Загальні положення по проектуванню дерев’яних конструкцій

10.1.1 Дерев’яні конструкції слід застосовувати в будинках і спорудах сільськогосподарського, цивільного та промислового будівництва, коли це технічно доцільно, та економічно обґрунтовано. При проектуванні дерев’яних конструкцій необхідно враховувати: клас умов експлуатації, вогнестійкість проектованої будівлі чи споруди, а також можливості матеріальної та виробничої бази, що забезпечують виготовлення конструкцій.

10.1.2 Для всіх видів будівель громадського та виробничого призначення рекомендується приймати:

- крок дерев’яних кроквяних балок і ферм, рам і арок 3 та 6 м;

- панелі та плити огороджуючих конструкцій шириною 1,2 та 1,5 м, довжиною 3 та 6 м.

Прогони та крок несучих дерев’яних конструкцій призначаються з урахуванням технологічних вимог, об’ємно-планувальних рішень будівель та споруд в відповідності з вимогами стандартів серії EN по видам будівництва.

10.1.3 Вибір конструктивної схеми й загальне компонування будівлі повинні забезпечувати необхідну надійність конструкції на всьому протязі проектного строку експлуатації. Особливу увагу слід приділяти забезпеченню простого й належного відводу води з покриття, віддаючи перевагу безліхтарним розв'язкам покриттів із зовнішнім водовідводом, без перепадів висот парапетів і надбудов, що сприяють утворенню снігових заносів, протікань і зон поразки гниллю. Покриття з дерев'яними конструкціями повинні бути обов'язково вентильованими, доступними для огляду і виробництва ремонтно-профілактичних робіт; не повинні утворюватися містки холоду, особливо в карнизних і гребеневих вузлах, у швах і сполученнях несучих й огороджуючих конструкцій.

10.1.4 Необхідна тісна ув'язка будівельної і технологічної частин проекту з метою виключення можливості перегріву й зволоження конструкцій, а також не передбаченого проектом вібраційного й динамічного впливу на них. До конструкцій не повинні підвішуватися або розташовуватися поблизу їх неізольовані гарячі трубопроводи, калорифери повітряного опалення.

10.1.5 При проектуванні дерев'яних конструкцій особлива увага повинна приділятися умовам експлуатації по характеристикам температурно-вологісних впливів, згідно п.2.3.1.3 ДСТУ-Н Б EN 1995-1-1; по природній довговічності відповідно до вимог EN 350-2 для конкретного класу експлуатації, установленого в EN 335-1, EN 335-2 і EN 335-3; по стійкості до хімічної агресії, згідно з вимогами ДСТУ-Н Б EN 1995-1-1 (4.2). Слід уникати застосування дерев'яних клеєних конструкцій у будинках, за умовами експлуатації яких рівноважна вологість деревини виявляється нижче заданої при виготовленні.

10.1.6 При проектуванні конструкцій і особливо їх вузлових з’єднань, слід передбачати перевірку на транспортні й монтажні навантаження відповідно до вимог ДСТУ-Н Б EN 1995-1-1 ( розділ 10). У робочій документації вказувати місця і способи стропування, а при необхідності – місцеві посилення під час перевезення, кантуванні та підйомі конструкції.

10.1.7 Способи транспортування, складування, укрупненого складання і монтажу, що впливають на конструктивний розв'язок, захисту дерев'яних конструкцій від корозії й вогню повинні бути заздалегідь визначені та представлені в проекті виконання робіт.

10.1.8 Велику увагу при проектуванні слід приділяти просторовій жорсткості та стійкості конструкцій, забезпечених пристроєм і постановкою відповідних зв'язків жорсткості.

10.1.9 При проектуванні дерев'яних конструкцій повинні бути передбачені конструкційні заходи для:

- запобігання деревини конструкцій від безпосереднього зволоження атмосферними опадами, ґрунтовими і талими водами, експлуатаційними і виробничими водами;

- запобігання деревини конструкцій від промерзання, капілярного і конденсаційного зволоження;

- систематичній просушці деревини конструкцій шляхом створення осушувального температурно - вологісного режиму (природна і примусова вентиляція приміщення, пристрій у конструкціях та частинах будинків осушувальних продухів, аераторів).

10.1.10 Несучі дерев'яні конструкції (ферми, арки, балки і ін.) повинні бути відкритими, добре провітрюваними, по можливості доступними у всіх частинах для огляду, а також для проведення профілактичного ремонту, що включає роботи з хімічного захисту елементів конструкцій.

10.1.11 В опалювальних будинках і спорудах несучі конструкції слід розташовувати так, щоб вони цілком перебували або в межах опалювального приміщення, або поза ним.

Допускається при відповідному обґрунтуванні розташовувати несучі дерев'яні клеєні конструкції (балки, рами, арки) частково у середині опалювального приміщення, а частково зовні. При цьому конструкції повинні мати прямокутний суцільний перетин і посилений захист у місцях перетинань огороджуючих конструкцій (стін, перекриттів, покриттів) від зволоження і біоруйнування.

10.1.12 Не допускається закладення поясів, опорних і проміжних вузлів, кінців елементів решітки ферм у товщу стін, сполучених покриттів або горищних перекриттів.

Опорні частини несучих конструкцій (ферм, арок, балок) при розміщенні їх у гніздах кам'яних стін повинні бути відкриті. Не дозволяється зашпаровувати наглухо зазори між стінками гнізд і опорними частинами конструкцій цеглою, розчином, герметизуючими матеріалами і т.п.

У зовнішніх кам'яних стінах опалювальних будинків і споруд, а також у внутрішніх стінах, що розділяють опалювальні приміщення будівлі, стінки гнізд слід утеплювати щоб уникнути їх промерзання відповідно теплотехнічним розрахункам.

10.1.13 Для несучих конструкцій, що мають на опорах металеві опорні частини (ферми, арки та ін.), опирання на зовнішні кам'яні стіни опалювальних будинків і споруд із виробленням гнізд не допускається через небезпеку випадання конденсату на металі. Такі конструкції слід опирати на залізобетонні опори (колони), пілястри стін і інші опори, що виступають у середину приміщення.

10.1.14 В місцях опирання несучих конструкцій на фундамент, кам'яні стіни, пілястри, залізобетонні колони, між деревиною конструкцій і більш теплопровідним матеріалом опори слід розташовувати гідроізоляційні прокладки.

У тому випадку, якщо опорна частина несучих конструкцій установлюється на дерев'яні підкладки (подушки), останні також слід відокремлювати від більш теплопровідного матеріалу опори гідроізоляційними прокладками. Підкладки (подушки) повинні виготовлятися з деревини твердих листяних порід і консервуватися невимиваючою або важковимиваючою біозахисною сумішшю.

10.1.15 При експлуатації конструкцій в умовах, де можливе випадання конденсату на металевих поверхнях, слід ухвалювати заходи щодо запобігання деревини від зволоження в місцях контакту з металевими кріпильними елементами (накладки, куточки, шайби під болти та ін.). Для цього, між деревиною і металевим елементом, слід розташовувати гідроізоляційний шар (мастику, прокладки з рулонних гідроізоляційних матеріалів, еластичні прокладки або ущільнювальні стрічки).

10.1.16 При розташуванні дерев'яних рам, арок і стійок (колон) у середині приміщень, обріз опори слід влаштовувати на такій висоті від рівня підлоги, щоб у процесі експлуатації виключалася можливість зволоження опорного вузла.

У тому випадку, якщо опорна частина несучої конструкції перебуває на відкритому повітрі, обріз фундаменту повинен бути влаштований так, щоб забезпечувався швидкий відвід води, що попадає на нього у вигляді атмосферних опадів, і виключалося затоплення опорного вузла дощовими та талими водами.

10.1.17 В будинках і спорудах другого класу експлуатації, а також з агресивним середовищем несучі дерев'яні конструкції повинні мати суцільний перетин і мінімальне число металевих елементів.

10.1.18 Несучі конструкції, що експлуатуються на відкритому повітрі, повинні мати суцільний масивний перетин і виготовлятися з брусів, круглого лісу або із клеєної деревини. Конструкції із брусів або круглого лісу слід проектувати з зазорами між елементами поза зонами з'єднань, які сприяють більш швидкому висиханню деревини в процесі експлуатації.

У відкритих спорудах необхідно в максимальному ступені використовувати засоби, що охороняють дерев'яні елементи конструкцій від прямого потрапляння на них атмосферної вологи.

Для захисту від атмосферних опадів відкриті горизонтальні та похилі грані відповідальних несучих конструкцій слід захищати дошками, консервованими біозахисною сумішшю, козирками з атмосферо- і корозійностійкого матеріалу.

10.1.20 Опорні частини та вузлові з'єднання несучих конструкцій, що експлуатуються на відкритому повітрі або в будинках з підвищеною вологістю, слід проектувати таким чином, щоб кінці елементів були, по можливості, добре провітрюваними і мали мінімальну площу контакту з металом. Слід уникати використання глухих металевих опірних частин при обпиранні несучих конструкцій на фундамент у конькових вузлах арок, рам і ін.

10.1.21 Дерев'яні покриття слід проектувати, як правило, з зовнішнім відводом води.

Пристрій розжолобків у сполучених покриттях не допускається.

10.1.22 В огороджуючих конструкціях опалювальних будинків і споруд повинне бути виключене вологонакопичення в процесі експлуатації. У панелях стін і плитах покриттів слід передбачати вентиляційні продухи, які пов’язані із зовнішнім повітрям, а у випадках, передбачених теплотехнічним розрахунком, використовувати пароізоляційний шар.

10.1.23 Пароізоляцію огороджуючих конструкцій слід передбачати з рулонних і плівкових матеріалів, фарбувальну або обмазувальну.

Рулонна та плівкова пароізоляція повинні застосовуватися в огороджуючих конструкціях, у яких обшивки з'єднані з каркасом на піддатливих з'єднаннях (цвяхи, шурупи, дужки). При цьому пароізоляційний шар повинен бути суцільним і безперервним (рулонні полотнища склеюють, плівки зварюють або склеюють) і укладатися між каркасом і обшивкою.

Фарбувальна (обмазувальна) пароізоляція повинна застосовуватися в огороджуючих конструкціях з з'єднанням обшивок на клеї. Наноситься така пароізоляція на внутрішні поверхні обшивки. Фарбувальну пароізоляцію, якщо вона виконує функцію вологозахисного покриття, допускається розміщувати й на зовнішній поверхні обшивки.

10.1.24 Вентилювання плит покриття під рулонну покрівлю повинне здійснюватися через продухи, що спеціально влаштовуються між зовнішньою обшивкою й утеплювачем.

У плитах покриття під покрівлю із хвилястих листів, профільованого металевого настилу такі продухи не влаштовують. Карнизний вузол повинен проектуватися так, щоб зовнішнє повітря мало вільний доступ під покрівельні листи. Не допускається закривати з зовні підпокрівельний простір від задування снігу за допомогою гребінок без залишення продухів для вентиляції.

10.1.25 Стінові панелі з каркасом із деревини, фанери або деревинно-плитних матеріалів повинні встановлюватися на фундамент або цокольну панель таким чином, щоб зовнішнє повітря могло вільно надходити до них знизу через вентиляційні продухи і виходити у карнизі. Не допускається встановлення панелі на фундамент (цокольну стінову панель) без прокладки гідроізоляційного шару, герметизації і утеплення швів між ними.

Не допускається використовувати для зовнішньої обшивки стінової панелі опалювальних будівель паронепроникні матеріали при відсутності між обшивкою і заповненням вентиляційного продуху.

10.1.26 З метою запобігання від намокання зовнішніх стін, відстань від вимощення до низу панелей повинне бути не менш 40 см, а виніс карниза (звис покрівлі) при неорганізованому водовідводі – не менш 50 см.