Ентомопатогенні препарати грибів

Ентомопатогенні препарати на основі мікроскопічних грибів викликають у комах мікози. Гриби володіють рядом особливостей: інвазія відбувається через кутикулу; комахи заражаються у фазі розвитку лялечки й імаго; велика швидкість росту й величезна репродуктивна здатність, у вигляді спор можуть тривалий час перебувати в природі без зниження ентомопатогенної активності; висока специфічність, вибіркова вірулентність, яка залежить від штаму гриба.

Дія грибного препарату на комах починається із проникнення спори в порожнину тіла, через шкірні покриви. Потрапивши в тіло, спора проростає в гіфу, потім розростається міцелій, від якого розносяться конідії. Знаходячись у тілі, конідії циркулюють у гемолімфі. Уже на цій стадії можливе враження комах внаслідок виділення деякими штамами значної кількості токсинів. Під час відсутності токсину міцелій поступово заповнює все тіло комахи, насамперед заражається м'язова тканина. Ріст гриба триває доти, поки всі тканини не будуть зруйновані. Можуть утворюватися конідієносці, які проривають кутикулу й обволікають мертву личинку.

У промисловому виробництві використовуються окремі штами в основному трьох родів: Beaveria, Metarrhizium, Entomophtora. У нашій країні освоєне промислове виробництво препарату боверину на основі B.bassiana. Готовий препарат – порошок кремового або білого кольору, який містить в 1 г від 1.5 до 6 млрд. конідіоспор. Препарат нешкідливий для теплокровних тварин і людини, не викликає опіків у рослин.

Одержувати боверин можна використовуючи як поверхневе, так і глибинне культивування. Перший спосіб більш трудомісткий і тривалий, тому має обмежене значення. Виробництво конідіоспор при вирощуванні його в рідкому середовищі також непросте завдання. Основні труднощі в тім, що при цьому способі культивування гриб розмножується вегетативно, утворюючи гонідії. Гонідії по вірулентності не уступають конідіям, однак нестійкі до високих температур на стадії висушування. При традиційному розпилювальному висушуванні гине 90% гонідіоспор й 20 – 50% конідіоспор. Проблема вирішується підбором поживного середовища й з умов ферментації, що забезпечують перехід 90% вирощених клітин у конідіоспори.

Технологія одержання боверину методом глибинного культивування включає звичайні стадії. Поживне середовище у відсотках: дріжджі кормові – 2, крохмаль – 1, хлорид натрію – 0.2, хлорид марганцю – 0.01, хлорид кальцію – 0.05. Останній компонент забезпечує стійкість конідій до несприятливих факторів, тому його вміст може варіювати (до 5%). Культивують при рН 4,5 – 5,6, температурі 25 – 28°С 3 – 4 доби в умовах постійного перемішування й аерації. У середовищі необхідним є також наявність амінного азоту, тому що його недостатня кількість знижує швидкість росту культури й відсоток утворення конідіоспор, надлишок веде до утворення гонідій. Культуральну рідину піддають сепарації й фільтруванню, після чого пасту сушать шляхом ліофілізації.