Загальні рекомендації щодо проектування з’єднань

9.2.1 В зоні з’єднань не допускається наявність вад деревини (косошарості, тріщин, сучків, гнилизни і т.п.) і механічних пошкоджень елементів і деталей з’єднань.

9.2.2 Не слід застосовувати в стиках і вузлових з’єднаннях робочі в’язі різної піддатливості і різнотипні парні деталі кріплень.

9.2.3 Деформації в піддатливих з’єднаннях не повинні перевищувати величин вказаних в ДСТУ-Н Б EN 1995-1-1.

9.2.4 Конструкція з’єднання не повинна викликати надмірного ослаблення з’єднувальних елементів.

9.2.5 Необхідно, щоб характер деформування робочих в’язей і деревини в елементах і деталях багатозсувних з’єднань були однакові.

9.2.6 Робочі в’язі слід розміщувати симетрично відносно осей з’єднувальних елементів. Передача зусиль через робочі в’язі не повинна викликати в елементах додаткових зусиль.

9.2.7 Вузли стержньових конструкцій слід виконувати центрованими за винятком випадків коли таке позацентрове стикування дозволяє зменшити розрахунковий згинальний момент.

9.2.8 В разі, коли у вузлі передаються від одного до іншого елемента знакозмінні зусилля і , слід передбачати окремі робочі деталі для передачі цих зусиль.

9.2.9 В контактних з’єднаннях з появою в деревині з’єднувальних елементів і в допоміжних деталях сколювання вздовж волокон слід встановлювати аварійні зв’язки.

9.2.10 В з’єднаннях з робочими в’язями зсуву між елементами для запобігання руйнування деревини з’єднувальних елементів від сколювання вздовж волокон між дискретними в’язями слід дотримуватися конструктивних вимог розміщення в’язей поперек і вздовж довжини елементів.

9.2.11 Не слід застосовувати з’єднання, в яких деревина працює на сколювання поперек волокон.

9.2.12 Специфічні для окремих типів з’єднань вимоги щодо проектування наведені у відповідних пунктах норм.