Стадія катагенезу

Дуже важливий етап в еволюції осадочних порід. Він починається поступово після діагенезу і продовжується до наступання метагенезу або гіпергенезу. Тривалість коливається в широких межах, що залежить від особливостей геологічного розвитку території. Приклад – палеозойські відклади в Китаї (синайські товщі віком – 740 млн. років) – не пройшли стадію катагенезу, а мезозойські та палеозойські відклади Кавказу вже перетерпіли цю стадію (вплив тектонічних рухів, вторгнення магматичного розплаву, стресові ситуації прискорюють ці процеси).

Положення верхньої й нижньої границь зони катагенезу непостійні. Верхня – співпадає з нижньою границею діагенезу, а нижня – умовно обмежується ізотермою 200°С і залежить від величини геотермічного градієнту, яка в різних регіонах різна. Установлено, що нижня границя варіює в широких межах і за даними геофізичних досліджень 20 км від поверхні (при геотермічному градієнті 1°С (100 м ).

Так, зокрема, в ДДЗ за сейсмічними даними зона катагенезу знаходиться в межах 1-20 км, тиски сягають 500 МПа, температура 250°С, при цьому пористість порід знижується до 1-2%. Найглибшою свердловиною (Берта Роджерс осадочні породи вскриті на глибині більше 9 км, штат Оклахома, США). Найглибша свердловина у світі – Кольська, пробурена в межах Балтійського щита.

Головними рушійними силами катагенезу є температура, тиск (літостатистичний, стресовий, гідростатичний, вміст мінеральних і газоподібних речовин рН і Еh підземних вод, радіоактивність і геологічний час.

Катагенетичні процеси впливають на мінеральний склад порід, структуру, хімічну стійкість, твердість, пластичність, пористість, проникність і інші властивості.

Катагенетичні перетворення осадочних порід зводяться до наступних процесів:

1 ущільнення порід;

2 обезвожування (віджимання води);

3 розчинення нестійких компонентів породи;

4 мінеральні новоутворення;

5 перекристалізація речовин.