Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності 12 страница

- ФБ зобов'язані сприяти представникам уповноваженого органу в прове­денні аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніто­рингу, та ДКЦПФР у виконанні функцій регулювання та нагляду за дотри­манням вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Контрольні запитання

1. У чому полягає особливість правового становища бірж як господарських ор­ганізацій?

Які функції виконують біржі?

3. До якого виду господарських організацій (за критерієм організаційно-правової форми) належать біржі - унітарного типу чи корпоративного типу? Обґрунтуйте відповідь.

4. Які нормативно-правові акти регулюють біржову діяльність?

5. Відповідно до якого критерію (критеріїв) можна класифікувати біржі?

6. На підставі яких документів (установчих та внутрішніх) функціонують бір­жі?

7. У чому специфіка правового становища товарної біржі?

8. За якою ознакою (ознаками) можна класифікувати товарні біржі?

9. В якому порядку набувається статус члена товарної біржі?

10. Які види контрактів укладаються на товарній біржі?

11. Чим характерний порядок проведення торгів на товарній біржі? 1,2. Чи існує спеціальний порядок розгляду спорів на товарній біржі?

13. Чим відрізняються фондові біржі від товарних?

14. Яку організаційно-правову форму має фондова біржа?

15. В якому порядку здійснюється державна реєстрація фондової біржі?

16. За якого моменту фондова біржа набуває право здійснювати функції органі­затора торгів на фондовому ринку (ринку цінних паперів)?

17. Чим викликане державне регулювання діяльності фондових бірж? Який дер­жавний орган виконує ці функції щодо фондових бірж?

18. Яким вимогам повинні відповідати засновники та учасники фондової біржі?

19. Яка кількість учасників фондової біржі є мінімальною?

20. Чи є зменшення кількості учасників фондової біржі підставою для її припи­нення?

21. За яких умов фондова біржа може бути створена однією особою?

22. Чи є фондова біржа суб'єктом господарювання? Аргументуйте свою відпо­відь.

ТЕМА 22.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА (АГЕНТСЬКИХ ВІДНОСИН) У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1. Поняття та ознаки комерційного посередництва як різновиду господар­ської діяльності.

2. Система нормативно-правових актів, що регулюють агентські відносини у сфері господарювання.

3. Агентський договір.

1. Поняття та ознаки комерційного посередництва як різновиду господарської діяльності

Комерційне посередництво - відносно новий вид господарських відносин, що зазвичай виникає на підставі своєрідного виду договору - агентського договору. Цей договір виник в англо-американському праві, й хоча має чимало спільних рис з традиційними договорами континентального права (законодавства країн романо-германської правової традиції) - договором комісії та договором дору­чення, проте низка рис дозволяє виділити його в окремий вид договору, а профе­сійну діяльність щодо надання послуг відповідно до таких договорів - виділити в специфічний вид господарської діяльності, що іменується комерційним посеред­ництвом або агентською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу України, комерційним по­середництвом (агентською діяльністю) є підприємницька діяльність, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Характерні ознаки агентських відносин:

• різновид підприємницької діяльності;

• спеціальний суб'єктний склад:

1) комерційний агент - суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який відповідно до визначених агентським договором повноважень здій­снює комерційне посередництво в інтересах та від імені другої сторони за догово­ром (принципала), вступаючи при цьому у відносини з третіми особами; відтак не є комерційними агентами (а) підприємці, що діють хоча і в інтересах іншої сто­рони договору (принципала), але від власного імені, та (б) підприємці, які укла­дають угоди від імені принципала стосовно себе особисто; залежно від сфер гос­подарювання, в яких діють комерційні агенти, та пов'язаною з цим специфікою правового становища, можна класифікувати комерційних агентів за сферами їх діяльності: агент у сфері страхування; агент у сфері банківської діяльності; агент у сфері транспорту; агент з туризму; агент у сфері приватизації; митний агент; агент з проведення грошової лотереї; агент з виставок; агент з розміщення та викупу цінних паперів ICI¹;

2)принципал (в ГК України іменується суб'єктом господарювання, від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок якого діє комерційний агент) - особа (фі­зична або юридична), якій комерційний агент надає посередницькі послуги щодо укладення угод або виконання фактичних дій у сфері господарювання відповідно до агентського договору); згідно з ГК (ч. 1 ст. 295), принципалом може бути лише суб'єкт господарювання;

3)треті особи - це учасники відносин у сфері господарювання, з якими (щодо яких) комерційний агент укладає договори (виконує фактичні дії) від іме­ні, в інтересах, під контролем і за рахунок принципала; Господарський кодекс не встановлює вимог до таких осіб, а відтак - ними можуть бути будь-які учасники господарських відносин (якщо інше не встановлено спеціальним законодавством) незалежно від наявності у них статусу суб'єкта господарювання;

• підстави виникнення агентських відносин (ст. 296 ГК України) - агентський договір (у разі надання принципалом на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій) або схвалені прин­ципалом фактичні дії комерційного агента (у разі схвалення принципалом угоди, укладеної в його інтересах комерційним) агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження чи після закінчення терміну дії агентського договору;

• змістом агентських відносин є представницькі дії агента, котрі здійснюють­ся від імені, під контролем і за рахунок принципала;

• мета встановлення агентських відносин - задоволення законних приватних інтересів учасників зазначених відносин - агента (щодо отримання при­бутку від надання ним послуг з комерційного посередництва), принципала (щодо укладення комерційним агентом угод чи здійснення фактичних дій з третіми особами від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок прин­ципала), третіх осіб (щодо отримання певних благ на підставі укладених з комерційним агентом угод чи в результаті здійснення ним фактичних дій від імені принципала, на авторитет якого покладаються треті особи);

• встановлення обмежень щодо здійснення агентської діяльності з метою захисту інтересів принципала та інших учасників агентських відносин, а саме: а) закріплена в ч. 4 295 ГК України заборона агентові укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто; б) можливість встановлення на рівні закону заборони здійснення агентської діяльності (комерційного посередництва) в окремих галузях господарювання.

Залежно від можливостей сторін агентського договору вибору варіантів своєї поведінки (принципала - щодо довірення виконання дій з комерційного посеред­ництва не лише певному комерційному агентові, а й іншій особі, а комерційного агента - щодо здійснення комерційного посередництва не лише щодо принципа­ла, а й інших осіб) розрізняють немонопольні та монопольні агентські відносини (ст. 299 ГК України):

• немонопольні агентські відносини виникають у разі, якщо суб'єкт, якого представляє комерційний агент, має право довірити комерційне посеред­ництво також іншим суб'єктам, повідомивши про це агента, а агент має право здійснювати комерційне посередництво також для інших суб'єктів господарювання, якщо інтереси суб'єктів, яких представляє комерційний агент, не є суперечливими у питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент;

• монопольні агентські відносини виникають у разі, якщо комерційний агент, що представляє суб'єкта господарювання (принципала), не має права здій­снювати комерційне посередництво для інших суб'єктів у межах, передба­чених агентським договором.

Отже, комерційне посередництво - це різновид господарських правовідносин, що складаються на договірних засадах між агентом (суб'єктом агентської діяльності у сфері господарювання), принципалом і третіми особами щодо представницьких дій агента, котрі здійснюються від імені, під контролем і за рахунок принципала з метою задоволення законних приватних інтересів учасників зазначених відносин (агента, принципала, третіх осіб) та з урахуванням публічних інтересів (дотри­манням публічного господарського порядку).

2. Система нормативно-правових актів, що регулюють агентські відносини у сфері господарювання

Система нормативно-правових актів, що регулюють комерційне посередни­цтво (агентську діяльність у сфері господарювання), включає:

• Господарський кодекс України, в якому глава 31 присвячена комерційному посередництву (ст. 295 - закріплює поняття та низку ознак агентської діяль­ності; ст. 296 - визначає підстави виникнення агентських відносин; ст. 297 - встановлює вимоги щодо предмета агентського договору; ст. 298 - покладає на агента обов'язок повідомити суб'єкта, котрого він представляє, про кож­ний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду, а також наслідки невиконання такого обов'язку; ст. 299 містить положення про два види агентських відносин - немонопольні та монопольні; ст. 300 - закріплює принцип особистого ви­конання агентом дій, щодо яких він має повноваження від принципала; ст.

301- визначає порядок взаєморозрахунків в агентських відносинах; ст.

302- фіксує обов'язок агента зберігати конфіденційну інформацію, ст. 303 - містить положення щодо основних засад відповідальності за невиконання (неналежне виконання) умов агентського договору; ст. 304 - визначає, в яких випадках може мати місце припинення агентського договору; ст. 305 - основні нормативно-правові акти, що регулюють агентські відносини: Гос­подарський кодекс України; спеціальні нормативно-правові акти, прийняті відповідно до ГК, що визначають особливість комерційного посередництва в окремих галузях господарювання; положення Цивільного кодексу України щодо договору доручення, які застосовуються щодо агентських відносин, не врегульованих ГК і спеціальними нормативно-правовими актами;

• Цивільний кодекс України: положення щодо договору доручення (глава 68), які застосовуються на субсидіарних засадах;

• спеціальні нормативно-правові акти, що визначають особливість комерцій­ного посередництва в окремих галузях господарювання:

у сфері страхування:

Закон України від 16.03.1996 р. «Про страхування» (діє в редакції Закону від 04.10.2001 р.);

постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 р. № 1523 «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками»; у сфері банківської діяльності:

Закон України від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську діяльність»;

постанова Правління Національного банку України від 03.11. 2000 р. № 435 «Про затвердження Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу членами ІАТА та агентами підприємств - членів ІАТА»;

постанова Правління Національного банку України від 12.12.2002 р. № 502 «Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України»;

у сфері транспорту:

Повітряний кодекс України від 04.05.1993 р.;

Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. (ст. 42, пункти 17,19);

Закон України від 20.02.2003 р. «Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації»;

Інструкція про порядок реєстрації ліній закордонного плавання, затв. наказом Міністерства транспорту України 31.05.2000 р. № 276 (у редакції наказу Мініс­терства транспорту та зв'язку України 06.10.2004 № 884);

Положення про сертифікацію суб'єктів, що надають агентські послуги з про­дажу авіаційних перевезень на території України, затв. наказом Державної служ­би України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації 30.12.2004 № 255;

у сфері приватизації:

Закон України від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна» (діє в редакції Закону від 19.02.1997 р.): визначає серед учасників приватизації таких осіб, як посередники (статті 6, 9);

постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 р. № 1320 «Про забез­печення продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, що належать державі, у вигляді депозитарних розписок на міжнародних фондових ринках» (регулює договірні відносини між агентом - фі­нансовою установою та Фондом державного майна України в процесі продажу акцій відритих акціонерних товариств, що належать державі);

наказ Фонду державного майна України від 31.07.2001 р. № 1378 «Про затвер­дження Положення про порядок здійснення конкурсного відбору агентів з роз­міщення депозитарних розписок на державні акції на міжнародних фінансових ринках»;

у сфері спільного інвестування:

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоратив­ні інвестиційні фонди);

рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.01.2003 р. № 3 «Про затвердження Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування» (визначає особли­вості здійснення комерційного посередництва агентом з розміщення та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування та вимог щодо нього: наявність статусу торговця цінними паперами, ліцензії на здійснення професійної діяльнос­ті на ринку цінних паперів, договірних відносин з компанією з управління актива­ми ICI про надання послуг з розміщення та викупу цінних паперів ICI);

у сфері туризму:

спільний наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та під­приємництва, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму від 17.01.2001 р. № 7/62 «Про затвердження ліцензійних умов провадження госпо­дарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності».

Орієнтація України на світові стандарти правового регулювання та її прагнен­ня адаптувати національне законодавство до законодавства ЄС зумовлює доціль­ність наведення тут і відповідних міжнародно-правових актів, що регулюють між­народне торговельне представництво (міжнародні агентські відносини). Система правового регулювання цих відносин містить міжнародні універсальні конвенції, акти ЄС та Міжнародної торговельної палати (МТП), зокрема такі, як:

• Женевська конвенція про представництво в міжнародній купівлі-продажу товарів, підписана 17 лютого 1983 p. у Женеві як додаток до Віденської кон­венції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів: застосовується у разі, якщо принципал і третя особа належать до різних держав, а агент упо­вноважений принципалом на укладення договорів купівлі-продажу товарів;

• Гаазька конвенція про право від 14 березня 1978 p.: закріплює - як загальне правило - принцип: пріоритет погодженого сторонами права, що застосо­вується в міжнародних агентських відносинах, а у разі відсутності такого погодження - правила визначення національного застосовуваного права: а) агентський договір (договір комерційного посередництва) підкоряєть­ся закону держави агента (тобто законодавству тієї держави, на території якого розташоване комерційне підприємство агента); б) у разі відсутнос­ті в агента комерційного підприємства - застосовується закон постійного місцезнаходження агента; в) якщо агент і принципал мають кілька підпри­ємств, розташованих на території різних держав, то щодо відносин з комер­ційного посередництва на підставі агентського договору застосовується право тієї держави, на території якої розташоване підприємство, з якими агентські відносини мають найбільш тісний зв'язок; г) додаткова прив'язка: відносини з агентського договору регулюються правом країни, в якій агент здійснює основну діяльність, за умови, що в цій державі принципал має по­стійне місце проживання або своє підприємство;

• Директива Ради ЄС від 18 грудня 1986 р. № 86/653, яка поширюється пе­реважно на незалежних агентів і, відповідно, закріплює поняття: а) неза­лежного комерційного агента як незалежного посередника, наділеного по­вноваженнями щодо обговорення умов купівлі та продажу товарів від імені іншої особи (принципала) чи обговорює та укладає такі угоди від імені та в інтересах принципала; б) агентського договору як договору, спрямованого на здійснення агентом як юридичних, так і фактичних дій, кінцевою метою яких є встановлення договірних відносин між принципалом і третьою осо­бою, а також (в) передбачає, що агент, як правило, діє від імені принципала, хоча і припускається можливість вчинення агентом дій від власного імені - незалежно від вказівки на існування принципала, проте за умови, що він діє в інтересах принципала;

• Директива 2004/39/ЄС Європейського парламенту та Ради від 21 квітня 2004 р. щодо ринків фінансових інструментів визначає обов'язки інвести­ційної фірми при призначенні прикріплених агентів дл^ цілей рекламуван­ня послуг цієї фірми, здійснення запитів щодо бізнесу або отримання на­казів від клієнтів або потенційних клієнтів та їх передачі, розміщення фі­нансових інструментів і надання консультацій стосовно таких фінансових інструментів та послуг, що пропонуються інвестиційною фірмою, а саме: 1) нести повну та безумовну відповідальність за будь-які дії або помилки з боку прикріпленого агента, коли той діє від імені фірми; своєю чергою прикріплений агент повинен повідомляти про функції (повноваження), які він виконує, та фірму, яку він представляє, при встановлені контактів або до початку роботи з будь-яким клієнтом чи потенційним клієнтом; 2) здій­снювати контроль за діяльністю прикріплених агентів з точки зору дотри­мання ними встановлених вимог; 3) призначати постійними агентами лише осіб, внесених до державного реєстру постійних агентів; 4) перевіряти від­повідність призначених нею (фірмою) постійних представників (або пре­тендентів) встановленим вимогам щодо доброї репутації та кваліфікації;

• акти МТП: Типовий комерційний агентський контракт (публікація МТП, лис­топад 1991 р.), Вказівки МТП щодо складання комерційних агентських контр­актів (публікація МТП 1983 р.), Коментар до Типового комерційного агент­ського контракту Міжнародної торговельної палати (публікація № 512);

• таін.

3. Агентський договір

Основною підставою виникнення агентських відносин є агентський договір, відповідно до якого одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати по­слуги другій стороні (принципалу - суб'єкту, якого представляє агент) в укла­денні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Ознаки агентського договору:

• сторони договору:

суб'єкт господарювання, на користь якого здійснюється комерційне посеред­ництво (далі - принципал, як ця сторона договору традиційно іменується в комер­ційному праві Англії та США, звідки походить агентський договір як особливий вид угоди¹);

комерційний агент - суб'єкт господарювання, який зобов'язується надати по­слуги принципалу в здійсненні комерційного посередництва;

• зміст договору:

істотні умови: визначення сфери, характеру і порядку виконання комерцій­ним агентом посередницьких послуг, права й обов'язки сторін, умови та розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушен­ня сторонами умов договору, визначення форми підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента, інші умови, визначені сторонами як необхідні;

факультативні умови щодо: території, в межах якої комерційний агент здій­снює діяльність, визначену угодою сторін (у разі якщо територію дії агента в до­говорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України); сплати додаткової винагороди, в тому числі за угодами, укладеними комерційним аген­том в інтересах принципала після закінчення терміну агентського договору; за­хисту конфіденційної інформації суб'єкта, якого представляє комерційний агент (умови про нерозголошення);

- інші умови, що віддзеркалюють специфіку конкретного договірного зв'язку:

• форма договору - повна письмова;

• порядок виконання договору:

- необхідність схвалення угоди, укладеної комерційним агентом без по­вноваження на її укладення або з перевищенням повноважень: а) комерційний агент повідомляє принципала про кожний випадок його посередництва в укла­денні угод та про кожну укладену ним в інтересах принципала угоду; б) угода, укладена від імені принципала комерційним агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого повноваження, вважається схваленою принципалом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комер­ційного агента; наступне схвалення угоди принципалом робить угоду дійсною з дня її укладення;

- щодо передачі прав комерційного агента: а) комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений принципалом; б) якщо агент­ським договором не передбачено інше, комерційний агент не може передавати на свій розсуд іншим особам права, якими він володіє в інтересах принципала;

- щодо взаєморозрахунків в агентських відносинах, а) розмір агентської винаго­роди комерційного агента за здійснення посередницьких операцій в інтересах прин­ципала, строки виплати винагороди та інші умови щодо розрахунків між принципа­лом та комерційним агентом (у тому числі щодо угод, укладених агентом після за­кінчення дії агентського договору) визначаються агентським договором; б) сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агентові сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє; в) агентська винагоро­да виплачується комерційному агентові після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін; г) комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода; д) умови виплати винагоро­ди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором;

• обов'язки сторін: комерційного агента:

а) особисто виконати дії, на які він уповноважений принципалом, від імені та в інтересах принципала;

б) повідомляти принципала про кожний випадок посередництва в укладенні угод в його (принципала) інтересах;

в) не передавати на свій розсуд іншим особам прав щодо комерційного посередництва, якими він (агент) володіє, якщо агентським договором не передбачено інше;

г) не вчиняти фактичні дії (укладати угоди) щодо себе особисто, хоча б і в інтересах принципала;

д) не розголошувати конфіденційну інформацію, одержану від принципала, без згоди останнього;

е) не використовувати одержану від принципала конфіденційну інформацію у власних інтересах чи в інтересах інших осіб всупереч інтересам прин­ципала - як при здійсненні агентських повноважень, так і після припи­нення агентських відносин з ним; є) інші обов'язки, передбачені спеціальним положеннями (актами законо­давства) про комерційне посередництво в певних сферах господарюван­ня або агентським договором; принципала:

а) повідомити агента про факти доручення дій щодо комерційного посередництва іншим особам (у разі встановлення немонопольних агентських відносин);

б) оплатити послуги комерційного агента (сплатити агентську винагороду) відповідно до умов агентського договору;

в) попередити комерційного агента про відкликання його повноважень (і, відповідно, припинення агентського договору) у передбачений догово­ром строк, який не може бути менше ніж один місяць;

г) сплатити агенту агентську винагороду в разі порушення принципалом

умов агентського договору;

• відповідальність сторін за порушення агентського договору:

а) комерційного агента у формі відшкодування збитків у повному обсязі, якщо шкода була заподіяна внаслідок невиконання або неналежного виконання комерційним агентом обов'язків за агентським договором; разом з тим, комерційний агент не гарантує принципалу виконання тре­тіми особами зобов'язань за угодами, укладеними за його (агента) посередництва і відповідно не несе за це відповідальності (якщо інше не передбачено договором); б) принципала: у разі порушення принципалом агентського договору він має сплатити комерційному агентові передбачену договором агентську ви­нагороду та відшкодувати йому завдані таким невиконанням збитки;

• припинення агентського договору:

підстави припинення:

а) за угодою сторін;

б) у разі відкликання повноважень комерційного агента принципалом;

в) у разі відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за агентським договором, укладеним без визначен­ня строку його дії;

г) вибуття однієї зі сторін договору внаслідок її припинення або смерті;

д) виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або принципала;

порядок припинення: у разі відкликання повноважень комерційного агента прин­ципалом останній повинен сповістити агента про припинення договору не менше ніж за один місяць, якщо більш тривалий строк не передбачений договором;

порядок поновлення повноважень комерційного агента можливий за наявності таких умов: а) усунення (закінчення) обставин, що призвели до припинення по­вноважень комерційного агента; б) досягнення згоди між сторонами договору про поновлення повноважень комерційного агента.

Контрольні запитання

1. У чому полягає специфіка господарських відносин з комерційного посеред­ництва?

2. В яких випадках можуть виникнути ці відносини?

3. За якими критеріями можна класифікувати агентські відносини?

4. У чому полягає роль Господарського кодексу щодо регулювання комерційно­го посередництва?

5. Чи регулюються відносини щодо комерційного посередництва Цивільним кодексом України?

6. В яких сферах господарювання агентські відносини мають специфіку, від­дзеркалену в нормативно-правових актах?

7. Розкрийте поняття агентського договору.

8. В якій формі укладається агентський договір?

9. Які вимоги ставляться до агентського договору?

10.У чому полягають основні обов'язки сторін агентського договору?

11.В яких випадках припиняються агентські відносини?

12.Чи можливе поновлення агентських відносин після припинення агентського договору?

13.За які порушення договірних зобов'язань передбачається відповідальність сторін агентського договору?

14.Назвіть форми господарсько-правової відповідальності, що застосовуються у разі порушення договірних зобов'язань агентом і принципалом.

ТЕМА 23.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА

1.Поняття і види капітального будівництва.

2.Способи та стадії капітального будівництва.

3.Правовідносини з капітального будівництва.

4.Державне регулювання відносин у сфері капітального будівництва.

5.Будівельне законодавство.

6.Відповідальність за правопорушення у сфері капітального будівництва.

1. Поняття і види капітального будівництва

Термін «капітальне будівництво» використовується в двох основних значен­нях, перше з яких визначає капітальне будівництво як комплексну галузь еконо­міки сфери матеріального виробництва, завдання якої - інвестування¹ шляхом створення чи відтворення основних фондів, перетворення інвестицій в будівельну продукцію.

Будівельна продукція відмежовується від продукції промисловості, сіль­ського господарства, транспорту та інших галузей народного господарства. Буді­вельна продукція - це економічне поняття, яке означає закінчене виробництвом будівництво, підготовлені до використання й прийняття в експлуатацію об'єкти виробничого і невиробничого призначення (підприємства, будівлі, споруди).

Будівельна продукція класифікується на види. Видами будівельної продукції є об'єкти різних галузей народного господарства: промисловості, сільського госпо­дарства, транспорту, зв'язку тощо. Класифікатор будівельної продукції містить по­над 1700 її найменувань. Різноманітність будівельної продукції залежить від вико­ристання великої кількості різноманітних матеріалів і призначення цієї продукції.

Як уже зазначалося, капітальне будівництво як галузь економіки є комплек­сною за своїм характером і складом. Комплексність цієї галузі полягає в тому, що вона (ця галузь) включає різнопрофільні підприємства: загальнобудівельні, про­ектні, вишукувальні, виробництва будівельних матеріалів, будівельної механіза­ції (транспортні), інжинірингові тощо. В законодавстві і спеціальній літературі невипадково часто застосовується термін «будівельний комплекс» - стосовно економіки (народного господарства) країни або певних її регіонів (територій) чи галузей народного господарства.

Будівельний комплекс у масштабі країни - це сукупність галузей народного господарства, підприємств та організацій, які виробляють будівельну продукцію для потреб економіки країни та експортування її за кордон (наприклад, будівель­ні матеріали, проектну продукцію тощо). До складу цього комплексу входять: