Виховне значення творчої гри

Особливо активним є розвиток дітей під час ігор, які вони самі придумують. Такі ігри вважають творчими, ос­кільки ігрова діяльність у них має яскраво виражений са­модіяльний і творчий характер.

Творчі ігри — ігри, які придумують самі діти, відображаючи у них враження від пізнання навколишнього світу.

Головною ознакою творчої гри є уявлювана ситуація, яку дитина створює замість реальної, діє в ній, виконуючи роль відповідно до тих значень, які вона надає предметам, що її оточують.

Творчу гру різнобічно характеризують такі особливості:

1. Уявлювана ситуація. У творчій грі все є умовним, але в цьому створеному уявою оточенні багато справжньо­го: ігрові дії учасників завжди реальні, їхні почуття, пере­живання щирі. Завдяки ігровій уявлюваній ситуації дити­на вчиться мислити про реальні речі та дії. Із цією особли­вістю пов'язані виникнення задуму в грі, пошук засобів для його реалізації, що потребує творчої уяви, а також означає перехід до творчої діяльності.

2. Творчий характер. Дитина у грі не копіює дійсність, а, наслідуючи те, що бачить, комбінує свої уявлення. При цьому емоційний та інтелектуальний аспекти її розвитку взаємообумовлені. Дошкільник по-справжньому пережи­ває те, що відображає в грі, і мислить про те, що раніше емоційно сприйняв.

3. Наявність ролей. Відображення дійсності відбува­ється у процесі прийняття дитиною певної ролі. Однак во­на наслідує образи не повністю, оскільки не має змоги реально здійснювати операції, як виконував її персонаж на­справді. Тому у творчій грі дошкільнята виконують симво­лічні дії, замінюючи реальні предмети іграшками або яки­мись іншими предметами, приписуючи їм необхідні функ­ції (кубик — «чашка», палиця — «коник» та ін.).

4. Довільність дій. Виконуючи прийняті ролі, діти не­одноразово повертаються до дійсності, освоюються в ній, пізнають її поступово, добровільно, без примусу. Довіль­ність дій є характерною особливістю творчої гри. Результа­ти її не продуктивні, вони умовні, оскільки дитина майже нічого не змінює в навколишній дійсності. Однак її ігрова діяльність збагачується різноманітними уявленнями про навколишній світ: фізичні якості, суспільно значущі фун­кції предметів, людські взаємини тощо.

У дошкільному віці формуються і розвиваються індиві­дуальні та спільні ігрові інтереси, які виявляються в емо­ційно-пізнавальному ставленні до гри чи іграшки, праг­ненні дошкільника виразити те, що він пізнав, потребі зай­матися конкретним видом діяльності тощо. Ігрові інтереси сприяють розширенню досвіду дитини, її розумовому роз­витку, збагаченню і поглибленню знань, формуванню мо­ральних уявлень, спонукають до використання набутих знань у практичній діяльності.

Показниками розвинутого ігрового інтересу можна вважати тривалу зацікавленість малюка грою (розвитком сюжету і виконанням ролі); бажання дитини приймати певну роль; наявність улюбленої ролі; небажання закінчу­вати гру; активне виконання всіх видів робіт (ліплення, малювання, зведення споруд тощо) з виготовлення ігра­шок і атрибутів, пов'язаних з темою гри; налаштованість ділитися з однолітками і дорослими враженнями після за­кінчення гри.

5. Специфічні мотиви. Дітей спонукають до гри прагнен­ня наслідування, самостійності, спілкування, задоволення різноманітних пізнавальних і художніх інтересів, радість усвідомлення своїх можливостей тощо. З віком їхні мотиви змінюються, що впливає на зміст ігор. Якщо дитину молод­шого дошкільного віку спонукає до гри дія з привабливими для неї предметами, то старшого дошкільника — відтворен­ня стосунків дорослих, які зображуються у грі. Молодших дошкільників приваблюють більше зовнішні аспекти ролі, діти старшого віку обирають сюжет гри і роль, керуючись мріями про майбутню власну діяльність.

6. Соціальні відносини. Гра є «арифметикою соціаль­них відносин» (Д. Ельконін), засобом формування дитячого колективу. Вона вимагає прийняття спільного задуму, узгодженості дій, породжує спільні переживання.

Педагогічна цінність творчої гри полягає і в тому, що в її процесі, крім взаємин, обумовлених змістом, ролями, при вилами, між дітьми виникають реальні стосунки. Адже їм доводиться домовлятися про гру, розподіляти ролі, контролювати виконання правил тощо. У грі дошкільники легше налагоджують контакт між собою, підпорядковують свої дії, поступаються одне одному, оскільки це належить до змісту прийнятих ними ролей. Реальні взаємини є основою організації дитячого товариства, що дає підстави вважати гру формою організації життя і діяльності дошкільнят.

Діти неоднаково взаємодіють між собою у творчих іграх, що залежить від їхнього віку, розвитку, змісту і сюжету гри, розподілу ролей у ній. За спостереженнями вчених (О. Усова), ця взаємодія виявляється на таких рівнях:

1. Ігри поруч. Це ігри дітей раннього і молодшого до шкільного віку, у яких вони виявляють певний інтерес до гри однолітків, однак зосереджені на своїй ігровій діяльності, дотримуються «дисципліни відстані». Вихователі, повинен організовувати індивідуальну поведінку дітей, створювати умови для взаємного спілкування, вчити їх самостійно, тривалий час і зосереджено гратися з іграшкою, виховувати товариське ставлення до дітей, які граються поруч.

2. Взаємодія з іншими. її суттю є спілкування, встанов­лення певних стосунків одне з одним. Спершу діти об'єд­нуються на основі механічної взаємодії (за місцем гри, привабливістю дії). Такі об'єднання короткочасні, а дії по­дібні до ігор поруч. Згодом виникає взаємодія на основі ін­тересу до змісту гри: дошкільників об'єднує усвідомлення спільної мети, необхідності зусиль для її досягнення. Такі об'єднання більш стійкі, утворюються вибірково: одні діти надають перевагу сюжетно-рольовим іграм, інші — рухли­вим, ще інші — іграм-драматизаціям. Завдання виховате­ля в цей період — створити умови для формування різно­манітних, стійких ігрових інтересів.

3. Об'єднання дітей на основі інтересу і симпатії одне до одного. Це найстійкіші групи, існування яких залежить від складу гравців, їхніх характерів, ігрових інтересів тощо. Вихователь повинен подбати про моральність взає­модії у таких групах, підвищення рівня ігрових і організа­торських умінь дітей. Дбаючи про використання можливостей ігрового об'єднання у соціальному розвитку до­шкільників, педагог зосереджується на формуванні в них

уявлень про справедливу поведінку, включенні стійких груп у спільну ігрову діяльність із найдоброзичливішими дітьми, активізації їхньої морально-оцінної діяльності.

Творча гра є школою моралі, оскільки сформовані у ній моральні якості впливають на поведінку дошкільників у повсякденному житті. А засвоєні в процесі спілкування дітей одне з одним, з дорослими моральні норми і правила набувають у грі подальшого закріплення. Моральне вихован­ня у творчій грі обумовлюється її змістом — відображенням у ній реальних подій, пов'язаних з нормами моралі.

Попри те, що сюжет гри відображає позитивні явища дійсності, її цінність для морального виховання дітей мо­же виявитися вкрай низькою, якщо увага гравців скон­центрована лише на виконанні ігрових дій (огляд хворих, перевезення вантажів, приготування їжі), а самі вони бай­дужі до людських стосунків. Адже головне у грі — моде­лювання соціальних відносин між людьми.

У творчих іграх діти відтворюють передбачені їхніми ролями поведінку, взаємини з позиції власного досвіду, який може бути і негативним, іноді ухиляються від неба­жаних для себе дій або виконують їх, керуючись егоїстич­ними інтересами. Все це допустиме, оскільки творча гра передбачає діяльність дошкільника на власний розсуд що­до втілення ігрового задуму. В кожному випадку йому по­трібна допомога дорослого.

Пов'язані з роллю взаємини реалізуються тоді, коли стають предметом спеціального обговорення. Вихователь повинен вдаватися до різноманітних педагогічних прийо­мів, намагаючись розкрити моральну суть діяльності, вза­ємин героїв гри. З цією метою він може використати:

— читання художніх творів, розгляд ілюстрацій до них, картин відповідної тематики;

— бесіди зі старшими дошкільниками щодо характе­ристики персонажів, їхніх стосунків з іншими людьми;

— аналіз рольової поведінки дітей у самостійних іграх;

— залучення дошкільників до аналізу дій і вчинків партнерів після реалізації ігрового задуму;

— втілення норм і правил поведінки в конкретні ігро­ві дії;

— почергове виконання дітьми різних ролей в одній грі;

— обговорення ролей до початку гри, наголошення на їх моральній суті;

— участь дорослого в іграх як еталона рольової пове­дінки.

Творча гра пов'язана з дитячою працею, яка виникає і розвивається на її основі. У грі часто поєднуються образотворча, конструкційна та інші види діяльності, що збагачує її, сприяє вихованню у дітей інтересу до праці, турботливого ставлення до інших. Вона є важливим засобом розумового розвитку, формування фундаментальних пси­хічних процесів (сприймання, мислення, мовлення, па­м'яті, уяви). На цій підставі психологи (Г. Люблінська) вважають творчу гру формою набуття і систематизації знань, засобом дійового їх освоєння, способом переходу від незнання до знання, від знань неясних, гіпотетичних до знань чітких і конкретних. У грі поглиблюється аналіз явищ, взаємин, моральних якостей людей.

Специфіка розумового виховання у грі зумовлена від­сутністю прямого навчання, однак вона створює умови для засвоєння і відтворення нових знань. У грі розвивається розумова активність дитини, яка завжди пов'язана з робо­тою уяви, оскільки дошкільнику необхідно обрати для се­бе роль, уявити дії людини, яку хочеться наслідувати. Творча уява виявляється, розвивається й у пошуках засо­бів здійснення задуму, створенні ігрової обстановки тощо. Під час творчої гри в дитини формується і розвивається вміння співвідносити свою точку зору на події, які зобра­жуються, дії, предмети з точкою зору інших, що відкриває можливості для переходу її мислення на новий рівень.

Переживання різноманітних почуттів і співпережи­вання у грі формують емоційний досвід дитини, вплива­ють на її характер.

Широко використовується творча гра з метою естетич­ного виховання, оскільки дошкільники відображають світ через ролі, в яких втілені певні образи. Вона є ефективним засобом розвитку художніх інтересів, художнього смаку дитини, творчості. У ній виявляються і розвиваються здіб­ності до музики, декламування, танців, естетичного офор­млення будівель.

У грі формується і збагачується досвід рухової діяль­ності дошкільника, оскільки, приймаючи певну роль, ди­тина свідомо намагається відтворити характерні для кон­кретного персонажа рухи. Моторний розвиток у грі готує дитину до свідомих фізичних вправ у шкільному віці.

Творчі ігри сприяють самовираженню дитини, індиві­дуалізованому відображенню нею дійсності, формуванню у її свідомості цілісної картини світу. Саме вони дають до­шкільнику змогу активно впливати на події і явища, які становлять для нього інтерес і в яких він хоче брати участь.








Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 850;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.006 сек.