Ґрунтові, геоботанічні і зоогеографічні карти

Ґрунтові карти. Основним видом ґрунтових карт є загальна типологічна ґрунтова карта, що передає розміщення генетичних типів, підтипів і видів ґрунтів. Додатково до загальної ґрунтової карти можуть складатися приватні карти окремих ґрунтових показників, переважно кількісних (наприклад, запасів гумусу в ґрунті), а також різноманітного роду прикладні карти і картосхеми: агрогрунтові (на яких ґрунти згруповані по ступеню їх працездатності), грунтово-ерозійні, грунтово-меліоративні, грунтово-агрохімічні й інші.

Геоботанічні карти. Геоботанічна карта – це карта рослинних груп, систематизованих в залежності від масштабу. На геоботанічній карті виділяють області, які зайняті тими або іншими категоріями систематики рослинних сполук або ж їхніми сполученнями.

У якості варіантів загальної типологічної геоботанічної карти можна розглядати деякі прикладні карти рослинного покриву, зокрема карти типів пасовищ і сіножатей. Більш спеціалізований характер мають карти лісів, на яких ліси підрозділяються не з комплексу геоботанічних ознак, а тільки по породах, що має найбільше економічне значення.

До геоботанічних карт не відносять флористичні карти, тобто карти флористичних областей і ареалів, видів, родів, і інших систематичних одиниць флори. Ці карти в картографічному відношенні досить елементарні.

Об’єктами зображення на геоботанічних картах можуть бути як сучасний, фактично існуючий рослинний покрив, так і рослинні сполуки, що існували до заселення території людиною і її рілля, тобто відновлений рослинний покрив.

Найважливіше (але не єдине) джерело геоботанічної карти – матеріали польової зйомки рослинного покриву. Межа сучасних рослинних сполук, на відміну від ґрунтових або геологічних меж, можуть бути простежені в полі візуально; проте їхнє картографування повинно провадитися в тісному зв’язку з вивченням умов місцеперебування – рельєфу, ґрунтів і материнських порід, характеру зволоження й ін. Зображення відновленого рослинного покриву – у польових або камеральних умовах – ґрунтується на непрямих даних; при цьому найважливішу роль відіграє використання топографічних, гіпсометричних, кліматологічних, ґрунтових і інших карт.

У залежності від масштабу геоботанічні карти поділяють на п’ять груп:

- детальні крупномасштабні (1:5000 – 1:25000),

- узагальнені крупномасштабні (1:50000 – 1:200000),

- середньомасштабні регіональні (1:300000 – 1:1000000),

- дрібномасштабні формаційні (1:1500000 – 1:4000000),

- дрібномасштабні зонально-провінційні (1:5000000 і мілкіше).