Функціональний розподіл руху міжнародного капіталу
1. Прямі інвестиції | За кордоном | Рух капіталу між резидентом і нерезидентом, що приводить до виникнення тривалого взаємного економічного інтересу |
Усередині своєї країни | ||
2. Портфельні інвестиції | Активи | Рух капіталу, пов'язаний з купівлею-продажем цінних паперів |
Пасиви | ||
3. Інші інвестиції | Активи | Рух капіталу, пов'язаний з міждержавними кредитами та банківськими депозитами |
Пасиви | ||
4. Резервні активи | Монетарне золото | Рух капіталу, пов'язаний з активами, які можуть використатися державою для покриття сальдо платіжного балансу |
Спеціальні права запозичення | ||
Резервна позиція у МВФ | ||
Іноземна валюта |
До складу прямих інвестицій входять:
• вкладення компаніями за кордон власного капіталу – капітал філій і частка акцій у дочірніх і асоційованих компаніях;
• реінвестування прибутку – частка прямого інвестора в доходах підприємства з іноземними інвестиціями, не розподілена як дивіденди й не переведена прямому інвесторові;
• внутрікорпоративні переводи капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором, з одного боку, і дочірніми, асоційованими компаніями й філіями – з іншого.
Регулювання міжнародного руху капіталу на національному рівні передбачає:
1) валютні обмеження на переміщення капіталу за межі національної фінансової системи;
2) заходи, спрямовані на приваблення капіталу:
– державні гарантії іноземним інвесторам та кредиторам;
– усунення подвійного оподаткування;
– страхування ризиків інвесторів та кредиторів;
– надання пільг;
– ВЕЗ.
Органи регулювання міжнародного руху капіталу на глобальному рівні:
Ø Базельський комітет Банку міжнародних розрахунків
Ø FATF
Ø Світовий банк
Ø Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій
Ø Угода СОТ «Про торговельні аспекти інвестиційних заходів» (TRIMS)
2. Сутність та основні чинники зарубіжного інвестування
Міжнародна інвестиційна діяльність – форма зовнішньоекономічної діяльності, що раціоналізує розподіл матеріальних, фінансових, трудових та інтелектуальних ресурсів з метою оновлення технологічної структури суспільного виробництва. Міжнародна інвестиційна діяльність (ввіз-вивіз підприємницького капіталу) – сукупність дій резидентів щодо вкладення інвестицій за рубіж і приплив іноземних інвестицій до країни.
Під інвестиціями розуміються ті економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату (чинників виробництва, в тому числі і «людського капіталу»). Зарубіжні інвестиції передбачають переміщення капіталу від країни-джерела до країни-реципієнта інвестицій.
Інвестиційний клімат – сукупність соціально-економічних, юридичних та політичних умов, які сприяють або протидіють припливу інвестицій в країну.
Рівні міжнародного співробітництва
· Мікрорівень – ділові відносини між підприємствами різних країн.
· Макрорівень – ділові відносини держав і міжнародних організацій
Причини міжнародної інвестиційної діяльності:
Ø Інтернаціоналізація виробництва
Ø Міжнародне кооперування виробництва (МКВ)
Ø Надлишок капіталу в деяких країнах
Міжнародне кооперування виробництва (МКВ) – це система стійких виробничих зв’язків, яка призначена для реалізації економічної вигоди від міжнародної виробничої спеціалізації (МВС), підвищення ефективності останньої, забезпечення досягнення комплексних цілей і завдань МВС.
Міжнародне виробниче співробітництво – охоплює міжнародні відносини щодо виробництва товарів виробничого і споживчого призначення на макрорівні, а також відносини з приводу цього виробництва на макрорівні.
Міжнародне виробниче співробітництво складає виробничий аспект міжнародної спеціалізації та міжнародної кооперації.
Показники ступеня міжнародної виробничої спеціалізації:
· Експортна квота
· Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації
· Структура експорту
Зарубіжні інвестиції, як відомо, здійснюються у двох основних формах:
Ø прямі інвестиції;
Ø портфельні інвестиції.
Відмінність між ними визначена тим, що прямі інвестиції забезпечують контроль інвестора над фірмою, а портфельні інвестиції не дають права контролю над об'єктом інвестування. Права інвестора за портфельних інвестицій обмежуються отриманням доходу: дивіденду, відсотка, зростання курсової вартості цінних паперів (акцій).
Прямі інвестиції, на відміну від портфельних, – це не просто переміщення капіталу за кордон. На основі ПЗІ виникають тривалі ділові зв'язки між інвестором і підприємством — об'єктом інвестування: передавання сучасної технології (в тому числі управлінської), ринкових секторів, права використання торгівельної марки інвестора і т. ін.
Право контролю інвестору-резиденту іншої країни забезпечує контрольний пакет звичайних акцій і голосів в акціонерному підприємстві або їх еквівалент в неакціонерному підприємстві.
Інвестори
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 712;