Нова схема зоохіманалізу передбачає визначення вмісту вітамінів у кормах, їх кількість характеризує вітамінну поживність кормів.

Сучасна оцінка поживності кормів передбачає визначення більше 40 показників. Кількість цих показників для різних видів тварин різна. До них відносять суху речовину, сирий протеїн, амінокислоти (10), сирий жир та жирні кислоти, цукри, крохмаль, макро- (7) та мікроелементи (6), вітаміни (більше 10) та інші. Уже цей перелік свідчить про те, що показники хімічного складу становлять основу поживності, так як вони дають їй різнобічну і досить вичерпну характеристику. Однак, хімічний склад показує вміст поживних речовин у кормі і не може давати уявлення про їх перетравність, засвоєння, вплив на організм. Тому він є первинним показником поживності.

Поживність корму може бути встановлена лише в результаті взаємодії корму з організмом тварини. Безпосередня взаємодія корму з тваринним організмом розпочинається після його споживання. У травному каналі, починаючи з ротової порожнини, під впливом різноманітних факторів відбуваються зміни кормових мас (хімусу). Суть цих змін, які відбуваються в процесі перетравлення, зводиться до отримання з корму необхідних тварині поживних речовин, шляхом переведення їх у такий стан, при якому тварина має змогу їх використовувати.

У процесі травлення складні речовини корму (білки, жири, вуглеводи) під дією фізичних, хімічних та біологічних факторів розкладаються на прості, які в змозі всмоктуватися у кров та лімфу. Білки корму у травному каналі розкладаються до амінокислот, жири – до гліцерину та жирних кислот, вуглеводи – до моносахаридів або летких жирних кислот (жуйні).

Отримання з кормів необхідних тварині поживних речовин та переведення їх у форму, яка б засвоювалась організмом, у значній мірі залежить від особливостей будови та функціонування травних органів.

За будовою травних органів сільськогосподарських тварин розподіляють на дві групи. До першої відносять жуйних (велика рогата худоба та мала рогата худоба), головною особливістю будови травних органів яких є чотирьохкамерний шлунок (рубець, сітка, книжка, сичуг). До другої групи відносять моногастричних тварин – це свині, коні, кролі, птиця.

Жуйні тварини завдяки наявності потужного постійно діючого мікробіологічного апарату передшлунків, забезпечують перетравність клітковини та інших поживних речовин, синтез білків і вітамінів (С, К та групи В). У моногастричних такі можливості обмежені. Ті поживні речовини корму, що у травному каналі тварини розклались до простіших і всмоктались у кров та лімфу, відносять до перетравлених.

Неперетравлені поживні речовини виділяються з калом. Кількість перетравлених поживних речовин визначають за різницею між поживними речовинами, прийнятими з кормом, та поживними речовинами, виділеними калом.