Загальні положення. 5.1.1 Розрахунки повинні здійснюватись з застосуванням розрахункових моделей (доповнених, за необхідності

5.1.1 Розрахунки повинні здійснюватись з застосуванням розрахункових моделей (доповнених, за необхідності, результатами випробувань) з використанням всіх відповідних змінних величин. Моделі повинні мати достатній рівень достовірності, щоб з належною точністю відображати роботу конструкції, відповідати загальноприйнятому рівню виконання і надійності інформації, на якій ґрунтуються розрахунки.

5.1.2 Загальна робота конструкції зазвичай оцінюється при розрахунках для лінійно-пружної моделі матеріалу.

5.1.3 Для конструкцій в яких можливий перерозподіл внутрішніх зусиль через з’єднання з відповідною податливістю, можна застосовувати пружно-пластичні моделі матеріалу при розрахунках внутрішніх зусиль в елементах.

5.1.4 Модель для обчислення внутрішніх зусиль у конструкції або її частині повинна враховувати деформативність з’єднань.

5.1.5 Як правило, вплив деформацій з’єднань повинен враховуватись через їх жорсткість (наприклад, крутильну), або через величини зсуву, що встановлюється як функція рівня навантаження у з’єднанні.

5.1.6 Дію сил тертя при розрахунках дерев’яних конструкцій слід враховувати:

а) якщо рівновага системи забезпечується тільки тертям за умови постійного притискання елементів і відсутності динамічних навантажень; при цьому коефіцієнт тертя деревини по деревині слід приймати таким:

- торця по бічній поверхні – 0,3;

- бічних поверхонь – 0,2;

б) якщо тертя погіршує умови роботи конструкцій чи з’єднання, то коефіцієнт тертя слід приймати рівним 0,6.