Особливості вживання віддієслівних іменників

Для назви дії (події) російська фахова мова, крім дієслів, широко вживає віддієслівні іменники (рос. отглагольные существительные), тобто утворені від дієслівних основ іменники, які означають опредметнену дію , наприклад: изучить – изучение, окончить – окончание. Українська мова процеси (дію, подію) позначає здебільшого дієсловами, навіть там, де російська мова вживає іменники, наприклад,

отдать в стирку віддати прати

отдать в чистку віддати почистити

требует принятия вимагає вжити

учиться игре вчитися грати

Але сучасна науково-технічна мова в певних властивих українській мові конструкціях потребує вживати віддієслівні іменники, що закінчуються на -ння та -ття, наприклад: змінювання, змінення, лиття. .,.

Віддієслівні іменники, що позначають недоконаний процес (дію), утворюють від дієслів недоконаного виду, а ті, що позначають доконаний процес (подію), — від дієслів доконаного виду, здебільшого заміняючи

-ати, -яти, -іти, -їти, -ути, -йти, -ти

на

-анн(я), -янн(я), -інн(я), -їнн(я), -енн(я), -єнн(я), -тт(я).

Зокрема, суфікс -анн(я), -янн(я) властиві віддієслівним іменникам, утвореним від дієслів із суфіксом –а[ти], -я[ти], наприклад:

вимірювати — вимірювання

закручувати — закручування

обробляти — обробляння

пакувати — пакування;

спаковувати — спаковування;

суфікс -їнн(я), -їнн(я) мають віддієслівні іменники, утворені від дієслів із наголошеним суфіксом –ї(ти), -і(ти), наприклад:

гноїти — гноїння

горіти — горіння

Ø суфікс -енн(я), -єнн(я) мають віддієслівні іменники, в яких наголос падає на корінь, та утворені від дієслів, що мають суфікси, відмінні від –а(ти), -я(ти) чи наголошеного суфікса –і(ти), -ї(ти), -й(ти), наприклад:

ввезти — ввезення

гоїти —гоєння

значити — значення

колоти — колення

напружити — напруження

натягнути — натягнення

нести — несення

пекти — печення

Ø суфікс -енн(я)та/або -інн(я) мають віддієслівні іменники, утворені від дієслів із наголошеним суфіксом –й(ти), наприклад:

гонити — гоніння

значити — значіння

носити — ношення, носіння

ходити — ходіння

хрестити — хрещення

Примітка. В українській мові є два дієслова з різними значеннями, які розрізняються наголосом: значити (означати) — значення, значити (мітити) — значіння.

Ø суфікс -тт(я) мають віддієслівні іменники, утворені переважно від безсуфіксних дієслів на -ти, наприклад:

бити — биття

лити — лиття

Кардинальна різниця між російською та українською мовами полягає саме в побудові віддієслівних іменників. У російській мові від двох дієслів, що утворюють видову пару, найчастіше можна побудувати тільки один віддієслівний іменник, наприклад,

восстанавливать (несовершенньш вид) — восстановление;

восстановить (совершенный вид) — восстановление;

изменять (несовершенннй вид) — изменение;

изменить (совершенный вид) — изменение.

Однак, використання таких віддієслівних іменників потребує обережності, оскільки відсутність у них чітко виражених видових категорій може призвести до незрозумілості висловлення. Порівняймо: «На повестке дня вопрос о выполнении плана» (незрозуміло, чи йтиме мова про підсумки виконання, чи про його перебіг).

Примітка. Для окремих видових пар російських дієслів формально можна утворити два віддієслівні іменники, наприклад: устанавливать (несовершенный вид) — устанавливание;

установить (совершенный вид) — установление;

покрывать (несовершенный вид) — покрывание;

покрыть (совершенньш вид) — покрытие.

Але іменники устанавливание та покрывание у сучасній російській мові практично не вживають, тому їх не фіксують основні тлумачні та орфографічні словники російської мови, їх можна побачити тільки в окремих словниках та в українських джерелах, де їх подають як російські відповідники до українських віддієслівних іменників.

На відміну від російської, в українській мові від двох дієслів, що утворюють видову пару, можна побудувати два віддієслівні іменники, вживання яких дає змогу розрізняти тонкі семантичні відтінки (а це дуже важливо в науково-технічному контексті), наприклад:

відновлювати (недоконаний вид) — відновлювання

відновити (доконаний вид) — відновлення

змінювати (недоконаний вид) — змінювання

змінити (доконаний вид) — змінення

Оскільки відтінок значення віддієслівного іменника залежить від виду дієслова, від якого цей іменник утворено, то:

Ø віддієслівні іменники, утворені від дієслів недоконаного виду, слід уживати, коли мова йде про дію, тобто перебіг процесу, який має або не має часових обмежень, але коли нічого не йдеться про результат; віддієслівні іменники, утворені від дієслів доконаного виду, слід уживати, коли мова йде про подію, тобто або повністю завершений і процес, або завершений етап цього процесу, що його характеризує саме результат, досягнутий у кінцевій точці.

Віддієслівні іменники недоконаного виду в науково-технічній термінології вживають у трьох основних значеннях :

Ø для назв спонтанних фізичних або хімічних процесів, наприклад: випромінювання, горіння, кипіння, коливання, намагнічування, охолоджування, розтягування тощо; 1

Ø для назв технологічних операцій, наприклад: бронювання, вакуумування, кип'ятіння, різання, спалювання тощо;

Ø для назв математичних операцій, наприклад: віднімання, диференціювання, ділення, додавання тощо.

Примітка. Назви операцій утворюють тільки від перехідних дієслів, тобто дієслів, що здатні керувати іменником у формі знахідного відмінка без прийменника, який у реченні виконує функцію прямого додатка, наприклад:

різати (що ?) — різання; віднімати (що?) — віднімання.

Віддієслівні іменники доконаного виду в термінології вживають, коли повідомляють про події (завершені процеси), які спричинили якісь наслідки, наприклад: Проаналізуймо явища, які відбуваються після ввімкнення струму. Розірвання кола спричинює такі явища.

Окремі віддієслівні іменники на -ння позначають також наслідок події (стан, спричинений подією, фізичну величину), а також такі загальні поняття, як явища (див. нижче).

Отже, українська мова, на відміну від російської, здатна не тільки формоюдієслова, а й формою віддієслівного іменника завжди чітко розрізняти поняття дії та події:

Рос. Укр.

изучать — изучение вивчати — вивчання

изучить — изучение вивчити — вивчення

Проте навіть ті, хто добре володіють українською мовою, не завжди відчувають поняттєву різницю між віддієслівними іменниками, що означають опредметнену дію і подію, і тому під впливом російської мови вдаються до таких найхарактерніших стилістичних помилок:

а) українські віддієслівні іменники на -ння, -ття вживають як нейтральні стосовно видових ознак. Наприклад, пишуть:

“Усі роботи призупинено після розривання договору (слід писати після розірвання, тобто після події). Розірвання договору включає такі стадії (слід писати розривання, бо тут ідеться саме про процес)”.

Такі помилки ускладнюють сприйняття тексту в цілому, а іноді навіть спотворюють семантичне значення термінів. На жаль, зазначений хибний підхід закріпився не тільки у практичному слововживанні, й але знайшов своє відбиття навіть у деяких російсько-українських словниках.

б) терміни-іменники для позначання недоконаного процесу (дії) вживають у множині, що є помилкою. Оскільки такі іменники є узагальненою назвою дії, як багаторазової, так і повторюваної, невизначеної ні за кількістю циклів, ні за обсягом, ні за тривалістю, їх слід уживати тільки в однині, наприклад: лабораторія досліджування теплотривкості, метод визначання напрямку.

Примітка. Терміни-іменники для позначання доконаного процесу (події) можна вживати в множині, якщо обсяг подій якось визначено: серія досліджень теплотривкості, кількість визначень напрямку.

Для того, щоб запобігти зазначеним вище помилкам, рекомендуємо перевіряти себе, використовуючи традиційний для української мови засіб позначання процесів — дієслово, для якого недоконаний та доконаний вид легко розрізнити.

Наслідок події в широкому розумінні — це:

1) об'єкт, місце або стан, що виникає унаслідок події (наприклад: відбиток, відкол, заготівка, згин, зріз, зсув, нагрів, розколина, стиск, спрямовання, угруповання);

2) назва величини, що характеризує цей об'єкт чи стан (наприклад, витримка, зріст, напруга, перевантага, приріст, пробіг, розмір, тиск).

Наслідок події позначають іменниками, які утворюють здебільшого від дієслів недоконаного виду (переважно від тих, що означають багаторазову дію, або від тих варіантів, що мають префікси). Для цього відкидають суфікси, а натомість:

а) залишають безсуфіксну основу без змін:

викладати — виклад

викликати — виклик

гріти, нагрівати — нагрів

гнути, згинати — згин

ламати, зламувати — злам

сполохати — сполох

споминати — спомин

б) додають -а (-я), -ин(а), -к(а) (у жін. роді) або -ок, -унок, -юнок, -еник(у чол. роді):

присягати — присяга; пробувати — проба; тягти — тяга; колоти, розколювати — розколина; витівати — витівка; говорити — говірка; лити, виливати — виливок; малювати — малюнок; рахувати — рахунок, рисувати — рисунок; рятувати — рятунок; варити — вареник;

в) додають до кореня дієслова -овання, здебільшого якщо дієслово

має форму, що закінчується на -овувати:

групувати, угруповувати — угруповання; мурувати — муровання; пакувати, упаковувати — паковання; пристосовувати — пристосованя, руйнувати, зруйновувати — зруйновання, прямувати, спрямовувати — спрямовання, риштувати — риштовання, устатковувати — устатковання.

Примітка 1. Деякі іменники, що позначають наслідок події, утворено за викладеними правилами, але від дієслів доконаного виду, наприклад:

вибрати — вибір

винагородити — винагорода

випарувати — випар

виплатити — виплата

виробити — виробіток

витримати — витримка

відділити — відділ

внести — внесок

оцінити — оцінка

перервати — перерва

перепустити — перепустка (документ)

перешкодити — перешкода

подарувати — подарунок

подати — податок

сплатити — сплата

спокусити — спокуса

схилити — схил;

указати — указ

уколоти — укол

ухвалити — ухвала

ухилитися — ухил

Примітка 2. У деяких випадках відбувся зворотний процес — дієслово утворене від іменників, що позначають об'єкти та величини, наприклад:

вага — важити;

гальмо — гальмувати;

голова — головувати

голос — голосувати

горе — горювати

границя — граничити

порядок — впорядкувати, упорядкувати.

Примітка 3. При цьому відбуваються практично усі притаманні українській мові чергування звуків, наприклад:

винаходити — винахід

висловити — вислів

витворити — витвір

виходити — вихід

входити — вхід

договоритися — договір

зростати — зріст

переходити — перехід

прирости — приріст

сходити — схід

уклонитися — уклін

вимагати — вимога

допомагати — допомога

притекти — притока

повертати — поворот

виїжджати — вшзд

усміхатися — усмішка

утішити — утіха

тріскати — тріщина

тріщати — тріск

набирати — набір

Примітка 4. Від одного дієслова можуть утворюватися за різними моделями два іменники, що позначають наслідок події, але розрізняються значенням, наприклад:

поділяти — поділ, поділка; розписати — розпис, розписка установити — установа, установка.