Співробітництва. Транснаціональні корпорації (ТНК) – це компанії, головні підприємства і власники яких знаходяться в одних країнах

Транснаціональні корпорації (ТНК) – це компанії, головні підприємства і власники яких знаходяться в одних країнах, а філії чи дочірні підприємства функціонують як у цих же країнах, так обов'язково – в інших.

Ознаки ТНК (за ООН):

1. Відділення не менш, ніж у 6 країнах, незалежно від їх юридичної форми та виду діяльності.

2. Наявність головної компанії (один чи більше керівних центрів), яка впроваджує єдину корпоративну стратегію в усіх відділеннях чи філіалах.

3. Загальний обсяг діяльності понад 1 млрд. дол.

4. Частка закордонних активів у загальній вартості активів – 25-30%.

5. Реалізація 20% - 1/3 загального обсягу виробництва за межами країни базування.

Багатонаціональні корпорації (БНК) – це компанії які включають кооперативні об’єднання невеликої кількості (двох чи трьох) головних підприємств з такої ж кількості країн плюс широку мережу філій (чи дочірніх компаній), які функціонують у різних країнах світу.

Фактори, які сприяють інтернаціоналізації діяльності фірм:

· насичення товарами та послугами внутрішнього ринку країни;

· посилення конкуренції на національному рівні;

· заохочення з боку держави до вивезення капіталу та ін.;

· поява нових ресурсних можливостей, пов’язаних з нижчою вартістю факторів виробництва в інших країнах;

· сприятливість інвестиційного клімату в інших країнах.

Цілі створення зарубіжних філій ТНК:

o розширення ринку збуту;

o підвищення ефективності функціонування;

o забезпеченість сировиною;

o збільшення обсягів експорту;

o придбання унікальних технологій.

Спільне підприємництво – це спільна бізнесова діяльність підприємців, підприємств і організацій різних країн, яка передбачає розподіл доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності.

Форми спільного підприємництва:

Ø Ліцензування

Ø Управління за контрактом

Ø Спільне підприємство (СП)

Спільне підприємство – це організаційно-правова форма поєднання дій партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.

Об’єктивна основа спільного підприємництва – прямі інвестиції.

Характерні особливості СП:

· наявність згоди про довгострокові завдання співробітництва;

· об’єднання сторонами активів;

· оцінка об’єднаних активів як капіталовкладення обох країн;

· реалізація погоджених завдань через самостійні органи управління, незалежні від органів управління сторін;

· участь обох сторін у прибутках і збитках (відповідно до вкладеного капіталу).

Переваги СП:

o Забеспечується довготривалість угод і комплексність співробітництва.

o Встановлюється спільна відповідальність сторін за ефективність діяльності підприємства.

o Зменшується ризик, особливо політичний.

Головні мотиви створення СП для іноземного інвестора:

· зниження капітальних витрат і ризику при створенні нових потужностей;

· придбання джерел сировини чи нової виробничої бази, розширення діючих виробничих потужностей;

· нижча вартість факторів виробництва, особливо трудових ресурсів;

· можливість уникнення циклічної чи сезонної нестабільності виробництва;

· придбання нових каналів реалізації продукції;

· можливість проникнення на конкурентні ринки на набуття управлінського досвіду на них.

Вільні економічні зони – частина національного економічного простору, де застосовується особлива система пільг і стимулів, яка не використовується в інших регіонах країни.

Територія пріоритетного розвитку (ТПР) – це спеціально визначена територія держави, межі якої найчастіше збігаються з межами існуючих адміністративно-територіальних утворень і на якій запроваджується особливий (пільговий) режим інвестиційної діяльності, спрямований на залучення інвестицій та забезпечення соціально-економічного розвитку регіону.

Цілі створення ВЕЗ:

· необхідність розв’язання проблем інвестицій;

· стимулювання припливу іноземних інвестицій;

· розширення експортоорієнтованого і импортозаміщуваного виробництва;

· зростання надходжень від зовнішньоекономічної діяльності та активізації платіжного балансу країни, де утворюється ВЕЗ;

· ефективне використання місцевих ресурсів;

· можливість залучення нових технологій;

· розв’язання проблеми депресивних регіонів.

Види пільг у ВЕЗ та ТПР: зовнішньоторговельні; податкові; фінансові;

адміністративні.

Інформаційні ВЕЗ – відносно новий тип ВЕЗ, орієнтованих на концентрацію в них високих інформаційних технологій, розвиток комунікаційних систем, розробку програмного забезпечення, надання телемаркетингових послуг.

Офшорна зона – країни або певні території країн, в яких уряди з метою створення сприятливого підприємницького клімату надають компаніям ряд пільг.