Лекція 5. Принциповий конструктивний устрій та методи формоутворення одягу. Принципи розрахунку габаритів конструкції.

Ескіз моделі не є технічним рисунком, на якому визначено конструкцію одягу. Це принципове художньо-конструктивне рішення.

Для розробки конструкції майбутнього виробу необхідно виконати аналіз цього об’ємно-просторового художньо-конструктивного рішення, тобто визначити шляхи та способи моделювання первинної форми виробу.

Відомо, що при проектуванні швейних виробів використовуються три методи формоутворення:

1) конструктивний – шляхом членування форми конструктивними та конструктивно-декоративними лініями на окремі деталі;

2) примусовий вплив на структуру тканини (ВТО);

3) використання сітчастої рухливості ниток основи та утку (косий крій).

На стадії ЕП також визначаються основні технічні характеристики, габарити або лінійні виміри конструкції, що проектується.

Відповідно до ДСТУ 3321-91 на стадії ЕП доцільною є підготовка документів:

- габаритне креслення;

- таблиця розрахунку габаритів деталей швейного виробу;

- принципова схема.

Габаритне креслення виконують у вигляді технічного рисунку (вид спереду та вид ззаду) з нанесенням основних ліній вимірювання виробу у готовому вигляді згідно з ГОСТ 4103 – 82 «Изделия швейные. Методы контроля качества».

Розрахунок лінійних вимірів конструкції краще наводити у табличній формі.

Габаритне креслення являє собою контурне (спрощене) зображення виробу з габаритними розмірами.

Кількість вимірів повинна бути достатньою для якісного відтворення об’ємно-просторової форми виробу наданої ескізом.

Моделювання принципової будови (конструктивне моделювання) моделі (макета) може виконуватись двома шляхами:

1) відповідно до принципової будови розгортки фігури людини;

2) відносно принципової будови конструктивного аналогу.

До другого напряму конструктивного моделювання. Другий напрям передбачає використання вже існуючої інформації про конструкції виробів. Тобто як вихідну розгортку використовують не розгортку фігури людини (манекена), а конструкцію (розгортку) виробу аналогічного моделі, що проектується згідно проектного завдання (ескізу).

Для цього на площині креслення (схемі конструкції) визначається принцип (методи) формоутворення об’ємно-просторової форми, наданої ескізом та у таблиці наводяться основні технічні параметри (габарити елементів цієї конструкції).

Принципова схема за ДСТУ 3321 – 96 є схемою, яка визначає повний склад елементів і зв’язків між ними і дає детальне уявлення про принцип роботи виробу.

Схема ПКУ швейного виробу – це визначеність принципу формоутворення об’ємно-просторової форми виробу на площині креслення.

Схема ПКУ моделі дозволяє вирішити наступну задачу: наблизитися до оптимального компонування складальних елементів конструкції виробу з урахуванням вимог до нього.

Етапи пошуку схеми ПКУ одягу:

1. Розмірні параметри фігури людини

2. Матеріал

3. Покрій

4. Лінії членування

5. Компонування конструктивних елементів (коміри, рукава, кишені)

ПКУ виконується як замальовка конструкції відповідно ескізу моделі на базисній сітці. ПКУ виконується на кресленні вихідної конструкції (БК, ТБК) визначеного конструктивного устрою і утримує таку інформацію:

· про кількість, напрям та величину формоутворюючих елементів;

· характер та розміщення ліній членування;

· оформлення та розташування ліній країв деталей;

На схемі типової конструкції необхідно визначити положення та конфігурацію конструктивних ліній моделі пропозиції без виконання технічного моделювання. Приклад, позначення в МВ.