Примітки. 6) Вістовий білгор. столбець 1650 р
1) Kochowski c. 197; пор. оповіданнє Костомарова с. 369-370.
2) В друк.: то ж.
3) Грабянка с. 96.
4) Польські справи 1650 р. столб. 8, посольство Протасієва і Богданова.
5) Акти Ю. З. Р. VIII с. 360-1.
6) Вістовий білгор. столбець 1650 р. (N 323) л. 603 і дд.
7) Тамже л. 611 і далі.
8) Вище с. 71-2.
9) Жерела XVI с. 90.
10) Transsylvania et bellum boreo-orientale c. 112-3.
11) Міхаловский с. 581.
12) Архив Ю. З. Р. III. IV с. 513 і 518.
13) rzeszy.
14) Про сей інцидент згадує й Єрлич, тільки не так докладно — мабуть про се богато говорилося на соймику. Ротмістр Каліньский записує в обозі: “Вість прийшла з Задніпровя, від п. воєводи київського, що по виході Хмельницького шляхту за Дніпром побито: п. Самуіла Заленского з десятьма, п. Харжовского підсудка новгородського й инших богато. Слуг князя воєводи руського (Вишневецького) кільканадцять убито: п. Семашка, п. Шпота й ин., а кількадесять їx в однім манастирі обложено. Біг зна що з ними діється” — Осол. 224, л. 321.
“П. Томашевский, слуга князя (Вишневецького), тікаючи з-за Дніпра, казав: “Ніякої надії на спокій, хлопи пекельною їддю заражені, так що плюють на Ляхів (сhłору są iadem piekelnym zarażeni, że pluia na Lachy). Слуги князя, коли повтікали до Литви — пропали. І того Томашевского мало що не видерли у митрополита: утопити хотіли, з великою відвагою утік”. Далі ще: Niema dawnych polakow. Ukraina stracona. Nulla fides pietasque u Chmiela. Осол. 225 л. 321. “Панові краківському (Потоцкому) в Ніжині сорок чоловіка вбито, і підстароста не знати де дівся”, дописує в обозових вістях войський галицький (Ос. 2346 с. 70).
15) Місце попсоване.
16) Вишневецького.
17) Нечитке слово.
18) Нечитке слово.
19) Брата Кисіля.
20) Себ то шляхта.
21) Теки Нарушевича 144 с. 969.
22) Теки Нарушевича 144 с. 971. Комарицький драгун Жуков, побувавши в Новгородсіверському повіті в 20-х днях серпня, оповідав, що він чув там: урядники як Сосновский, і з Сосниці Харжевский, й инші урядники й Поляки, кидаючи городи, повтікали з України до польських і литовських дальніх городів, і тікаючи побивають козаків, а козаки Поляків і Жидів (Акти Ю. З. Р. VIII с. 361). Теж саме чув згаданий путивльський піп у Київі: “Котрі Поляки були прислані урядниками до черкаських городів, тих Поляків Черкаси грабують і побивають на смерть” (Білгор. вістовий столбець 1650 р. л. 611).
23) Лист Тишкевича — як вище. Такі заспокоюючі вісти привезли з України Греки в середині вересня н. с. “Сент. 8 дня (с.с.) приЂхалъ изъ литов. города Красного прежняго державца Греченина Кондратья Юрьева племянникъ Михайло Ивановъ и сказалъ: гетманъ Б. Хм. съ Черкасы и Ногайскими татары пошли войною на Молдавскую землю, а крымскій де царь турскому солтану учинился непослушенъ и далъ гетману Татаръ на помочь. А что де Черкасы сказывали, будто у нихъ война съ Поляками и будто Ногайскіе Татары пришли на помощь къ Полякамъ, — и то де слово Черкасы вмЂщали”, а Черкасы съ Поляки мирны, и урядники въ Черкаскихъ городЂхъ на урядахъ сидятъ по прежнему”. БЂлгор. вЂст. столб. 1650 р. л. 491.
24) Білгород. вістов. столбець 1650 р. л. 524.
25) Тамже л. 539.
Дата добавления: 2015-07-22; просмотров: 565;