається на ліквідатора юридичної особи — повіреного (ст. 1010 ЦК України).
Слід зазначити, що при комерційному представництві довіритель, який відмовляється від договору, зобов'язаний повідомити другу сторону про припинення договору не пізніше як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не передбачений договором.
Довіритель звільняється від такого обов'язку у разі припинення юридичної особи, яка виступає комерційним представником (ст. 1008 ЦК України).
Рекомендована література:
Романец Ю. В. Система договоров в гражданском праве России. — М.:
Юрист, 2001.
Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посіб. — К.:
Юрінком Інтер, 1999.
Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. — М.: Статут,
1999.
Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. — М., 1995.
Дашков Л. П., Брьізгалин А. П. Коммерческии договор: от заключения
до исполнения. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1995.
Глава 18 Договір комісії
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦКУкраїни).
Суміжні договори. Комісія належить до групи договорів, що опосередковують оплатне надання послуг. У цій групі договори відрізняються за характером послуг, що становлять їх предмет. Найближчий договір — це договір доручення. Для надання послуг в інтересах іншої особи вибирають доручення або комісію, а для розмежування, визначення їх відмінностей є достатнім те, що у договорі доручення уповноважена особа діє від імені контрагента, а в договорі комісії — від власного імені.
Глава 18. Договір комісії
У деяких випадках договір комісії має спільні риси із договором підряду. Основна їх відмінність полягає у тому, що за договором комісії комітент виконує дії лише юридичного характеру. Підряд передбачає досягнення певного матеріального результату. При цьому договір комісії — це договір про надання послуг, а договір підряду — це договір на виконання робіт.
Консигнація — це різновид договору комісії, що застосовується переважно у зовнішньоекономічних договорах. Історично консигнація, власне, подвійний договір комісії — це комісія більш широкого змісту — призначення одним комісіонером (іноді комітентом) іншого від свого імені, але за чужий рахунок.
У сучасному вигляді консигнація — це правовідношення, коли одна сторона бере на себе обов'язок за винагороду протягом певного часу продати від свого імені товари, передані їй іншою стороною. Часто цей договір передбачає, що товар, який не був реалізований у вказаний проміжок часу, переходить у власність консигнатора, але з обов'язковою оплатою. На період дії договору консигнації товар зберігається на консигнаційному складі, що належить консигнатору. Після закінчення вказаного проміжку часу договір консигнації трансформується у договір купівлі-продажу.
Поняття договору комісії. Договір комісії опосередковує надання свого роду юридичних послуг — він охоплює угоди щодо сплатної реалізації майна, яке не належить реалізатору. Фактично цей договір, як вважає Є. О. Суханов1, оформляє відносини торгового посередництва.
Участь торгового посередника звільняє як продавця, так і покупця від потреби пошуку контрагентів, оформлення та виконання укладених угод тощо. Усі ці функції виконує комітент. Велика потреба при укладенні деяких угод саме участі торгового посередника очевидна. Так, при укладенні договору за межами країни, як правило, учасник договору купівлі-продажу шукає посередника на ринку, де збувається товар. З ним укладається договір комісії для роботи (представництва) на чужому ринку.
Укладаючи цивільно-правові угоди, часто продавці або покупці не можуть самостійно займатися переддоговірною роботою або не знають особливостей конкретного виду правочинів. Так, продаючи чи купуючи автомобіль, квартиру, реалізуючи продукцію власного виробництва, особа не має потрібних знань, не має часу на оформлення усіх потрібних документів тощо. Вона звертається до фахівця з цих питань — комісійного магазину з продажу автомобілів, ріел-
1 Гражданское право / Под ред. Е. А. Суханова. — М., 2000. — Том II, полутом 2. — С. 99.
Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО...
тора (фахівця з продажу нерухомості), біржового брокера (при продажу цінних паперів, сільськогосподарської продукції тощо). Крім того, іноді покупець або продавець не мають наміру здійснювати угоду від власного імені. Так, при продажу антикваріату, як правило, сторони бажають залишитися невідомими. Від їх імені діють посередники, які є комісіонерами у договорах комісії, що мають місце у вищеназваних випадках.
Як зазначав Г. Ф. Шершеневич, пояснюючи причини широкого розповсюдження договору комісії у дореволюційному майновому обігу, прагнення до розширення регіону діяльності, що характерне для торгових підприємств, надало особливого економічного значення договору комісії. У гонитві за ринками збуту було помічено, що сприяння комісіонерів часто буває кориснішим участі осіб, які працюють на умовах трудового договору1.
Стороною у договорі комісії виступає саме комісіонер (посередник), який діє від власного імені і тому сам набуває прав та обов'язків за цим договором, які зобов'язаний передати комітенту. Комітент не стає учасником правочинів, укладених комісіонером, навіть якщо він має за ними права та обов'язки і згадується у договорі. Тому спірні питання, що виникають у процесі виконання цього договору, вирішують між собою комісіонер та третя сторона, хоча договір комісії укладається комісіонером за дорученням комітента і за його рахунок.
У договорі комісії вирізняють внутрішню та зовнішню сторони. Внутрішні взаємовідносини складаються між комітентом та комісіонером, а зовнішні — між комісіонером та третьою стороною, з якою укладається правочин купівлі-продажу2.
Метою договору комісії є юридичне оформлення торгового посередництва. Причому комісія може не обмежуватися виконанням однієї дії чи угоди. Так, комітент може доручити комісіонерові укладення договорів купівлі одного товару, продажу іншого, договорів перевезення, підряду тощо.
Договір комісії завжди має оплатний характер, який обумовлений відносинами торгового посередництва, що лежать в основі договору комісії і виключають особистий, довірчий характер цього договору. Тому комісіонер (на відміну від повіреного) не може в односторонньому порядку без мотиву та відшкодування збитків відмовитися від виконання умов договору.
Зміст договору комісії. Договір комісії за своєю природою є консенсуальним, двостороннім та оплатним. Спеціальних вимог
1 Шершеневич Г. Ф. Учебник торгового права. — М., 1994.— С. 204.
2 Гражданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М.,
1998. — Ч. 2. — С. 561.
Глава 18. Договір комісії
щодо форми договору комісії закон не виділяє. На нього розповсюджуються загальні правила про форму правочинів.
Права та обов'язки сторін є основним змістом договору комісії і мають взаємний характер.
Основним обов'язком комісіонера є здійснення правочинів згідно із вказівками комітента і на найбільш вигідних для нього умовах (ч. 1 ст. 1014 ЦК України). При цьому комісіонер відповідає за дійсність, а не за виконання правочинів, укладених ним з третіми особами.
Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, вчиненого з нею за рахунок комітента (ч. З ст. 1016 ЦК України). Так, якщо за вимогами до третіх осіб за договором комісії сплатити кошти або здійснити передачу товару закінчився термін позовної давності, комісіонер зобов'язаний відшкодувати комітентові збитки, що сталися через несвоєчасне виконання, але він не буде відповідати у разі відмови третьої особи від виконання договору. Винятком із цього правила є два випадки:
1) коли комісіонер не виявив необхідної обачності при виборі третьої особи;
2) коли взяв на себе поруку за виконання третьою особою договору (делькредере).
У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи (п. 4 ст. 1016 ЦК України).
Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента. Це свідчить про те, що вказівки комітента не обов'язково повинні мати детальний характер, і підтверджує той факт, що функції комісіонера, як правило, виконує особа, яка має спеціальні знання, навички, знає ринок, на якому передбачається виконання правочинів.
Комісіонер отримує від комітента загальні вказівки, які той вважає для себе вигідними при виконанні доручення.
Комісіонерові може бути надане право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов'язковим повідомленням комітента про допущені відступи (п. 2 ст. 1017 ЦК України). Комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіо-
Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...
нер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки (ст. 1017 ЦК України).
Згідно зі ст. 1021 ЦК України комісіонер зобов'язаний зберігати належним чином майно, передане йому комітентом. Відповідно він відповідає за втрату, нестачу або пошкодження майна, що знаходиться у нього. Комісіонер має право для забезпечення своїх вимог за договором комісії притримати річ, яка має бути передана комітентові.
Закон не містить вимог щодо особистого виконання договору комісії. За загальним правилом комісіонер має право залучати третіх осіб до виконання умов договору, у тому числі й укладати договір субкомісії, залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. Договір субкомісії — це договір, у якому комісіонер щодо субкомісіонера виступає комітентом, але при цьому відповідає перед комітентом за субкомісіонера.
Комітент не має права без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером (ст. 1015 ЦК України).
Після виконання договору комісії комісіонер зобов'язаний надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором (ст. 1022 ЦК України). Законом не вказано, в якій формі має бути надано звіт. Тому за домовленістю сторін він може мати як усний, так і письмовий характер. Комітент може надати свої заперечення у строк, що не перевищує 30 днів (або іншого, передбаченого сторонами терміну) з моменту одержання звіту. При ненаданні заперечень у вказаний термін звіт вважається прийнятим.
Комісіонер має право на відшкодування йому понесених витрат.
Крім того, він має право утримувати належні йому за договором комісії суми з усіх сум, що надійшли до нього для комітента, — це сума комісійної винагороди, винагорода за делькредере, відшкодування понесених ним витрат.
Комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера виконання за договором комісії (ст. 1023 ЦК України). Це означає:
1) прийняти все належно виконане;
2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки;
3) забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання зобов'язання (передати товар, перерахувати кошти тощо).
Майно, що перебуває у комісіонера і є об'єктом угоди купівлі-продажу, залишається у власності комітента.
Комісіонер не набуває щодо цього майна жодних прав, але й ризик випадкової загибелі чи пошкодження майна несе його влас-
Глава 18. Договір комісії
ник — комітент, усі витрати щодо утримання цього майна, крім витрат на зберігання, також несе комітент. Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 ЦК України).
Основний обов'язок комітента — оплатити комісійну винагороду та відшкодування понесених комісіонером витрат.
Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку його чинності, з визначенням або без визначення території його виконання, із зобов'язанням комітента не надавати третім особам права вчиняти в його інтересах і за його рахунок правочини, вчинення яких доручено комісіонерові, або без такого зобов'язання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії (ст. 1012 ЦК України).
Важливим у правовому регулюванні договору комісії є питання про можливість відмови сторін від договору. Право на відмову від договору комісії має як комітент, так і комісіонер.
Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів.
У разі відмови комітента від договору комісії він має у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, — негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною. Вирішується питання і про відшкодування витрат, зроблених комітентом у зв'язку з виконанням договору.
У разі відмови комітента від договору комісії комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням договору (ст. 1025 ЦК України).
Комісіонер теж має право відмовитися від договору комісії, але лише тоді, коли строк не встановлений договором. Комісіонер повинен повідомити комітет про відмову від договору не пізніше ніж за ЗО днів.
Комісіонер, який відмовився від договору комісії, має вжити заходів, необхідних для збереження майна комітента. У разі відмови комісіонера від договору комісії комітент повинен розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера, протягом 15 днів від дня отримання повідомлення про відмову комісіонера від договору.
У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною (ст. 1026 ЦК України).
Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...
Договір комісії припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи — комісіонера (ст. 1027 ЦК України).
Законом можуть бути встановлені особливості договору комісії щодо окремих видів майна (ст. 1028 ЦК України).
Рекомендована література:
Егоров А. В. Предмет договора комиссии // Актуальньїе проблеми гражданского права: Сб. статей под ред. В. В. Витрянского. Врагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья: Договори о вьшолнении работ и оказании услуг. — М., 2001. — С. 392-451.
Глава 19 Договір управління майном
Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 771;