Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності 9 страница

Положення про порядок проведення досудової санації господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка перевищує 25 відсотків, та державних під­приємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, затв. наказом ФДМУ від 12.10.2001 р. № 1865 // ОВУ. 2001. - № 45 (від 23.11.2001 р). - Ст. 2036.

Порядок подання пропозиції арбітражному суду щодо кандидатур арбі­тражних керуючих: Затверджено наказом Міністерства економіки України від 25.04.2001 р. № 87 // ОВУ. - 2001. - № 20. - Ст. 917.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності арбітражних керу­ючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів): Затверджено на­казом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки України від 04.05.2001 р. № 72/49 // ОВУ. - 2001. - № 21. - Ст. 975.

Положення про порядок проведення досудової санації господарських това­риств, у статутних фондах яких частка держави перевищує 25%, та державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію: Затверджено на­казом Фонду державного майна України від 12.10.2001 р. № 1865 // Вісник гос­подарського судочинства. - 2002. - № 1. - С. 104-108.

Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності під­приємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства: Затверджено наказом Міністерства економіки України від 17.01.2001 р. № 10 // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2002. -№ 4: Законодавство про банкрутство. - С. 122-129.

Наказ ФДМУ від 06.06.2007 р. № 895 «Про затвердження Положення про по­рядок погодження планів санації та мирових угод» // ОВУ. - 2007. - № 54 (від 03.08.2007 р..-Ст.2197.

Наказ Міністерства економіки України від 20.07.2006 р. № 247 «Про затвер­дження форм подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, та Інструкції щодо заповнення цих форм» // ОВУ. - 2006. - № 32 (від 23.08.2006). - Ст. 2351.

Додаткова література

Афанасьев Р. Розвиток державного регулювання запобігання банкрутству в Україні // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - № 10. - С. 10-15.

Афанасьев Р.Г. Банкрутство: напрямки удосконалення ліквідаційної процеду­ри // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 2000. - № 1.

Банкрутство в Україні. Нормативна база (3-є вид.) / Упоряд. Роїна О.М. - К: КНТ, 2006. - 248 с.

Баранець М. Актуальні проблеми розгляду справ про банкрутство // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. - 1997. - № 1.-С. 176-180.

Бірюков ОМ. Напрямки удосконалення законодавства про банкрутство Украї­ни // Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції. Київ, травень 1996 p. - К, 1996. - С. 258-260.

Бірюков ОМ. Порівняльно-правовий аналіз інституту неспроможності у за­конодавстві України та деяких іноземних держав. Автореф. дис. ... канд. юрид. Наук. - К., 1999. - 20 с.

Бондаренко В., Семиволос А. Продажа имущества предприятий-банкротов в новом законодательстве о банкротстве // Бизнес. - 1999. - 27 сентября.

Брукс В. Законодательство о банкротстве США // Вестник Высшего арби­тражного суда Российской Федерации. - 1993. - № 9. - С. 57-63.

Варгіч С.С. реформування власності в Україні через банкрутство // Держав­ний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2000. - № 3. - С. 74-75.

Гражданское и торговое право капиталистических государств. Под ред. Е.Васильева. - М.: Международные отношения, 1993. - С. 440-470.

Дмумагелъдиева Г. Арбитражный управляющий как особый субъект хозяй­ственного права // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 8. - С. 15-18.

Джунь В. Техніко-юридичні аспекти застосування інституту санації у сфері банкрутства // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України. - 1995. - № 3/4. - С. 289-290.

Джунь В. Провадження у справах про банкрутство як частина Арбітражного процесуального кодексу України // Збірник рішень та арбітражної практики Ви­щого арбітражного суду України. - 1995. - № 1. - С. 164-165.

Джунь В. Про необхідність розширення кола реорганізаційних процедур ін­ституту неспроможності // Право України. - 1999. - № 2. - С. 10-14.

Джунь В. Система антикризового управління як визначальний напрям рефор­ми інституту неспроможності // Право України. - 1999. - № 4. - С. 88-89.

Джунь В.В. Про заходи реформування процесуального режиму інституту не­спроможності // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1999. - № 1. - С. 143-147.

Джунь В.В. Концептуальні засади реформи інституту неспроможності // Ві­сник Вищого арбітражного суду України. - 1999. - № 2. - С. 182-184.

Джунь В.В. Про доцільність створення спеціальних судів для розгляду справ про неспроможність // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 2000. - № 1.

Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні. - Львів: Інститут технології, бізнесу і права, 2000. - 180 с.

Джунь В. Щодо оптимізації механізму врегулювання неплатоспроможності банків // Право України. - 2000. - № 12. - С. 40-42.

Джунь В.В. Сучасні тенденції розвитку та визначальні риси законодавства про неспроможність // Вісник господарського судочинства. - 2002. - №. 3. - С. 155-160.

Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід і особливості станов­лення в Україні: Монографія. - К.: Юридична практика, 2006. - 384 с.

Дубовик O.E. Становление института арбитражных управляющих в Украине // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: Збірник наукових праць. Т. 4. - Одеса: Астропринт, 2001. - С. 93-102.

Закурін М.К. Проблеми реалізації мирової угоди у разі її невиконання обома або однією зі сторін // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 2. - С. 45-46.

Зуевич A.M. Банкрутство: практика і питання // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1998. - № 4. - С. 184-185.

Коломіець О.О. Визнання громадянина-підприємця банкрутом // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2002. - № 2. - С. 51-52.

Костицький В.В. Банкрутство як правова форма пошуку ефективного влас­ника // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуски 45-48. - Київський університет: ВГЦ, 2002. - № 48. -С. 288-295.

Лочман Я. Процедура банкрутства банків // Право України. - 2001. - № 3. -С. 61-63.

Малыга В.А. Экономико-правовое предупреждение сокрытия банкротства // Проблеми вдосконалення господарського законодавства України: тези виступів учасників «круглого столу» (17-18 квітня 2001 р., м. Київ). - С. 100-103.

Овсянникова O.B. Закон України «Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом» в дії // Проблеми вдосконалення господар­ського законодавства України: Тези виступів учасників «Круглого столу» (17-18 квітня 2001 p., м. Київ). - С. 107-111.

Подцерковний О.П. Проблеми мирових угод в арбітражному процесі // Пра­восуддя - гарант законності у сфері економічних правовідносин. Міжвідом­чий науковий збірник / За ред. А.І.Комарової, Д.М.Притики, В.В.Медведчука, М.О.Потебеньката ін. - К, 2000. - Том 21 (2). - С. 142-147.

Поляков Б.M. Процедура банкротства в Украине: теория и практика. - Донецк: Донбасе, 2001. -480 с.

Поляков Б.М. Совершенствование правового регулирования отношений несо­стоятельности (банкротства) в Украине. - Донецк: Донбасс, 2001. - 340 с.

Поляков Б. Правове становище кредиторів у процедурі банкрутства // Право України. - 2001. -№ 7. - С. 39-43.

Поляков Б.М. Арбітражний керуючий - найзалежніша особа процедури бан­крутства// Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 3. - С. 86-89.

Поляков Б.М. Мораторий как необходимый элемент процедуры банкротства // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 10. - С. 14-16.

Поляков Б.М. Вдосконалення процесуального законодавства про банкрутство // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 2. - С. 52-57.

Поляков Б.М. Деякі питання по ініціюванню провадження справ про банкрут­ство // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 1. - 109-114.

Поляков Б.М. Ліквідація як процедура банкрутства в Україні // Вісник госпо­дарського судочинства. - 2002. - № 2. - С. 34-44.

Поляков Б.М. Спростування майнових дій боржника в процесі банкрутства // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 3. - С. 109-115.

Поляков Б.М. Особливості здійснення процедури санації керівником боржни­ка // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 1. - С. 6-10.

Поляков Б.М. Правове регулювання процедури розпорядження майном у справі про банкрутство //Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 4. - С. 122-132.

Поляков Б.М. Правові проблеми регулювання неспроможності (банкрутства). Автореферат дис.... докт. юрид. наук. - Донецьк, 2003. - 38 с.

Поляков Б.М. Практика розгляду справ про банкрутство. - К.: Юридична практика, 2006. - 336 с.

Попадюк С. Способи захисту інтересів кредиторів і боржника у процедурах банкрутства // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції (13-14 лютого 2003 p.). - Львів.-С. 301-302.

Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. та ін. Арбітражний процес: Навчаль­ний посібник. - Харків: Консум, 1999. - Ч. II - С. 182-240.

Пронська Г.В. Деякі питання удосконалення законодавства про банкрутство // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1995. - № 3/4. - С. 284-289.

Радзивілюк В.В. Деякі питання вдосконалення законодавства про банкрутство //Концепція розвитку законодавства України. - К, 1996. - С. 199-200.

Радзивилюк В. Некоторые вопросы ключевой терминологии Закона Украины «О банкротстве» // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. - № 5. - С. 30-33.

Радзивілюк В.В. Деякі питання правового регулювання реорганізації та лікві­дації суб'єктів банкрутства // Вісник Київського національний університету іме­ні Тараса Шевченка. Юридичні науки. Вип. 36. - 1998. - С. 36-40.

Радзивілюк В.В. Проблеми вдосконалення правового регулювання та терміно­логічні проблеми деяких судових процедур банкрутства: розпорядження майном боржника та санації // Правосуддя - гарант законності у сфері економічних право­відносин. Міжвідомчий науковий збірник / За ред. АЛ.Комарової, Д.М.Притики, В.В.Медведчука, М.О.Потебенька та ін. - К., 2000. Том 21 (2). - С. 103-107.

Радзивілюк В.В. Деякі питання, пов'язані з регламентацією ведення судо­вої процедури санації // Проблеми вдосконалення господарського законодав­ства України: тези виступів учасників «круглого столу» (17-18 квітня 2001 р., м. Київ). - С. 104-106.

Радзивілюк В.В. Санація як судова процедура банкрутства: порівняльно-правове дослідження: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський на­ціональний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К, 2001. - 17 с.

Радзивілюк В.В. Судова процедура санації: проблеми визначення і терміноло­гії // Вісник господарського судочинства. - 2002. - № 2. - С. 197-203.

Радзивілюк В.В. До питання про класифікацію санаційних процедур // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. Випус­ки 49-51. - 2003. - № 51. - С. 144-146.

Радзивілюк В.В. Судові процедури санації: Навчальний посібник. - К: Атіка, 2005.- 116 с.

Рябцева Я.Г. Правовий статус арбітражного керуючого: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К, 2006. - 18 с.

Сгара Е.В. Використання інституту мирової угоди у процедурі банкрутства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / HAH України; Інститут економіко-правових досліджень. - Донецьк, 2005. - 17 с.

Степанов О.О. Господарсько-правові засоби попередження банкрутства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / HAH України; Інститут економіко-правових досліджень. - Донецьк, 2006. - 20 с.

Тітов М.І. Матеріально-правові та процесуальні аспекти визнання господарю­ючих суб'єктів банкрутами: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Націо­нальна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X., 1997. - 23 с.

Тітов М.І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти / За наук. ред. В. М. Гайворонського. - X.: Консум, 1997. - 192 с.

Тітов М. Застосування процедури доарбітражного врегулювання господар­ських спорів: деякі питання практики // Право України. - 2000. - № 4.

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ VIII.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН

ТЕМА 20.

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ВРАХУВАННЯ СПЕЦИФІКИ ОКРЕМИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН У ПРОЦЕСІ ЇХ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1.Об'єктивні підстави спеціального регулювання певних видів господарських відносин.

2.Класифікація господарських відносин за різними критеріями.

3.Принципи врахування специфіки господарювання в процесі правового ре­гулювання.

1. Об'єктивні підстави спеціального регулювання певних видів господарських відносин

Економіка країни - досить складна сфера суспільної діяльності. Відповідно складними є господарські відносини, що формуються в цій сфері. Наявність у цих (господарських) відносинах загальних рис, що притаманні всім або переважній більшості їх видів, зумовлює так зване загальне правове регулювання цих від­носин - щодо основних засад створення, діяльності та припинення суб'єктів, їх майнової основи, договірних засад взаємовідносин між ними, відповідальності за порушення встановленого порядку у сфері господарювання, в тому числі у сфері економічної конкуренції, негативних наслідків неефективного господарювання у формі визнання цих суб'єктів банкрутами.

Втім, господарські відносини надзвичайно різноманітні, що спричинено складністю господарського життя - багатогалузевістю сучасної економіки, різни­ми умовами господарювання, залежно від певних категорій об'єктів, певних те­риторій, щодо певних суб'єктів, незвичних умов господарювання (надзвичайних ситуацій, військового стану) тощо.

Так, банківська діяльність відрізняється від інших видів господарської ді­яльності і суб'єктним складом, і правовим становищем суб'єктів такої діяль­ності, і державним регулюванням банківської сфери, і вимогами до банківських операцій.

Особливість притаманна і господарській діяльності, що здійснюється на пев­них територіях (наприклад, на території державного кордону). Здійснення інвес­тування за участю іноземного інвестора характеризується не лише специфікою його правового становища та формами іноземного інвестування, а й спеціальним правовим режимом іноземних інвестицій. Незвичні (екстремальні) умови госпо­дарювання також впливають на правове становище суб'єктів господарювання, щодо яких можуть застосовуватися заборонені за звичайних умов господарюван­ня заходи - вилучення майна, зокрема, необхідного для задоволення публічних потреб і, відповідно, попередження чи зменшення негативних наслідків надзви­чайної ситуації (військового стану).

Зазначені обставини зумовлюють спеціальне регулювання певних категорій господарських відносин, що знайшло відображення у Господарському кодексі України, кілька розділів якого (УІ-УШ) присвячено такому регулюванню, а та­кож великій кількості спеціальних законів і прийнятих відповідно до них підзаконних нормативно-правових актів.

2. Класифікація господарських відносин за різними критеріями

Загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських від­носин, зафіксовані у ст. 258 ГК України, відповідно до якої особливості правового регулювання господарських відносин залежать від:

а) сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини;

б) особливостей певної галузі господарювання;

в) виду господарської діяльності;

г) економічної форми результату господарської діяльності;

д) простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку, території зі спеціальним правовим режимом);

е) особливостей правового становища суб'єктів, між якими виникають господарські відносини;

є) суспільного поділу праці, що склався;

ж) суб'єктного складу, походження та порядку використання майна (зовнішньоекономічна діяльність, іноземне інвестування).

Окремі статті розділу VI Господарського кодексу присвячені класифікації господарської діяльності (ст. 259), галузей народного господарства (ст. 260), ма­теріального виробництва (ст. 261), продукції як результату господарської діяль­ності (ст. 262).

Так, відповідно до ст. 259 ГК, вид господарської діяльності має місце у разі об'єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріа­лів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання по­слуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати низку процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії кла­сифікації.

Класифікація господарської діяльності за цими критеріями на певні види має практичне значення, а саме:

• для правового регулюванні господарської діяльності з урахуванням її спе­цифіки;

• при здійсненні державного управління народним господарством з ураху­ванням особливості здійснення суб'єктами господарювання окремих видів цієї діяльності;

• для забезпечення державного управління народним господарством та учасників господарського життя обліково-статистичною інформацією, яка має задовольняти їх потреби в об'єктивних даних про стан і тенденції соціально-економічного розвитку, господарські та фінансові взаємозв'язки на міждержавному, державному, регіональному і галузевому рівнях. З цією метою, а також для впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики, Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статис­тики України і державної системи класифікації техніко-економічної та со­ціальної інформації. Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним ор­ганом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту. Об'єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (еконо­мічної) діяльності суб'єктів.

Складовою частиною єдиної системи класифікації і кодування техніко-економічної і статистичної інформації, яка використовується суб'єктами господа­рювання та іншими учасниками господарських відносин, а також органами дер­жавної влади та органами місцевого самоврядування в процесі управління гос­подарською діяльністю, є загальна класифікація галузей народного господарства. Галузь народного господарства - це сукупність всіх суб'єктів господарювання (їх виробничих одиниць), які здійснюють переважно однакові функції (ч. 1 ст. 260 ГК України).

За критерієм створюваних благ розрізняють:

• галузі сфери матеріального виробництва - галузі, які визначаються вида­ми діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробни­цтво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортуван­ня, пакування продукції чи інших видів діяльності);

• галузі сфери нематеріального виробництва (невиробнича сфера) - галузі, що забезпечують надання різноманітних послуг (банківських, страхування, посередницьких, управління майном та ін.).

У галузях матеріального виробництва здійснюється виробництво матері­альних благ, призначених як для використання у сфері виробництва в якос­ті засобів виробництва (продукція виробничо-технічного призначення), так і для використання у сфері особистого споживання (вироби народного спожи­вання).

До сфери матеріального виробництва належать промислові підприємства, які виробляють і реалізують на підставі відповідних договорів (поставки, купівлі­продажу, міни/бартеру контрактації сільськогосподарської продукції енерго­постачання тощо) товари народного споживання та/або продукцію науково-технічного призначення.

Невиробнича сфера - більш різноманітна. Вона включає суб'єктів господа­рювання, які надають різноманітні послуги на підставі відповідних договорів. У Господарському кодексі окремі глави або параграфи присвячені таким галузям нематеріального виробництва, як:

—господарсько-торговельна діяльність - глава 30;

—комерційне посередництво (агентські відносини) - глава 31;

—перевезення вантажів - глава 32;

—банківська діяльність - параграф 1 глави 35;

—страхування - параграф 2 глави 35;

—посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами - параграф З глави 35;

—аудит - параграф 4 глави 35;

—комерційна концесія (глава 36 ГК) як діяльність (за кордоном іменується франчайзинговою) правоволодільця щодо передання користувачам за ви­нагороду комплексу належних йому прав (зазвичай промислової та інте­лектуальної власності) та надання користувачам постійного технічного та консультативного сприяння, контролювання якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачами на підставі договору комерційної концесії;

—концесійна діяльність (якщо вона обмежується управлінням та експлуата­цією об'єкта концесії, не пов'язаної з виробництвом матеріальних благ) -глава 40 розділу VIII ГК.

Відносини, що складаються у процесі організації та здійснення окремих видів діяльності, характеризуються специфічними ознаками, а отже - потребують спе­ціального регулювання за допомогою вищезгаданих положень ГК і спеціальних нормативно-правових актів (подаються до кожної теми цього розділу, а також у списку нормативно-правових актів до цього розділу).

Зазначені види господарської діяльності можна класифікувати за критерієм можливості чи неможливості їх поєднання з іншими видами господарської діяль­ності на:

—виключні види діяльності (не можна поєднувати з іншими видами госпо­дарської діяльності): банківська діяльність, страхування, аудиторська ді­яльність, посередницькі операції з цінними паперами;

—універсальні види господарської діяльності (можна поєднувати з будь-якими іншими видами діяльності, крім виключних, за умови дотриман­ня встановлених законом вимог). До універсальних належать усі інші (крім виключних) види господарської діяльності і насамперед - вироб­нича та господарсько-торговельна діяльність. Крім того, слід зазначити, що при здійсненні кількох універсальних видів діяльності виділяють основну господарську діяльність (на якій спеціалізується суб'єкт госпо­дарювання) та допоміжну (яка здійснюється час від часу - залежно від потреби в ній суб'єкта господарювання). Так, основною діяльністю під­рядних будівельних організацій є виконання будівельних та пов'язаних з ними робіт, проте при цьому така організація може мати підсобні цехи з виробництва певних будівельних матеріалів (наприклад, столярних виробів), що використовуються в основній діяльності та реалізуються третім особами.

Особливість притаманна і господарській діяльності будь-яких або певних ви­дів, що здійснюється:

• на певних територіях (спеціальні/вільні економічні зони, території пріори­тетного розвитку, виключна/морська економічна зона України, державний кордон України, території та об'єкти, що особливо охороняються);

• у незвичайних умовах (воєнного стану, надзвичайних ситуацій);

• за участю певних суб'єктів господарювання - іноземних інвесторів (інозем­не інвестування), резидентів і нерезидентів, якщо при цьому матеріальні цінності перетинають державний кордон України (зовнішньоекономічна ді­яльність).

3. Принципи врахування специфіки господарювання в процесі правового регулювання

Специфіка господарських відносин, що виникають у певних галузях економі­ки, за участю певних суб'єктів, у процесі здійснення певних видів господарської діяльності, на певних територіях, у незвичайних умовах, потребує спеціального правового регулювання, таке регулювання здійснюється відповідно до певних принципів, а саме:

• врахування загальних засад господарювання, визначених у першому розді­лі ГК України;

• визначення особливостей: встановлення господарських відносин певного виду; правового становища їх суб'єктів; договірних відносин між ними; від­повідальності за порушення вимог спеціального законодавства;

• визначення спеціально уповноваженого органу, що здійснює державне ре­гулювання в певній сфері господарювання, на відповідній території та/або в незвичайних умовах, а також повноважень цього органу;

• встановлення спеціальних умов господарювання шляхом надання певних пільг і гарантій суб'єктам господарювання (зокрема, щодо дотримання їх майнових прав) та покладення на них (суб'єктів) додаткових обтяжень (на­приклад, щодо підтримання майнової бази на певному рівні або заборони здійснювати інші види діяльності, крім основної).

Специфіка правового регулювання певних видів господарських відносин здійснюється за допомогою відповідних положень Господарського кодексу, Ци­вільного кодексу, спеціальних законів («Про банки і банківську діяльність», «Про страхування», «Про аудиторську діяльність», «Про зовнішньоекономічну діяль­ність», «Про правовий режим іноземного інвестування», «Про концесії», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ін.) та прийнятих відповідно до них підзаконних нормативно-правових актів (основні з них вказані у відповідних темах).

Особливості правового регулювання певних видів господарських відносин більш ґрунтовно розглядатимуться в наступних темах цього розділу. Проте осо­бливості господарсько-торговельної діяльності, перевезення вантажів, капіталь­ного будівництва висвітлювалися в розділі IV «Господарські зобов'язання», зо­крема в темі 15 «Окремі види господарських договорів».

Контрольні запитання

1. Чим зумовлено спеціальне регулювання господарської діяльності?

2. За якими критеріями класифікуються господарські відносини?

3. Які види господарської діяльності належать до сфери матеріального виробництва?

4. У чому специфіка невиробничої сфери? Які види господарської діяльності належать до неї?

5. Чи може мати специфіку господарська діяльність залежно від території її здійснення?

6. Яким чином можуть впливати на господарську діяльність умови її здійснен­ня?

7. Відповідно до яких принципів здійснюється спеціальне регулювання госпо­дарських відносин?

ТЕМА 21.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.Поняття, ознаки та види бірж.

2.Правове становище товарної біржі:

3.Особливості правового становища фондової біржі.

1. Поняття, ознаки та види бірж

Запровадження ринкових засад і форм господарювання в економіку України зумовило широке застосування конкурентних способів укладання господарських договорів на реалізацію майна (у тому числі цінних паперів як специфічного виду майна) шляхом проведення торгів і, відповідно, появу спеціалізованих органі­зацій, що здійснюють організаційно-правове забезпечення проведення торгів і надання пов'язаних з цим послуг. Серед таких суб'єктів господарських відносин особливе місце посідають біржі - одна з найстаріших організаційно-правових форм, що використовується для проведення торгів.

Універсальне поняття біржі в господарському законодавстві України відсут­нє, оскільки правове становище двох основних видів бірж - фондової і товар­ної - регулюється різними нормативно-правовими актами - Законом України від 10.12.1991 р. «Про товарну біржу» та Законом України від 23.02.2006 р. «Про цін­ні папери та фондовий ринок». У Господарському кодексі України положення про ці види бірж містяться в різних главах: про товарну біржу - в четвертому пара­графі «Біржова торгівля» глави 39 «Особливості правового регулювання в окре­мих галузях господарства», про фондову біржу - в параграфі 3 «Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами. Фондова біржа» глави 35 «Особливості правового регулювання фінансової діяльності». Водночас аналіз положень зазна­чених законів і відповідних положень ГК України дозволяє виділити такі спільні кваліфікуючі ознаки біржі будь-якого виду:

• зазвичай корпоративні засади створення та діяльності (організація корпо­ративного типу), що передбачає створення кількома (для фондової біржі, що створюється у формі акціонерного товариства чи товариства з обме­женою відповідальністю, - щонайменше 20) особами, які після державної реєстрації біржі набувають статусу учасника біржі; управління біржею за допомогою системи органів, вищим з яких є загальні збори членів біржі;

• спеціальний предмет діяльності, некомерційної за своїм характером, - орга­нізація торгів на біржі, зосередження попиту та пропозиції на певне майно (продукцію, товари чи цінні папери), сприяння формуванню їх біржового курсу (шляхом біржового котирування цін на підставі реєстрації цін, що виникають стихійно на окремій біржі з урахуванням укладених біржових угод); збирання й обробка інформації товарів (цінних паперів), що допус­каються до торгів на біржі, регулювання біржових операцій (порядку укла­дення біржових угод);

• заборона здійснювати комерційне посередництво;

• можливість отримання плати за послуги, що надаються біржею за встанов­леними нею цінами (відповідно до встановленого нею розміру плати) з ме­тою забезпечення основної діяльності й покриття пов'язаних з нею витрат;