Загальноекономічні карти

Приклади загальноекономічних карт. Тематика загальноекономічної карти подає широкий простір для включення в її отримання численних об’єктів і різноманітних показників, що характеризують народне господарство країни або району. Через небезпеку перевантаження, що легко може довести карту до практичної марності, до отримання знову утворюваної загальноекономічної карти треба підходити з жорстким добором усіх його елементів, що особливо важливо при упорядкуванні карт дрібномасштабних. Треба уникати їхнього перевантаження другорядними деталями, малоцікавими з погляду цільового призначення карти і специфічних особливостей району, що картографується. Нерідко трапляється, що занадто детальна карта, навантажена надміру всілякими показниками, надається гірше і практично менше придатною для використання, ніж карта менше детальна по отриманню, але більш чітка і виразна по зовнішньому вигляду.

На загальноекономічній карті повинні бути відбиті достатньо повно, але в той же час як би конспективно основні географічні особливості і характерні риси народного господарства відповідної країни або району. Цієї повноцінності, що сполучиться з зовнішньою простотою карти, можна досягти тільки в результаті глибокого і усебічного вивчення економічної географії району, що картографується, по загальних і спеціальних картах, по літературно-статистичних матеріалах, а якщо рекомендується можливість особистого виїзду в цей район автора карти, то і по його власних спостереженнях, що особливо корисно для справи.

Отримання загальноекономічних карт. Впорядкування повноцінної економічної карти значно сутужніше, ніж впорядкування карти галузей, по значенню, і по характеру отримання, і по його повноті, і по масштабу, і по зовнішньому виду. Важко було б описати всі особливості і своєрідність цих карт.

Докладно і точно повинна бути показана на загальноекономічній карті оглядово-довідкового або оперативно-господарського призначення гідрографічна мережа. Обов’язково треба показувати на такій карті гори й інші найголовніші елементи рельєфу. На крупномасштабних економічних картах рельєф краще давати в горизонталях, подібно до топографічних карт, хоча перетин рельєфу можна і розділити.

Дуже істотним є відображення на карті лісів по їхніх фактичних контурах, якщо це припускає її масштаб і прийнята для даної роботи методика характеристики сільського господарства.

На картах значного масштабу може бути дана, стосовно до дрібних ділянок лісів, їхня характеристика по пануючих породах, класах, віку.

Гарним фоном для крупномасштабної загальноекономічної карти може служити відображення географічного розміщення земельних угідь. Різними кольорами світлих тонів можна виділити орні землі, сади і виноградники, луки і сіножаті, вигони і пасовища, ліси й ін. Значні масиви лісів і земель, незручних для сільського господарства, цілком можна показати навіть на дрібномасштабній карті. У залежності від специфіки території, що картографується, на карті показуються області вічних снігів, піщаних пустель, солончаків, боліт, тундри і т.д.

Всі населені пункти треба характеризувати за числом жителів. Звичайно така характеристика дається в довільній східчастій масштабності шляхом застосування пунсонів різного виду і розміру.

Але на карті середнього масштабу можна задати, як правило, майже усі значні населені пункти. Крупномасштабна ж карта припускає зображення всіх пунктів і більшості з них навіть із показом конфігурації. Число жителів можна при цьому передати розставленням усередині контуру кожного пункту відповідного числа точок установленої ваги.

В отриманні загальноекономічної карти центральне місце займають промисловість і сільське господарство, що є основними галузями народного господарства. На комплексних картах промисловість майже завжди відображається значковим способом, тоді як для сільського господарства використовується фон карти.

На крупномасштабних картах промисловість відображають по окремих підприємствах, а на дрібномасштабних – по промислових центрах, причому один загальний значок об’єднує усі фабрики, заводи і майстерні, розташовані в даному місті або селищі. При упорядкуванні карт середніх масштабів іноді ці два принципи об’єднують.

На загальноекономічних картах частіше застосовується довільна масштабність значків.

Для характеристики промисловості по роду виробництва використовується насамперед зафарбування значків, причому кольором можна відбити приналежність підприємства (або їхньої групи, об’єднаної одним загальним сектором усередині структурного значка промислового центру) до тієї або іншої галузі, взятої у широких рамках.

Промисловість повинна одержати на загальноекономічній карті більш яскраве і чітке вираження. Але усе ж треба остерігатися занадто значних розмірів значків, їхньої складної конфігурації і надмірної строкатості в забарвленні.

У зв’язку з відображенням промисловості, на картах показуються родовища корисних копалин, для чого застосовується теж значковий спосіб. Іноді застосовується і спосіб ареалів, якщо дозволяє масштаб карти і горизонтальна протяжність родовища. Про експлуатацію родовища рекомендується судити по розташованому тут же значку видобувної промисловості. Ця промисловість, на відміну від обробної, відображається іноді такими ж значками, які прийняті для родовищ корисних копалин, але з деякою видозміною значків, про що дається вказівка в легенді. Родовища корисних копалин варто характеризувати хоча б приблизно, по їхніх порівняльних записах і якісних ознаках.

Ступінь поділу сільськогосподарського районування, повнота і детальність характеристики районів, що дається в легенді, повинні відповідати цільовому призначенню карти, її масштабу і, звичайно, специфічним особливостям території, що картографується.

Краще використовувати фон карти для того, щоб показати розміщення на території основних видів земельних угідь – пасовищ, сіножатей, лісів і т.д., як про це говорилося вище.

Так, зокрема, рілля може бути охарактеризована по веденню на ній сівозмін.

При відображенні способом якісного фону сільськогосподарських районів дуже часто дають понад фонове забарвлення ще додаткові штрихування і так звані малюнки-ареали, які відзначають місця найбільшого поширення культур або галузей тваринництва, які не ввійшли в назву сільськогосподарського району, що вказує лише найголовніші галузі, найбільш для нього характерні.

Залізниці треба показувати з усіма станціями і роз’їздами, усі судноплавні ріки з пристанями. На морях і озерах задаються регулярні пароплавні рейси, позначаються порти і залізничні пороми. Автовантажні дороги треба характеризувати по технічному стану, особливо виділяючи шоссе всіх типів. Авіалінії показують тільки на дрібномасштабних картах, та й то далеко не завжди; аеродроми звичайно не позначають. Порти, пристані і залізничні станції характеризуються по розмірах і структурі вантажообігу з розмежуванням на привіз і відправлення.

Значками різного виду відзначається на картах розміщення вищих і середніх навчальних закладів, наукових закладів і науково-допоміжних установ, бібліотек, театрів, великих клубів, будинків культури і т.п. Іншого роду значками задають на карті лікарні і поліклініки, ясла і пологові будинки, лікувально-оздоровчі заклади, будинки відпочинку і санаторії, курортні пункти. Розміри і яскравість значків підбираються в відповідності з порівняльною важливістю тих або інших установ. Наприклад, значок лікарні треба зробити крупніше, ніж значок дитячих ясел.

Автор, упорядник і редактор карти повинні подбати не тільки про те, щоб кожний елемент отримання був поданий на карті достатньо повно і виразно, але також і про загальну промовистість карти, що тісно пов’язано з взаємною врівноваженістю всіх її елементів. Другорядні елементи повинні бути як би відсутні на другому плані, а найбільш чітко повинні виступати основні елементи отримання.