Періодичність осадконакопичення

Суть періодичності осадкоутворення була сформульована Л. Пустоваловим (1940 р.). До нього С.Д. Ньюбері (1873 р.), Б. Вілліс (1893р.) та інші встановили, що в розрізі осадочної оболонки спостерігається чергування шарів порід або цілих комплексів, які мають близький літологічний склад і структурно-текстурні особливості. Л. Пустовалов визначив, що періодичність – це чергування шарів та осадочних комплексів (пачок, товщ, формацій) в історії Землі на фоні загального поступового розвитку планети. Періодичність проявляється в різних масштабах: від тонких сантиметрових і міліметрових прошарків до потужних шарів, пластів і літологічних комплексів потужністю в десятки метрів, що складаються з різних порід за петрографічним складом, але які залягають в певній послідовності. Вищою фазою періодичності є за Л. Пустоваловим осадочні формації потужністю в сотні і тисячі метрів.

Виділяють періодичність вищого і нижчого порядків. Періодичність нижчого порядку – це чергування двох-трьох шарів або прошарків потужністю від долів см до десятків см. Періодичність вищого порядку зумовлена епейрогенічними рухами регіонального масштабу великої амплітуди і тривалого часу. Періодичність вищого порядку складають літологічні комплекси (товщі, формації) товщиною в десятки і сотні тисяч метрів.

У літології періодичність нижчого порядку називають ритмічністю, а вищого порядку – циклічністю, але чіткої різниці в термінології немає.

У роботах М. Страхова в усіх випадках фігурує термін ритмічність, а в Н. Вассоєвича обидві категорії називаються циклічністю.

У розрізах часто можна спостерігати багаторазове і закономірне повторюване чергування декількох шарів, пластів, осадочних товщ і т.д. Найбільш простий прояв ритмічності, де чергування тонких шарів яких-небудь порід: аргіліту та алевроліту, або теригенних та карбонатних порід, чергування шарів хемогенних порід різного складу.

Ритм може складатись із декількох шарів або прошарків загальною потужністю до метра і більше. В літологічному комплексі порід може бути декілька найпростіших ритмів, що складають тисячі м. Прикладом такої ритмічності є фліш – чергування теригенних та карбонатних порід. Ритм може складатися із порід, розмір зерен яких зменшується знизу вверх: пісок-алевроліт-глина, окремі елементи ритму можуть випадати.