Карти сільського господарства

Типи сільськогосподарських карт. Сільськогосподарськими називають карти, основним змістом яких є сільськогосподарське виробництво.

Сільське господарство – одна з основних сфер матеріального виробництва – розділяється на дві значні галузі: рослинництво і тваринництво. Будучи по своїй структурі складним, сільське господарство включає велике число різноманітних галузей. В свою чергу, деякі з них розділяються на ряд галузей другого порядку.

1. Загальносільськогосподарські:

а) оглядові;

б) типів, розміщення і спеціалізації сільського господарства;

в) сільськогосподарських підприємств.

2. Галузеві:

а) головних галузей сільського господарства;

б) додаткових галузей;

в) підсобних галузей.

3. Агрономії і землекористування:

а) агрономії;

б) землекористування і меліорації;

в) механізації й електрифікації сільського господарства;

г) економічних показників сільського господарства.

До третьої групи віднесені карти агрономії і землекористування.

До першого підрозділу третьої групи – агробіологічні, агрохімічні, агрогрунтові, агрокліматичні, агротехнічні, зоотехнічні карти. Другий підрозділ – карти землекористування і меліорації, як-от: землекористування, інвентаризації сільськогосподарських земель і оцінки (бонітування) ґрунтів, міжгосподарського і внутрішньогосподарського землевпорядження, сільськогосподарської меліорації (зрошування, осушування, агромеліорація). Далі йдуть карти механізації електрифікації сільського господарства. Нарешті, карти економічних показників, що містять дані про стан основних засобів виробництва, продуктивність праці і фінансову діяльність.

Для сільськогосподарських карт немає територіальних обмежень. Є серед них карти світу, значних частин земної суші, материків, держав і їхніх груп, окремих частин держав, районів, сіл.

Принцип відображення сільського господарства на картах; вибір методу складання. Особливості впорядкування карт сільського господарства значною мірою визначаються специфікою останнього. Поряд із цим, на способи впорядкування впливають значення карт, їхні масштаби, наявність і характер картографічних джерел, рівень і стан картографічного виробництва.

На карті для зображення сільського господарства найкраще використовувати спосіб фону. У зв’язку з цим на загальноекономічних картах кольоровий фон майже завжди застосовується для зображення сільського господарства. На сільськогосподарських картах фон доповнюється значками відповідно до особливостей господарського розвитку. Так значками відзначають ціни, пункти первинного опрацювання сировини і багато інших об’єктів.

У методиці сільськогосподарського картографування існують три головних напрямки:

1) сільськогосподарська зйомка;

2) картографічне складання;

3) картографо-статистичне складання.

Картографо-статистичний метод являє собою складання сільськогосподарської карти на підставі статистичних матеріалів.

В результаті одержують картограми, картодіаграми, точкові карти й ін. З розроблених спочатку авторських ескізів показники сільського господарства переносять на оригінали, що складаються.

При впорядкуванні сільськогосподарських карт частіше застосовується не один, а декілька способів зображення явищ. Можливі і доцільні різноманітні сполучення, наприклад, фон сільськогосподарської спеціалізації, доповнений ареалами галузей, значками колгоспів і радгоспів.

Редакційно-підготовчі роботи. Впорядкування редакційного плану; вибір картографічної проекції.

Редакційно-підготовчі роботи починаються з розробки програмних установок, призначення карти й інших вихідних положень.

Одночасно здійснюється збір, аналіз і опрацювання матеріалів. При цьому вивчають об’єкт картографування, його природні й економічні умови, особливості сільськогосподарського виробництва.

При наявності повноцінних сільськогосподарських карт, що можуть бути використані в якості основного матеріалу, задача полегшується, тому що впорядкування може бути здійснено картографічним методом (тобто методом генералізації).

Землекористування враховуються і по складу угідь, причому особливо детально характеризуються орні сінокісні і пасовищні угіддя. На земельно відомчій карті показуються границі району і первинних землекористувань (колгоспів, радгоспів, промислових підприємств і ін.), кожному з них дається свій номер.

Після того як вивчені необхідні джерела і матеріали, приступають до упорядкування програми або редакційного плану. Редакційний план повинен включати такі розділи:

1) вихідні положення – призначення, масштаб, компонування карти;

2) картографічна проекція і сітка;

3) загальногеографічні елементи карти і вказівки по їхній генералізації;

4) сільськогосподарське отримання і вказівки по його генералізації;

5) картографічні статистичні матеріали, порядок їх використання;

6) технологія впорядкування, оформлення і підготовка карти до видання;

7) авторський ескіз карти й інші додатки (таблиці позначень, макет компонування, схема картографічних матеріалів).

Сільськогосподарські карти відносяться до числа високоточних, тому не можна визнати правильною думку, згідно якої сільськогосподарські карти можуть бути схематичними або примітивними по своїй побудові.

Виходячи з вимог до карт, вирішуються задачі вибору проекції і забезпечення впорядкування сільськогосподарських карт високоточними картматеріалами.

Вибір картографічних проекцій для сільськогосподарських карт не може вирішуватися шаблонно. Та або інша проекція визначається в першу чергу призначенням сільськогосподарської карти, її отриманням, масштабом, охопленням території і компонуванням карти.

Для побудови прямокутних координат точок картографічної сітки є готові таблиці, завдяки чому відпадає необхідність в обчисленні координат у кожному випадку. У літературі з’явилися додаткові таблиці прямокутних координат для території вздовж по довготі до 9. По цих таблицях одержують значення координат на краях дев’ятиградусної зони з перекручуванням довжин до 0.2% і площ – 0.4%.

Для карт більш значних по території областей, країн і республік проекції Гаусса-Крюгера вже не задаються. Замість них можна підібрати такі проекції, у яких перекручування довжин перевершують . Цим умовам задовольняють, наприклад, прямі рівнокутні конічні проекції Ламберта-Гаусса.

Якщо висуваються підвищені вимоги до точності зображення площ, то краще перейти до рівно проміжних конічних проекцій, в яких ці перекручування приблизно в два рази менші ніж у рівнокутних.

Коли бажають зменшити або цілком усунути якийсь один вид перекручувань, застосовують конічні рівнокутні або рівновеликі проекції. Якщо застосовують рівнокутну проекцію, то різко зростають перекручування площ, наприклад до 14.5%. Якщо ж застосовують рівновелику проекцію, то перекручування кутів досягають 16, навіть при сприятливих умовах.

У залежності від призначення, отримання, конфігурації і положення території можуть застосовуватися й інші проекції. Наприклад, для деяких галузевих карт буває важливо зберегти співвідношення площ. Тоді зупиняються на рівновеликій проекції, але варто мати на увазі, що кутові перекручування в цьому випадку різко зростуть.

Особливості впорядкування загальних сільськогосподарських карт. При виготовленні авторського оригіналу використовують землевпорядні районні карти або збірні плани сільських господарств, із яких на нього переносять межі землекористування. В результаті на авторському оригіналі подають сітку меж землекористування сільських господарств.

Крім того, готують макети навантаження; на одних задають сітку землекористування, на інших – центри сільських господарств і дослідно-показових господарств. Перераховані елементи нумерують відповідно до статистичних матеріалів, зокрема зі списками сільських господарств, зведеннями з сільських звітів і інших первинних джерел. Число й отримання макетів визначається призначенням і отриманням запроектованої карти.

Після вивчення й аналізу всіляких матеріалів макети навантаження узагальнюються, і в результаті складається авторський оригінал із вказівкою розміщення сільського господарства по зонах виробничої спеціалізації. Фонові зображення сільського господарства доповнюються системою знаків і шрифтів відповідно до розробленої легенди.

Головна задача загальної сільськогосподарської оглядової карти адміністративного району – детальний показ розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва, сільськогосподарських земельних угідь і ґрунтів. Для того щоб усе це відобразити докладно, необхідно декілька розвантажити топографічну карту, використовувану в якості основного картматеріалу.

Кольоровий фон на карті використовується для відображення головного способу виробництва сільського господарства – земель. Ґрунтовні різниці повинні бути узагальнені в невеличке число груп.

На районній карті задають межі адміністративних районів, сільських господарств, дослідних сільськогосподарських установ, підсобних господарств, земель спеціального призначення.

На карті показують поля сівозмін – овочевих, польових, кормових, і інших із вказівкою номерів полів і площ у гектарах. Докладно зображують сільськогосподарські угіддя – луки (заливні, суходільні), вигони, сади, городи, ягідники, плодорозсадники й ін. На карті позначають осушувані і зрошувані ділянки з головними каналами, державні сортовипробувальні ділянки, лісосмуги і т.п.