Література. 1. Вивчення української мови (за професійним спрямуванням): Навч

Основна:

1. Вивчення української мови (за професійним спрямуванням): Навч. посібник для студ. усіх спец. / Кобзар І.М., Мацнєва Є.А., Мозгова Н.І. та ін. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. – С. 49 – 59.

Додаткова:

1. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навчальний посібник. – К., 1998.

2. Л.Мацько, Л.Кравець. Культура української фахової мови. – К.: Видавничий центр «Академія». – 2007.

3. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2004. – 480 с.

4. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підручник. К.: Алерта, 2011. – 696с.

1. Основою будь-якого функціонального різновиду мови є загальномовні, міжстильові засоби. Водночас кожен функціональний стиль характеризується добором специфічних, стилістично зумовлених засобів на всіх рівнях мови. Це стосується, зокрема, і відбору морфологічних форм для потреб офіційно-ділового та наукового спілкування. Нормативність такого добору визначається морфологічними нормами.

Морфологія – це розділ мовознавства, що вивчає частини мови та способи і форми їх словозміни. Морфологічні норми регулюють вибір варіантів форм частин мови в мовленнєвому контексті.

Від вибору найдоцільнішої форми слова, особливо, коли в мові існує кілька паралельних засобів висловлення, залежить дотримання таких основних вимог до ділового тексту, як точність, чіткість, висока стандартизованість та сувора регламентованість.

2. Іменник.

Лексико-семантичні категорії: 1) істоти і неістоти (дослідник, керівник, дилер, бухгалтер, обліковець // звіт, кошторис, статут, рахунок). Вони мають певні відмінності в граматичному оформленні.

а) в Р.в. одн. чол.р. тільки закінчення а,я – для назв істот; і закінчення а,я та у,ю – для назв неістот (аудитора, декана, референта, але процесу, дебету і разом з тим акта, предмета).

б) у З.в. од. чол.р. назви істот тотожні формою з родовим відмінком: контролювати директора, заохотити інженера; назви неістот мають тотожні форми в З.в. і Н.в.: затвердити звіт, підписати акт. Вживання паралельних форм на зразок: відремонтувати комбайна (а не комбайн), загострити олівця – зустрічається в розмовному стилі і не властиве офіційному мовленню.

в) у підрядних реченнях з відносними займенниками назви істот співвідносять із займенником хто, а назви неістот – із займенником що: Ті, хто не відвідав заняття, повинні надати виправдувальні документи. Ті, що не були зареєстровані в обумовлений термін, до розгляду не приймаються (про документи). Займенник який, які стосується обох категорій;

2) власні і загальні назви. Загальні назви служать для позначення ряду однорідних предметів і понять, власні є індивідуальними найменуваннями певного предмета з ряду однорідних: філософ // Сковорода, банк // «Аваль», річка // Кальміус, місто // Донецьк. Загальні назви пишуться з малої літери, власні – з великої.