Підприємства державної форми власності 11 страница

На державні органи приватизації покладено виконання функцій власника державного майна у процесі його приватизації, в тому числі здійснення у межах наданої компетенції повноважень щодо:

• зміни організаційно-правової форми державних унітарних підприємств;

• створення комісій з приватизації;

• затвердження планів приватизації майна, що перебуває в державній влас­ності, та планів розміщення акцій ВАТ у процесі приватизації;

• укладання угод приватизації, в тому числі договорів купівлі-продажу дер­жавного майна в процесі його приватизації;

• контролю виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна, включаючи й умови післяприватизаційної експлуатації підприємств

• та ін.

Покупцями в процесі приватизації можуть бути особи, перехід права власнос­ті до яких може забезпечити досягнення цілей приватизації. Ст. 6 Закону «Про приватизацію державного майна серед потенційних покупців зазначає:

• громадян України (крім працівників державних органів приватизації), іно­земних громадян, осіб без громадянства; у разі спільної участі кількох (ба­гатьох) громадян (у тому числі членів трудового колективу державного підприємства) в приватизації одного об'єкта вони мають створити госпо­дарське товариство;

• юридичних осіб, зареєстрованих на території України (крім органів держав­ної влади та юридичних осіб, у майні яких частка державної власності пере­вищує 25%);

• юридичних осіб інших держав (підприємств та організацій, створених відпо­відно до вимог законодавства іншої держави).

Державна програма приватизації (п. 9) закріплює одним з пріоритетів при­ватизації індивідуальну приватизацію, серед ознак якої - продаж промисловому інвестору пакета акцій створеного на базі державного підприємства ВАТ, що за­безпечує контроль над приватизованим підприємством і, відповідно, можливість покладення на такого інвестора відповідальності за недотримання інвестицій­них зобов'язань післяприватизаційної експлуатації підприємства за договором купівлі-продажу акцій ВАТ.

Посередники в процесі приватизації залежно від характеру їх послуг можуть бути поділені на дві групи:

• оперативні посередники (надають послуги щодо підготовки об'єкта до при­ватизації, оцінки та продажу майна, а також консультаційні послуги покуп­цям щодо вибору об'єкта приватизації, підготовки необхідних документів тощо);

• фінансові посередники (зменшують ризики покупців у процесі приватиза­ції, сприяють розвиткові фондового ринку); роль посередників у процесі приватизації виконують довірчі товариства (їх правове становище визна­чається Декретом КМ України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства»), інститути спільного інвестування/інвестиційні фонди та компанії (першим нормативним актом, що визначав їх правове становище, був Указ Прези­дента від 19.02.1993 р. «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», дія якого обмежена у зв'язку з набуттям чинності Законом від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвести­ційні фонди)»), а також інші фінансові посередники.

Приватизація майна державних підприємств здійснюється в передбаченому законом порядку, який включає такі етапи:

- опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;

- прийняття державним органом приватизації рішення про приватизацію об'єкта, виходячи із завдань Державної програми приватизації чи на під­ставі поданої заяви потенційного покупця;

- опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта;

- проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації); проведення у випадках, передбачених законодавством, екологічного ауди­ту об'єкта приватизації;

- затвердження державним органом приватизації протягом місяця з дня прийняття рішення про приватизацію об'єкта складу комісії з приватизації об'єкта; основне призначення цієї комісії - розробка проекту плану при­ватизації (плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, створеного на базі державного підприємства в процесі його приватизації чи корпоратизації);

- затвердження державним органом приватизації плану приватизації або плану розміщення акцій ВАТ, створених у процесі приватизації чи корпо­ратизації;

- реалізація зазначеного плану та укладення відповідно до нього догово­рів купівлі-продажу об'єктів (об'єкта) приватизації; при цьому пріоритет надається конкурентним способам приватизації, що передбачають кон­куренцію покупців (конкурси, аукціони); неконкурентні способи (викуп об'єкта приватизації) застосовуються: щодо реалізації членами трудового колективу підприємства, що приватизується, свого переважного права на придбання акцій підприємства в межах визначеної законом суми (45 нео­податковуваних мінімумів доходів громадян) на пільгових засадах (за по­ловину їх номінальної вартості); щодо майна, не проданого на конкурсі, аукціоні; щодо об'єкта малої приватизації, зданого в оренду, якщо умовами договору оренди, укладеного до набуття чинності Законом «Про оренду державного та комунального майна», був передбачений викуп; якщо такий спосіб приватизації передбачений альтернативним планом приватизації, затвердженим державним органом приватизації;

контроль за виконанням покупцями умов угод приватизації, включаючи й інвестиційні зобов'язання.

Останній етап є досить відповідальним, за його результатами державні органи приватизації приймають рішення про застосування відповідних форм та видів від­повідальності, якщо з'ясовується порушення покупцем договірних зобов'язань.

Приватизаційним законодавством передбачаються три основні форми відпо­відальності за порушення угод приватизації: відшкодування збитків; сплата неу­стойки (штрафу, пені); оперативно-господарські санкції (відмова від пролонгації договору, розірвання договору тощо).

Ці види господарсько-правової відповідальності передбачені такими норма­тивними актами:

• відшкодування збитків: передбачається ст. 224 Господарського кодексу та ст. 623 Цивільного кодексу (як універсальний вид відповідальності, що по­кладається на боржника у разі завдання кредиторові збитків унаслідок не­виконання або неналежного виконання зобов'язань) та ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна, що встановлює таку фор­му відповідальності за завдання збитків порушенням законодавства про приватизацію, а також у результаті зроблених витрат щодо забезпечення збереження об'єктів приватизації до моменту фактичної передачі майна по­купцеві;

• сплата неустойки {штрафу, пені), яка встановлюється:

• п. 5 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна»: 1) за порушення покупцем установлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі - пеня в розмірі 0,1% вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочення; 2) у разі невнесення інвестицій на день подання позову про розірвання договору - штраф у розмірі 10% загального обсягу інвестицій; 3) у разі недотримання покупцем зобов'язань щодо збереження протягом визначеного періоду про­філю діяльності приватизованого об'єкта - штраф у розмірі 10% вартості придбаного майна;

• п. 4 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 р. № 910 «Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкт приватизації» - за несплату протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації договору купівлі-продажу об'єкта приватизації шляхом ви­купу, на аукціоні або за конкурсом - неустойка в розмірі 20% ціни, за яку куплено об'єкт приватизації); рішення про викуп об'єкта, включаючи земельну ділянку, або результати конкурсу, аукціону в таких випадках під­лягають анулюванню;

• п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 р. № 910 - у разі несплати у встановлений термін неустойки за несплату коштів за об'єкт приватизації сплачується пеня, розміром не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня (ст. З Закону України від 22.11. 1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Водночас слід зазначити, що можливість установлення відповідальності за пору­шення умов договору згідно з положеннями наведених нормативних актів не вичер­пується, оскільки в договорі можуть бути (а згідно з ч. 2 ст. 27 Закону «Про привати­зацію державного майна» - обов'язково включаються) інші умови¹, однак цей Закон не встановлює відповідальність у формі неустойки за порушення таких зобов'язань;

• господарсько-оперативні санкції передбачаються у формі:

• розірванні договору {угоди приватизації) у разі невиконання покупцем до­говірних зобов'язань (ч. 5 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна», п. 8 ст. 23 Закону «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»;

• анулювання рішення про викуп або результатів конкурсу {аукціону) і, відповід­но, розірвання договору {угоди приватизації) за несплату об'єкта приватизації протягом 60-денного терміну з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди (ч. 4 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна»).

Використання законодавцем своєрідної санкції - неповернення покупцеві частково внесених ним інвестицій у разі розірвання договору купівлі-продажу за порушення умов щодо їх внесення (ч. 5 ст. 29 Закону «Про приватизацію держав­ного майна») слід розцінювати як своєрідне відшкодування збитків державі та підприємству, щодо майнового комплексу чи пакету акцій якого укладався дого­вір купівлі-продажу (угода приватизації).