Підприємства державної форми власності 5 страница

2.Кредитні спілки у сфері господарювання.

3.Особисте селянське господарство.

4.Благодійні та інші неприбуткові організації.

1. Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права

У Господарському кодексі окремі статті присвячені індивідуальним підпри­ємцям (ст. 128) та іншим учасникам господарських правовідносин, яким прита­манні деякі риси суб'єктів господарювання: селянським господарствам (ст. 114); кредитним спілкам (ст. 130); неприбутковим організаціям (ст. 131).

Важливою категорією суб'єктів господарських відносин є індивідуальні під­приємці, які дозволяють вирішити важливу загальногосподарську проблему - розвиток малого підприємництва й одночасно - забезпечення зайнятості значних верств населення, які у такий спосіб забезпечують себе роботою.

Індивідуальні підприємці - це відносно новий суб'єкт господарського пра­ва, оскільки підприємницька діяльність за планово-розподільчої економіки була заборонена і легалізація її в Україні відбулася відповідно до Закону України від 07.02.1991 р. «Про підприємництво».

Індивідуальні підприємці - це фізичні особи (громадяни України, іноземні гро­мадяни чи особи без громадянства) з повною цивільною дієздатністю, не обмеже­ні законом у правоздатності, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, які безпосередньо здійснюють таку діяльність (виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги) і несуть відповідаль­ність за своїми зобов'язаннями усім майном, що належить їм на праві власності.

Правове становище підприємців визначається: ГК (ст. 128), ЦК (статті 50-54), законами «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підпри­ємців» (статті 42-45), «Про відновлення платоспроможності боржника або визна­ння його банкрутом» (ст. 47) та ін.

Закон встановлює обмеження для певних категорій осіб щодо можливості здійснення ними підприємницької діяльності. Так, не допускається заняття під­приємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, поса­дових і службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контр­оль за діяльністю підприємств, а також інших осіб, уповноважених здійснювати функції держави. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

Реєстрація індивідуальних підприємців здійснюється в загальному для суб'єктів підприємницької діяльності порядку, тобто відповідно до вимог Закону України від 15.05.2003 р. «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (статті 42-45).

Індивідуальний підприємець вправі здійснювати будь-яку підприємниць­ку діяльність, щодо якої законом не встановлено заборони для даної категорії суб'єктів.

Так, індивідуальні підприємці не вправі здійснювати такі види діяльності:

а) що становлять монополію держави (тобто можуть здійснюватися лише державними підприємствами), зокрема діяльність, пов'язана: з охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз і розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв,у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою; з виробництвом біоетанолу (ст.4Закону «Про підприємництво»);

б) можуть здійснюватися лише певними видами підприємств у встановленому порядку: діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних
речовин, їх аналогів і прекурсорів (здійснюється відповідно до Закону України
«Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів»); діяльність, пов'язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих з добавками на основі біоетанолу, виготовленого з біологічно відновлюваної сировини, вміст якого в зазначених бензинах становить від 2 об'ємних відсотків або з вмістом ефіру етил-трет-бутилового (ЕТБЕ) від 5 об'ємних відсотків, здійснюється підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 4 Закону «Про підприємництво»);

в) провадження яких передбачається законом у певній організаційній формі:

ломбардні операції (державні підприємства чи повні товариства), страхова діяльність (господарські товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю),банківська діяльність (комерційні банки, що створюються у формі акціонерноготовариства чи кооперативного банку) та ін.

Крім того, індивідуальні підприємці повинні дотримуватися вимог закону щодо:

• ліцензування певних видів господарської діяльності (Закон «Про ліцензу­вання певних видів господарської діяльності»);

• патентування окремих видів підприємницької діяльності (роздрібна та оптова торгівля за грошові кошти, за винятком сільськогосподарських то­варовиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку, гральний бізнес, валютні операції, надання побутових послуг за готівку) від­повідно до Закону від 23.03.1996 р. «Про патентування деяких видів під­приємницької діяльності»;

• подання податковим органам декларацій про доходи, інших відомостей для нарахування податків та інших обов'язкових платежів;

• сплати податків та інших обов'язкових платежів;

• ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

• додержання прав і законних інтересів споживачів;

• добросовісної поведінки у сфері економічної конкуренції;

• забезпечення найманим працівникам (у разі застосування найманої праці) умов, передбачених трудовим законодавством;

• своєчасного повідомлення державного реєстратора про зміну своєї адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттє­вих умов своєї підприємницької діяльності, що мають відображатися в реє­страційних документах;

• дотримання екологічних, санітарно-епідеміологічних, протипожежних та інших вимог.

Індивідуальні підприємці можуть здійснювати підприємницьку діяльність са­мостійно (без залучення партнерів-підприємців і найманих працівників), спільно з іншими підприємцями (на договірних засадах), без створення юридичної особи чи створюючи юридичну особу (приватне підприємство чи господарське товари­ство - традиційне, у складі кількох осіб, чи товариство однієї особи). Як правило, індивідуальні підприємці, що здійснюють підприємницьку діяльність без створен­ня юридичної особи, є суб'єктами малого підприємництва, на яких поширюється дія Закону від 19.10.2000 р. «Про державну підтримку малого підприємництва», в тому числі спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.

Хоча індивідуальні підприємці є важливим і досить численним видом суб'єктів господарського права, однак найбільша питома вага у сфері господарювання на­лежить господарським організаціям.

2. Кредитні спілки у сфері господарювання

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними осо­бами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових по­слуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів КС.

Характерні риси кредитної спілки (КС):

• спеціальне правове регулювання: ст. 130 Господарського кодексу України; Закон від 20.12.2001 р. «Про кредитні спілки» (далі - Закон «Про КС»), Закон від 12.07.2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

• є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фі­нансових послуг членам КС;

• основні принципи діяльності кредитної спілки: добровільність вступу та сво­бода виходу з КС; рівноправність членів КС; самоврядування; гласність;

• мінімальна кількість засновників/учасників КС - 50 осіб, які мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї громадської чи релігійної організації, чи проживають в одній місцевості (селі, селищі, місті, районі, області);

• наявність статусу юридичної особи і, відповідно, майна, стан якого відобра­жається в самостійному балансі, банківських рахунків (відкритих відповідно до законодавства у банківських установах, самостійно обраних КС), а також печатки, штампу та бланків зі своїм найменуванням, власної символіки;

• здійснення неприбуткової діяльності для задоволення інтересів членів КС і, відповідно, наявність пов'язаних з цим обмежень: а) в засновницьких по­вноваженнях (КС не може бути засновником, співзасновником або учасни­ком суб'єкта/суб'єктів підприємницької діяльності, крім місцевого коопе­ративного банку, як на території України, так і за її межами); б) можливість здійснення лише видів діяльності, передбачених законом (ст. 21 Закону «Про КС»);

• ліцензування фінансової діяльності КС (насамперед діяльності по залу­ченню внесків/вкладів членів КС на депозитні рахунки), що здійснюється Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг згідно із за­твердженими нею Ліцензійними умовами провадження діяльності кредит­них спілок по залученню внесків (вкладів) членів КС на депозитні рахунки (розпорядження від 02.12.2003 р. № 146);

• установчий документ - статут КС, в якому обов'язково зазначаються (ст. 7 Закону «Про КС»): найменування КС та її юридична адреса; мета створення і завдання КС; ознака членства у кредитній спілці; порядок утворення та ді­яльності органів управління КС, порядок утворення філій і відділень, їх по­вноваження; права та обов'язки членів КС; умови та порядок вступу до КС, порядок припинення членства; порядок сплати вступних та інших внесків; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна КС, в тому числі порядок і умови надання кредитів членам КС, порядок форму­вання та використання фондів, утворюваних спілкою; порядок звітності та здійснення контролю за діяльністю органів управління КС; порядок вне­сення змін і доповнень до статуту КС; порядок припинення діяльності КС та вирішення майнових питань у зв'язку з її ліквідацією (реорганізацією); порядок покриття можливих збитків КС; порядок розподілу доходів КС;

• основні засади членства у кредитній спілці:

• членами КС можуть бути громадяни України, іноземці та особи без грома­дянства, які постійно проживають на території України, мають повну ци­вільну дієздатність (не можуть бути членами КС особи, які (а) за рішенням суду визнані недієздатними або обмежено дієздатними, (б) які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, (в) мають непогашену судимість за корисливі злочини);

1)підставою прийняття у члени КС є прийняте на підставі поданої письмо­вої заяви відповідне рішення спостережної ради або загальних зборів КС; при цьому членство у КС настає з дня сплати заявником вступного та обов'язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом КС;

2)припинення членства відбувається на підставі відповідного рішення за­гальних зборів або спостережної ради КС (на підставі поданої заяви чле­на КС);

3)права членів КС: брати участь в управлінні справами КС, обирати та бути обраними до її органів управління; вносити пропозиції на розгляд органів управління КС; одержувати від КС кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам КС відповідно до її статуту; одержувати інформацію про діяльність КС, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управ­ління КС та іншими документами щодо діяльності КС; одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом КС; вийти з членів КС в установленому законом і статутом КС порядку й отримати свій обов'язковий пайовий внесок (вступний внесок при цьо­му не повертається); 4) обов'язки членів КС: додержуватися статуту та інших актів КС, викону­вати рішення її органів управління; брати участь у формуванні майна КС, зокрема сплачувати у грошовій формі вступні, обов'язкові пайові та інші внески у розмірах, строки та в порядку, що визначені статутом КС спілки; не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність КС; інші обов'язки, передбачені законодавством України, статутом та ін­шими актами КС. • майнові відносини в КС:

а) основний правовий титул майна КС - право власності;

б) джерела формування: вступні, обов'язкові пайові та інші внески членів КС; плата за надання своїм членам кредитів та інших послуг; доходи від
провадження інших видів статутної діяльності; доходи від придбаних
кредитною спілкою державних цінних паперів; пожертвування; благодійні внески; гранти; безоплатна технічна допомога юридичних та/або
фізичних осіб; інші надходження, не заборонені законодавством;

в) склад майна: пайовий капітал (формується за рахунок обов'язкових і додаткових пайових внесків членів КС), резервний капітал (призначений
для відшкодування можливих збитків КС, які не можуть бути покритими за рахунок надходжень поточного року, забезпечення платоспроможності КС та захисту заощаджень її членів; формується за рахунок
вступних внесків членів КС та частини доходів КС до моменту досяг-
нення ним не менше ніж 15% від суми активів, зважених на ризик КС;
при ліквідації спілки залишок коштів резервного капіталу зараховується
до Державного бюджету України); додатковий капітал (формується за
рахунок цільових внесків членів спілки, благодійних внесків фізичних
та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів; у разі ліквідації спілки залишок додаткового капіталу зараховується
до Державного бюджету України); залишок нерозподіленого доходу КС
(може бути меншим 10% від суми загальних зобов'язань КС); резерв забезпечення покриття втрат від неповернених позичок (формується за
рахунок частини доходів КС з метою покриття передбачуваних збитків
від неповернення кредитів КС; порядок формування і використання
резерву забезпечення покриття втрат визначається уповноваженим ор-
ганом/Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг/
ДКРРФП);

г) внески (вклади) членів КС на депозитні рахунки, а також нарахована
на такі кошти та пайові внески плата (відсотки) належать членам КС на праві приватної власності й не включаються до власного майна КС;

д) межі відповідальності КС - лише майном, що належить їй на праві влас­ності; відсутність субсидіарної відповідальності членів КС, які несуть лише ризик збитків у межах своїх пайових внесків;

• органи управління і контролю КС:

1) загальні збори членів КС - вищий орган; виключною компетенцією за­гальних зборів членів КС є: затвердження статуту КС, внесення до ньо­го змін і доповнень; обрання та відкликання членів спостережної ради та ревізійної комісії; затвердження річних результатів діяльності КС, звітів спостережної ради, правління та кредитного комітету і висновків ревізійної комісії; прийняття рішення про збільшення пайового капіта­лу КС шляхом збільшення розміру обов'язкового пайового внеску або внесення додаткових пайових внесків; прийняття рішення про порядок розподілу доходу та покриття збитків КС; затвердження положень про спостережну раду, ревізійну комісію, кредитний комітет і правління; прийняття рішення про припинення діяльності КС;

2) спостережна рада КС: обирається загальними зборами КС та підзвітна їм; обов'язки членів спостережної ради КС виконуються на громадських засадах; до компетенції цього органу належить: затвердження положень про порядок надання передбачених законом і статутом КС послуг чле­нам КС; встановлення видів кредитів, що надаються КС; вирішення пи­тань про прийняття нових членів до КС і припинення членства в КС; скликання загальних зборів КС; затвердження у випадках, передбаче­них статутом КС, рішень кредитного комітету про надання кредиту; ви­значення порядку прийняття рішень про придбання та продаж майна КС, використання тимчасово вільних коштів; затвердження коштори­су та штатного розпису КС; затвердження положення про структурні підрозділи КС; призначення голови та членів правління, а також чле­нів кредитного комітету; визначення кваліфікаційних вимог до членів кредитного комітету, працівників КС і залучених на договірних умовах експертів згідно з нормативно-правовими актами уповноваженого орга-ну/ДКРРФП та статутом спілки; прийняття рішення про вступ КС до асоціації кредитних спілок та/або об'єднаної КС і вихід з таких асоціа­цій та/або об'єднаної КС, якщо ці питання статутом КС не віднесені до виключної компетенції загальних зборів членів КС;

3) правління КС - виконавчий орган, який здійснює керівництво поточною діяльністю КС; складається з осіб, які знаходяться в трудових відносинах із спілкою; підзвітне загальним зборам і спостережній раді КС та органі­зує виконання їх рішень; діє від імені КС у межах, передбачених Законом «Про КС» і статутом спілки; очолюється головою правління КС, який без доручення представляє інтереси КС і діє від її імені; представляє КС в її відносинах з державою, іншими юридичними та фізичними особами; укладає договори та інші угоди від імені КС, підписує доручення на про­вадження дій від імені КС; розпоряджається майном КС у порядку та в межах, визначених статутом КС; готує подання спостережній раді на призначення та звільнення членів правління КС, призначає на посади та звільняє з посад працівників КС, застосовує до них заходи заохочення та стягнення відповідно до законодавства, вживає заходів щодо підготовки та підвищення кваліфікації працівників КС; вирішує інші питання діяль­ності КС відповідно до Закону «Про КС» та статуту КС;

4) кредитний комітет - спеціальний орган, відповідальний за організацію кредитної діяльності спілки; призначається спостережною радою та підзвітний загальним зборам членів КС і спостережній раді, несе перед ними відповідальність за ефективність діяльності КС; комітет признача­ється спостережною радою у складі не менше трьох осіб; повноваження та порядок діяльності кредитного комітету визначаються статутом КС та положенням про кредитний комітет; повноваження кредитного комі­тету: розгляд заяв членів КС про надання кредитів і прийняття рішень з цих питань; здійснення контролю за якістю кредитного портфеля; ви­рішення інших питань, пов'язаних з кредитною діяльністю, відповідно до закону, статуту КС і положення про кредитний комітет;

5) ревізійна комісія КС: здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю КС; обирається та підзвітна загальним зборам членів КС; мінімаль­ний склад - 3 особи, які повинні бути членами КС (крім членів спосте­режної ради, правління, кредитного комітету), виконують свої обов'язки на громадських засадах; повноваження: проведення чергових (не рідше одного разу на рік) і позачергових (на вимогу спостережної ради або не менше ніж 20% членів КС); складання висновку за річними звітами про результати діяльності КС; скликання позачергових загальних зборів чле­нів КС у разі виявленні загрози існуванню КС; тимчасово припиняти по­вноваження будь-якої посадової особи КС в разі виявлення допущених нею порушень, що загрожують фінансовій стабільності КС; • особливості ліквідації КС за рішенням загальних зборів: 1) негайне пові­домлення уповноваженого органу, який веде реєстр фінансових установ (ДКРРФП), про прийняття рішення про припинення діяльності КС, а та­кож пропозицій щодо складу ліквідаційної комісії (ліквідатора), порядку та строків ліквідації КС; 2) прийняття уповноваженим органом/ДКРРФП рі­шення про призначення ліквідаційної комісії (ліквідатора) або покладення цих обов'язків на спостережну раду КС; 3) повідомлення явних кредиторів і публікація повідомлення про ліквідацію КС в органах преси; 4) виявлення невідомих КС кредиторів (протягом встановленого в повідомленні строку, який не може бути меншим ніж 2 місяці); 5) задоволення вимог кредиторів (якщо КС є платоспроможною) у такій черговості: у першу чергу задоволь­няються вимоги працівників КС та членів ліквідаційної комісії, пов'язані з трудовими відносинами; у другу чергу задовольняються вимоги за вкла­дами членів КС на депозитних рахунках і вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів); у четверту чергу задо­вольняються всі інші вимоги; 6) залишок коштів резервного та додаткового капіталу після розрахунків із членами спілки та іншими кредиторами за­раховується до Державного бюджету України; 7) затвердження ліквідацій­ного балансу уповноваженим органом/ДКРРФП та виключення КС з Дер­жавного реєстру фінансових установ.

3. Особисте селянське господарство

Особисте селянське господарство - це особлива форма індивідуального або сімейного господарювання, що не передбачає створення юридичної особи і здій­снюється з метою задоволення особистих потреб членів господарства шляхом ви­робництва, переробки та споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг у сфері сільського зеленого туризму.

Характерні ознаки особистого селянського господарства (ОСГ):

• спеціальне регулювання: Закон України від 15 травня 2003 року «Про осо­бисте селянське господарство»; Земельний кодекс;

• чисельний субстрат ОСТ: може складатися з одного громадянина або з чле­нів однієї сім’ї, що спільно проживають і ведуть таке господарство;

• наявність статусу суб'єкта непідприємницької діяльності: така діяльність є основною, а реалізація надлишків сільськогосподарської продукції та на­дання послуг зеленого туризму на платних засадах - допоміжною);

• не потребують реєстрації, а підлягають обліку, який здійснюють сіль­ські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики;

• майнова основа ОСГ- земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, пе­редані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом; жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподар­ська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогоспо­дарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому зако­нодавством порядку; зазначене майно може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю членів ОСГ; звер­нення стягнення на майно члена особистого селянського господарства до­пускається лише на підставі рішення суду;

• державна підтримка ОСГ: здійснюється відповідно до загальнодержавних і регіональних програм за рахунок державного і місцевих бюджетів у поряд­ку, встановленому законом;

• підстави припинення ведення ОСГ: рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності; якщо не залишилося жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення; припинення прав на земельну ділянку, згідно із Земельним кодексом Украї­ни; у разі припинення ведення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особистих селянських господарств.

4. Благодійні та інші неприбуткові організації

Особливість правового статусу таких суб'єктів полягає в наступному:

• спеціальне правове регулювання: ст. 131 ГК України; низка законів: від 17.09.1997р. «Про благодійництво та благодійні організації»; від 23.04.1991р. «Про свободу совісті та релігійні організації»; від 16.06.1992 р. «Про об’єднання громадян»; від 19.12.1992 р. «Про адвокатуру»; від 23.05.1991 р. «Про освіту»; від 17.01.2002 р. «Про вищу освіту»; від 29.06.1995 р. «Про музеї та музейну справу»; від 15.09.1999 р. «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та ін.;

• діють на підставі статуту (положення), що затверджується вищим органом благодійної або іншої неприбуткової організації;

• порядок створення та реєстрації передбачається спеціальним законом про певний вид неприбуткової організації;

• вправі здійснювати неприбуткову господарську діяльність, спрямовану на виконання статутних цілей і завдань неприбуткової організації;

• можливість чи заборона створення підприємницьких організацій та участі в таких організаціях передбачається спеціальним законом про певний вид неприбуткових організацій;

• у разі здійснення (відповідно до закону) НО діяльності у вигляді надання певних послуг (виконання робіт), що підлягають обов'язковій сертифікації або ліцензуванню, така діяльність допускається після сертифікації або лі­цензування в установленому законом порядку.

ТЕМА 10.

ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ОКРЕМИХ ВИДІВ

СУБ'ЄКТІВ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКИХ

ПОВНОВАЖЕНЬ

1.Господарські об'єднання: поняття, види, особливості правового становища.

2.Промислово-фінансові групи як особливий різновид господарського об'єднання.

3. Правовий статус холдингових компаній.

4.Кабінет Міністрів України як суб'єкт організаційно-господарських повно­важень.

5.Господарські міністерства/відомства як органи господарського управління.

6. Організаційно-господарські повноваження ФДМУ.

1. Господарські об'єднання: поняття, види,

особливості правового становища

Суб'єкти організаційно-господарських повноважень - важлива категорія суб'єктів господарських правовідносин, серед яких особливе місце посідають ор­ганізації (насамперед господарські), що здійснюють управління господарською діяльністю. Одним з різновидів таких організацій є господарське об'єднання.

Господарське об'єднання (ГО) - це організаційно оформлена група підпри­ємств, інших господарських організацій низової ланки економіки різних форм влас­ності, яка створюється з метою координації діяльності своїх учасників, об'єднання їхніх зусиль для вирішення соціальних та економічних завдань.

Правове становище ГО визначається ГК України (статті 118-127), законами: «Про промислово-фінансові групи в Україні», «Про банки та банківську діяль­ність» (статті 9-13), «Про кооперацію» (статті 30-33), «Про сільськогосподарську кооперацію» (ст. 26) та ін.

Основні риси ГО:

• господарські організації корпоративного типу;

• належність до організацій, які здійснюють управління діяльністю їх учасни­ків (у тому числі координацію їх діяльності) і є вторинними структурами;

• вимоги до учасників ГО: наявність статусу юридичної особи;

• основна мета діяльності - координація діяльності учасників і об'єднання їхніх зусиль для вирішення спільних соціальних та економічних завдань (досягнення спільних соціальних та економічних результатів);

• відсутність спрямованості (мети) на отримання прибутку;

• тяжіння до монополізму, що зумовлює необхідність отримання згоди Антимонопольного комітету на створення ГО (у випадках, передбачених За­коном «Про захист економічної конкуренції) та здійснення цим органом контролю за функціонуванням ГО;

• реєстрація в загальному для всіх юридичних осіб порядку (за деякими ви­нятками);

• добровільність виходу учасників з ГО (за винятком державних, комуналь­них та інших об'єднань, що створюються в розпорядчому порядку) з внесен­ням відповідних змін до установчих документів і відомостей державної ре­єстрації та збереженням за учасниками, які вийшли з ГО, їхніх зобов'язань по укладених договорах.

Господарські об'єднання різноманітні, що зумовлює доцільність їх класифіка­ції за різними критеріями. Види ГО:

1)за ознакою засад створення: (а) добровільні і (б) такі, що створюються в розпорядчому порядку. Добровільні господарські об'єднання створюються шля­хом вільного волевиявлення їх засновників, що фіксується в засновницькому дого­ворі та/або підписаному усіма засновниками статуті об'єднання. До господарських об'єднань, створених у розпорядчому (примусовому) порядку, належать об'єднання підприємств одного власника (в тому числі державні та комунальні господарські об'єднання), який приймає рішення про створення об'єднання та затверджує його статут, а також холдинги, створенні шляхом поглинання, заснування однією хол­динговою (материнською) компанією низки дочірніх господарських товариств/ Корпоративних підприємств і в інших випадках, передбачених законом;

2)за ознакою ступеня централізації управлінських повноважень - асоціації (створюються з метою постійної координації господарської діяльності без надан­ня об'єднанню права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-кого з учасників), корпорації (створюються на основі поєднання виробничих, науко­вих і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізова­ного регулювання діяльності кожного з учасників), концерни (учасники якого перебувають у повній фінансової залежності від одного або групи підприємців, який(які) в зв'язку з цим отримує(ють) значні повноваження щодо управління Діяльності решти учасників об'єднання);

3)за ознакою обов'язкового установчого документа - договірні (асоціації, кор­порації, промислово-фінансові групи) та статутні (концерни та консорціуми);

4)за галузевою ознакою - галузеві, тобто господарські об'єднання підпри­ємств певної галузі (транспорту, зв'язку, вугільної промисловості тощо), міжгалу­зеві (до складу яких входять господарські організації різних галузей економіки);

5)за територіальною ознакою - республіканські, обласні, міські тощо;

6)за ознакою терміну діяльності - створені на визначений термін/стро­кові (консорціуми, промислово-фінансові групи) та без визначення строку ді­яльності (асоціації, корпорації, концерни);

7)за ознакою наявності чи відсутності в об'єднання статусу юридичної особи - господарські об'єднання, які мають статус юридичної особи (загальне правило, передбачене ч. 4 ст. 118 ГК України), і господарські об'єднання, які не мають тако­го статусу (до них належать промислово-фінансові групи та холдингові групи);