Примітки. 1) Повний склад делєґації був такий: представник митрополита Ґізель, з ним старець Софійського монастиря

¹) Повний склад делєґації був такий: представник митрополита Ґізель, з ним старець Софійського монастиря, диякон і 9 служок. Від Печерського монастиря два старці і 5 служок. Від Брацького монастиря старець і служка. Від Михайлівського монастиря старець Гавриїл. Від Видубецького монастиря сам ігумен Климент Старушич з 2 старцями і 4 служками. З сотником Махаринським його син і два товариші-значні козаки, два чигринські козаки прості і 6 хлопців.

²) Ейнгорн, підчеркуючи се, толкував, що гетьман підтримував митрополита, як представника шляхетської верстви-с. 71 і 73.

³) Акты Х с. 705-8.

⁴) Соловйов просто через недогляд, очевидно, написав в своїй історії, що Ґізель подав петицію митрополита цареві в Москві (с. 1642). Карпов і Макарій, тримаючися актів, представляли справу так, що делєґати приїхали просто до царської кватири; але Ейнгорн против їx поглядів старався довести, що делєґати наперед були в Москві. Найбільш серйозний довід, висунений ним (с. 75-6) такий: в своїх звідомленнях цареві київські воєводи доносили, що вони дали пропуск делєґатам духовенства “къ Моск—, з обовязком явитися в посольськім приказі (Акты Х с. 690). Але се приказний шаблон, і не можна на підставі сього твердити, що делєґати так таки й поїхали до Москви; в Путивлі вони могли дістати инший маршрут.

⁵) Акты X. с. 751-4, “список”.

⁶) Акты Х с. 745-6.

⁷) Тамже с. 753-4.

⁸) Акты X с. 761-4.

⁹) Тамже с. 763-4.

¹⁰) Акты X с. 759-762.

¹¹) Акты X с. 753-6 і 770.

¹²) Білгород. ст. 382 л. 357-381, справа урвана. Про неї писав Харлампович, Малор. вліяніе с. 158-9.